Необхідність та можливість державного регулювання соціальної сфери

Реалізація соціальної політики та розбудова соціальної сфери згідно з пріоритетами національного, суспільного, культурного і духовного відродження обумовлює необхідність державного регулювання розвитку соціальної сфери. Уже зараз у зв’язку з процесами роздержавлення і приватизації уряд та інші державні структури повинні регулювати виробництво дефіцитних товарів і послуг і не лише не допускати згортання цього виробництва, а й домагатися його нарощування. З цією метою має ведеться структурна перебудова економіки, здійснюється конверсія оборонних галузей, їх переорієнтація на створення сучасних технологій на переоснащення виробництва продукції під запити споживачів, а також на безпосередній випуск товарів, особливо коли він технологічно можливий без докорінної капіталомісткої модернізації виробництва. Власний прикордонний і митний контроль, що зміцнюється, повинен убезпечити наше населення від неорганізованого вивезення товарних ресурсів за межі держави. Структурне регулювання експорту й імпорту товарів забезпечить позитивний платіжний баланс країни.

У сучасних умовах вимогою до державного регулювання є забезпечення залежності рівня оплати праці від її результатів, щоб з допомогою цього зацікавити найманих працівників на підприємствах усіх форм власності високопродуктивно працювати, стримувати зростання невиправданих витрат на виробництво, забезпечити їх зниження і на цій основі загальмувати зростання цін та інфляцію.

Метою державного регулювання є також розбудова національної системи соціального захисту населення через створення правової і нормативної бази, вироблення й опрацювання механізмів захисту, виходячи з реальних можливостей економіки, дотримання державних гарантій щодо цього. В основу системи соціального захисту мають бути покладені такі засади: поширення захисту на осіб, які працюють за наймом, членів їхніх сімей та непрацездатних громадян; диференційний підхід до різних соціально-демографічних груп населення в залежності від ступеня їх економічної самостійності, працездатності, можливостей підвищення добробуту; перерозподіл економічної відповідальності за реалізацію соціальних гарантій між державою, підприємствами і громадянами; визначення рівня соціальних гарантій на підставі системи соціальних нормативів; відповідність форм соціального захисту рівню розвитку ринкових відносин в економіці.

На державі лежить також обов’язок розбудови соціальної інфраструктури, яка створює можливості для соціального обслуговування населення, обумовлює економію суспільної праці, збільшує фонд вільного часу людей, поліпшує використання бюджету сім’ї, узгоджує доходи з попитом населення, створює комфортність навколишнього середовища.

Зусилля і кошти держави обов’язково повинні спрямовуватися на створення умов для розвитку галузей освіти, охорони здоров’я, науки, культури, що вкрай необхідне для зміцнення фізичного та духовного здоров’я громадян нашого суспільства. На службі людей мають бути не тільки прибутки, а й мораль, життєздатність системи, яка спирається на свідому діяльність громадян. Усіма цивілізованими засобами впливу та налагодженою соціальною інфраструктурою держава має зосередити зусилля народу, її інтелігенції на збереженні і відновленні культурно-історичної і мистецької спадщини, на розвиток у людей естетичного бачення світу, культурної самодіяльності.

Отже, соціальна сфера відіграє важливу роль в соціально-економічному розвитку будь-якого суспільства. Зокрема, вона формує моральні та духовні цінності членів суспільства, є джерелом забезпечення здоров'я нації, збільшення середньої тривалості життя, покращення демографічної ситуації, відвернення молоді від згубних звичок, зниження рівня злочинності у суспільстві, забезпечує соціальну стабільність, а також створює підґрунтя для науково-технічного прогресу та сприяє економічному зростанню держави. Проте Україна за рівнем фінансування соціальної сфери залишається далеко позаду від розвинутих країн світу. Коштів не вистачає не тільки на поточне утримання галузей соціального сектору, але й на їх розвиток. Тому виникає потреба у пошуку нових підходів та розробці дієвого механізму ефективного фінансування суспільних потреб на рівні розвинутих держав світу.

Дата добавления: 2015-07-16