Передмова

По мовi – передмова. Можна i без неї, так ось бачте що: все, що я бачив надрукованого, – тiлько бачив, а прочитав дуже небагато, – всюди є передслово, а в мене нема. Якби я не друкував своїх «Гайдамакiв», то воно б не треба й передмови. А коли вже пускаю в люди, то треба i з чим, щоб не смiялись на обiрванцiв, щоб не сказали: «От який! хiба дiди та батьки дурнiшi були, що не пускали в люди навiть граматки без предисловiя». Так, далебi, так, вибачайте, треба предисловiє. Так як же його скомпоновать? Щоб, знаєте, не було i кривди, щоб не було i правди, а так, як всi предисловiя компонуються. Хоч убий, не вмiю; треба б хвалить, так сором, а гудить не хочеться. Начнем же уже начало книги с и ц е: весело подивиться на слiпого кобзаря, як вiн сидить собi з хлопцем, слiпий, пiд тином, i весело послухать його, як вiн заспiває думу про те, що давно дiялось, як боролися ляхи з козаками; весело... а все-таки скажеш: «Слава богу, що минуло», – а надто як згадаєш, що ми одної матерi дiти, що всi ми слав’яне. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини i внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навiки од моря i до моря - слав’янськая земля.Про те, що дiялось на Украйнi 1768 року, розказую так, як чув од старих людей; надрукованого i критикованого нiчого не читав, бо, здається, i нема нiчого. Галайда вполовину видуманий, а смерть вiльшанського титаря правдива, бо ще є люди, которi його знали. Гонта i Залiзняк, отамани того кровавого дiла, може, виведенi в мене не так, як вони були, – за це не ручаюсь. Дiд мiй, нехай здоров буде, коли зачина розказувать що-небудь таке, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: «Коли старi люди брешуть, то й я з ними».

ПАНОВЕ СУБСКРИБЕНТИ!

«Бачимо, бачимо, що одурив, та ще хоче i одбрехаться!» Отак ви вслух подумаєте, як прочитаєте мої «Гайдамаки». Панове громадо! Далебi, не брешу. Ось бачите що! Я думав, i дуже хотiлось менi надрукувать вашi козацькi iмена рядочком гарненько; уже було i найшлося їх десяткiв зо два, зо три. Слухаю, виходить разномова: один каже – «треба», другий каже – «не треба», третiй – нiчого не каже. Я думав: «Що тут робить на свiтi?» Взяв та й проциндрив гарненько тi грошi, що треба було заплатить за аркуш надрукованого паперу, а до вас i ну писать оцю цидулу! Все б то це нiчого! Чого не трапляється на вiку! Все буває, як на довгiй нивi. Та ось лихо менi на безголов’я! Єсть ще i такi паничi, що соромились свою благородну фамiлiю (Кирпа-Гнучкошиєнков) i надрукувать в мужицькiй книжцi. Далебi, правда! Т. Шевченко

***

У творі «Гайдамаки» Шевченко уперше у європейському романтизмі поставив у центрі твору не героя-одинака, а народних месників, «громаду в сіряках».

Кожен розділ поеми сповнений драматичного напруження. На відміну від багатьох тогочасних драматичних поем, у Шевченка романічна лінія на другому плані. Поет докладно вмотивовує події Коліївщини як великого народно-визвольного руху. Гайдамаки виступають у поемі, вперше у світовій літературі, справжніми творцями історії. Це найповніше розкривається в розділах «Треті півні», «Червоний бенкет», «Бенкет у Лисянці», «Гонта в Умані» та інших. Шевченко майстерно зобразив картини передгроззя, наростання народного гніву. Напруженість збільшується з кожним розділом, швидка зміна подій створює відчуття руху. Події подано в широкому епічному плані. Розвиток сюжетної лінії часто переривається ліричними відступами й пейзажами в романтичному дусі. Характери розкриваються в складних життєвих конфліктах. У Яреми почуття помсти за свої наймитські кривди посилюється звісткою про драматичну долю його нареченої – Оксани. Глибокого трагізму й художньої сили сповнений розділ про те, що Іван Гонта в ім’я присяги вбив своїх дітей.

Жанр: історико-героїчна поема (перший історичний ромн у віршах – за Авраменком О.М.).

Узявши за основу історичні події, письменник надав їм романтичного забарвлення, відтворив з глибокою схвильованістю, тугою і любов’ю. Це є визначальною особливістю поеми, що надає їй самобутності, оригінальності. Білецький назвав твір «драматичною ораторією».

Тема: зображення боротьби українського народу проти польської шляхти у 1768 р.‒ Коліївщини; правдиве відтворення злиденного, підневільного становища українців за часів кріпацтва, свавілля й жорстокість польської шляхти, нестримного бунтарства, його спопеляючої ненависті до гнобителів; сили нашого народу, його волелюбності й моральної краси.

Головні ідеї: оспівування національно-визвольного руху в Україні та його героїв – гайдамаків, звеличення їхньої мужності та душевної краси; заклик до єднання слов’янських народів; усвідомлення того, що здобуття незалежності – ідеал історичного розвитку нації.

Основна думка: «Нехай житом, пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря ‒ слов’янська земля» ‒ зазначив письменник у передмові до твору.

Композиція: Поема складається із 2 вступів, 10-ти основних розділів, епілогу, прозової передмови і «Приписів». Вступ і епілог є композиційним обрамленням поеми. У вступі поет декларує свій ідейний задум - оспівати гайдамаків. Тут він утверджує ідею народності літератури і право українського письменства на існування та розвиток.

Вступ до «Гайдамаки», датований 7 квітня 1841 р., поет написав після завершення твору.

Інтродукція ‒ введення, вступ до музичного або словесного твору. Оскільки в поемі був уже ліричний вступ, Т.Шевченко назвав історичний вступ «інтродукцією».

Сюжетні лінії: 1. Гайдамацький рух (експозиція – зображення суспільно-історичного стану в польській державі, злочинних дій конфедератів; зав’язка – початок повстання; кульмінація – події в Умані, убивство Гонтою своїх дітей; епілог – повстання було придушене, Гонта та Залізняк страчені). 2. Кохання Яреми й Оксани рух (експозиція – Ярема наймитує у Лейби; зав’язка – викрадення дівчини конфедератами; кульмінація – Ярема рятує Оксану; розвязка – вінчання Яреми й Оксани).

Головний герой твору – повсталий народ. Про це свідчить і сама назва її ‒ «Гайдамаки». Це найбільш гноблені прошарки тогочасного суспільства, але на боротьбу за визволення України з-під польсько-панської влади вони виступали разом із іншими верствами населення («убогий, багатий поєднались»). Оскільки панівну верхівку в ті часи в Україні, за незначним винятком, становили польські магнати, яким вірою і правдою служили дрібна шляхта й католицьке духівництво, соціальна боротьба українського народу набрала національно-визвольного та релігійного характеру. Масовість стихійного руху підкреслена в кількох місцях поеми: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки», «кругом мов вимерли люди», навіть підлітки не лишилися осторонь.

Конфедерати (від латини confederatio ‒ спілка, об’єднання) ‒ в Польщі в ХVІ–ХVІІІ ст. це тимчасові військово-політичні союзи шляхти, що створювалися для збереження привілеїв шляхти, захисту прав католицької церкви тощо. Вони розпочали жорстоку розправу над українським населенням Правобережної України: грабували людей, руйнували православні церкви, переслідували українську культуру, примушували українців приймати католицьку віру, ополячуватися.

Джерела написання:

Вибачайте, люде добрі,

Що козацьку славу

Так навмання розказую,

Без книжної справи.

Так дід колись розказував …

· Народні перекази, легенди, пісня про гайдамаків. (Одна з гайдамацьких пісень ‒ «Ой поїжджає по Україні та козаченько Швачка» стала його улюбленою).

· Розповіді рідного діда ‒ Івана Швеця, очевидця (може, й учасника) тих подій та інших сільських мешканців. Село Кирилівка знаходилося в зоні особливо активних дій Коліївщини, у яких брали участь багато односельців Тараса Григоровича. Малим хлопцем він із захопленням слухав численні розповіді з перших уст. У передмові до «Гайдамаків» поет зазначав: «Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей».

· Наукові праці, мемуари, художні твори.

· Деякі відомості використані поетом з «Історії Польщі» Банрике, статті Шульгіна в «Энциклопедическом лексиконе», мемуарів Младовича, роману Чайковського «Вернигора», «Історії Малої Росії» Д. Бантиша-Каменського, «Історії Русів», «Історії королівства польського», «Сказания о Колиивщине» М. Максимовича.

Про «Гайдамаки»:

Ще до остаточного завершення поеми Шевченко знайомив з нею українських письменників у Петербурзі. Частину рукопису, нині не відому, він послав до Харкова Г. Ф. Квітці-Основ’яненкові, який у листі до Шевченка від 22 березня 1841 р. писав про своє та інших харків’ян захоплення Шевченковими віршами й заохочував його швидше публікувати поему: «Гайдамаки» Ваші добра штука буде. Читав я декому з наших. Поцмакують. А що вже Гулак-Артемовський, коли знаєте, той дуже Вас улюбив за «Кобзаря». Друкуйте швидше, лишень. Нехай Вам Бог помага».

Є. П. Гребінка: «Порадував нас торік Шевченко кобзарем, а тепер знов написав поему «Гайдамаки». Гарна штука, дуже гарна, така смашна, мовляв, як у Спасівку та у жаркий день після обіду гарний кавун ‒ і їси, і ще хочеться ‒ і читаєш, і не одірвешся. Оце вам для приміру з неї перва глава. А там дальше усе лучче й лучче. Штука, я вам скажу!»

Цитатна характеристика персонажів

Ярема

…Сирота Ярема, сирота убогий:

Ні сестри, ні брата, нікого нема!

Попихач жидівський, виріс у порогу;

А не клене долі, людей не займа…

…Яремо, хамів сину,

Піди кобилу приведи,

Подай патинки господині

Та принеси мені води,

Вимети хату, внеси дрова,

Посип індикам, гусям дай,

Піди до льоху, до корови,

Та швидше, хаме!..

…Трапляється, часом тихенько заплаче,

Та й то не од того, що серце болить:

Що-небудь згадає або що побачить...

Та й знову за працю. Отак треба жить!

Нащо батько, мати, високі палати,

Коли нема серця з серцем розмовлять?

Сирота Ярема ‒ сирота багатий,

Бо є з ким заплакать, є з ким заспівать...

…Не ріже ‒ лютує:

З ножем в руках на пожарах

І днює й ночує

Не милує, не минає

Нігде ні одного;

За титаря ляхам платить

За батька святого,

За Оксану...

Оксана

…Єсть карії очі ‒ як зіроньки сяють,

Білі рученята ‒ мліють-обнімають,

Єсть серце єдине, серденько дівоче,

Що плаче, сміється, і мре, й оживає,

Святим духом серед ночі

Понад ним витає…

Ярема про Оксану

…Одягну тебе, обую,

Посаджу, як паву,‒

На дзиґлику, як гетьманшу,

Та й дивитись буду…

…Кращої немає

Ні на небі, ні за небом,

Ні за синім морем

Нема кращої за тебе!..

Гонта

…Пішов Гонта, похилившись;

Іде, спотикнеться,

Пожар світить; Гонта гляне,

Гляне ‒ усміхнеться.

Страшно, страшно усміхався,

На степ оглядався.

Утер очі... Тілько мріє

В диму, та й сховався…

Лейба

…Жидюга

Дрижить, ізігнувшись

Над коганцем, лічить гроші

Коло ліжка, клятий…

Дата добавления: 2015-07-16