Передмова. Робоча навчальна програма вивчення дисципліни “Адміністративний процес” є

Робоча навчальна програма вивчення дисципліни “Адміністративний процес” є продовженням та поглибленням навчальної дисципліни “Адміністративне право”, тому вона базується на положеннях адміністративного права: як галузі національного законодавства; як юридичної науки та як дисципліни. Вказана галузь права є однією з профілюючих у національному законодавстві. Вона регулює суспільні відносини у публічній сфері, що виникають у процесі організації і здійснення органами держави виконавчо-розпорядчої діяльності.

Складена програма розрахована на вивчення дисципліни “Адміністративний процес” студентами Національного університету ДПС України.

Метою вивчення дисципліни “Адміністративний процес” є – формування у студентів, професійних знань про: адміністративний процес, його структуру та види; процедуру прийняття підзаконних нормативно-правових та індивідуальних актів управління; пізнання суті реєстраційних, дозвільно-ліцензійних та контрольно-наглядових процедур; а також, що являють собою адміністративно-юрисдикційні провадження їх види та характеристика; яка специфіка здійснення адміністративно-юрисдикційних проваджень у сфері оподаткування.

Найважливішим завданням курсу є надати студентам глибоких знань щодо основних категорій адміністративного процесу, навчити належному використанню чинного адміністративного законодавства, привити навички та уміння по правильному тлумаченню і застосуванню норм адміністративного законодавства в конкретних життєвих ситуаціях.

У навчальному плані НУДПСУ дана дисципліна посідає одне із провідних місць.

Згідно навчального плану юридичного факультету на її вивчення передбачено 162 годин з яких:

- 54 години аудиторних;

- 16 годин індивідуальних робіт;

- 92 годин самостійної роботи;

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

- що собою являє адміністративний процес як вид юридичного процесу, його поняття, сутність та принципи;

- структуру та система адміністративного процесу;

- види та характеристику адміністративно-процедурних проваджень;

- поняття, сутність адміністративно-юрисдикційних проваджень органах виконавчої влади;

- загальні засади провадження по справах про адміністративні правопорушення;

- загальні засади провадження у справах про дисциплінарні проступки;

- процесуальний порядок розгляду справ в адміністративних судах;

- загальні засади провадження по оскарженню рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх службових і посадових осіб.

Повинні вміти:

- відрізняти адміністративний процес від цивільно-правового, господарського та кримінального;

- приймати правильне рішення щодо застосування в конкретній ситуації норм адміністративно-процесуального права, виходячи із чинного законодавства;

- правильно, в установленому законом порядку фіксувати ситуації, що пов’язані із застосуванням адміністративно-процесуальних норм;

- встановлювати підвідомчість тієї чи іншої категорії адміністративних справ;

- правильно визначити вид відповідальності: адміністративної, матеріальної, дисциплінарної, цивільної при вирішенні справ про адміністративні правопорушення і застосуванню заходів впливу за вчиненні правопорушником протиправні діяння.

Програма дисципліни “Адміністративний процес” розроблена з врахуванням досвіду її викладання у Національній академії імені Ярослава Мудрого, Національного університету імені Т.Шевченка, Національної академії внутрішніх справ України, Національного університету внутрішніх справ, Юридичної академії МВС України та інших юридичних навчальних закладів України. В ній передбачена специфіка застосування положень цієї дисципліни в процесі діяльності органів державної податкової служби України.

Організація навчального процесу передбачає застосування інтерактивних технологій навчання в рамках кредитно-модульної системи підготовки фахівців, тому при викладенні дисципліни застосовуються наступні методи та форми навчання:

- вивчення теоретичних аспектів дисципліни у тісному зв`язку з практикою;

- імітаційне планування діяльності студентів на семінарських заняттях, які є різновидом рольової гри;

- налагодження міжпредметних зв`язків;

- метод стратегічного навчання, суть якого полягає у постановці перед студентами етапних завдань та опрацюванні широкого кола спеціальної інформації;

- метод розвитку системного мислення – формування у студентів уміння та навичок виявляти взаємозв`язки між окремими факторами проблеми та знаходити оптимальне рішення;

- метод конструктивного навчання – прищеплення студентам практичних навичок усунення конкретних помилок на певній ділянці роботи.

Застосування цих методів у ході навчання дає змогу реалізувати такі концептуальні принципи викладання, що випливають із вимог Болонського процесу:

- проблемність (у процесі навчання розглядаються проблеми реального життя, пов`язані з інтересами і потребами тих, хто навчається);

- узгодженість та системність цілей навчання;

- орієнтованість на життєвий досвід студентів;

- навчання за принципом поступового ускладнення завдань – “від простого – до складного”, “від відомого – до невідомого”;

- націленість на самонавчання (викладач лише допомагає студенту вчитися);

- професійний вишкіл (уміння застосовувати на практиці отримані знання є ключовим елементом концепції навчання);

- зворотній зв`язок (студенти постійно отримують оцінку своїх зусиль).

В процесі навчання у студентів формується системне мислення на основі глибокого розуміння явищ, процесів, відносин у сфері адміністративної діяльності державних органів, зокрема, їх адміністративно-юрисдикційної діяльності. Це дає змогу майбутнім фахівцям опановувати механізм вирішення юридичних спорів, прийняття по них рішень та правильно застосовувати ці знання на практиці.

Студенти повинні керуватися робочою програмою дисципліни під час самостійної роботи з навчальним матеріалом (в т.ч. індивідуальної роботи під керівництвом викладача), підготовки до колоквіумів, виконання індивідуальних завдань під час поточних модульних контролів, на базах практики, а також при підготовці до екзамену. При організації самостійної роботи студентам слід враховувати тісний міжпредметний зв`язок дисципліни “Адміністративний процес” з тими навчальними дисциплінами, що вивчалися ними раніше: “Адміністративне право”, “Фінансове право”, “Конституційне право”, “Теорія держави і права”, “Податкове право”, “Банківське право”, “Цивільний процес”, “Господарський процес”, “Кримінальний процес”, “Кримінальне право” та іншими фаховими дисциплінами.

Організація поточного та підсумкового контролю знань з дисципліни здійснюється в рамках кредитно-модульної системи підготовки фахівців, що регламентується відповідними нормативно-правовими документами та інструкціями МОН України, НУДПСУ. За підсумками модульних контролів студент може бути атестований з виставленням семестрової оцінки, яка обов`язково враховуватиме наукові та інші творчі здобутки в межах програми дисципліни. Допущені до семестрового контролю, складатимуть екзамен, що оцінюватиметься за 100-бальною шкалою.

Об'єктами контролю є навчальна діяльність студентів на семінарських заняттях, де перевіряється ступінь засвоєння ними матеріалу, викладеного в лекціях, закріпленого під. час самостійної підготовки та індивідуальної роботи з нормативними документами і додатковою літературою.

Об`єктом педагогічної оцінки в навчальному процесі виступає діяльність студента, предметом – результати цієї діяльності, виражені в різних якісних характеристиках (найбільш представницькими є навчання та вихованість).

Педагогічна оцінка характеризується рядом фундаментальних властивостей: об`єктивність, всебічність, якісну і кількісну визначеність (детермінованість), точність, надійність, сучасність і результативність.

Отже, оцінювання результатів навчання являється однією з актуальних проблем дидактики вищої школи, і з нею пов`язане вирішення задачі підвищення якості підготовки студентів і доцільність рекомендованих заходів з удосконалення якості навчального процесу вищої школи.

Окрім того, у вищому навчальному закладі оцінка результатів навчання має кваліфікаційне значення, бо вона є показником готовності до професійної діяльності.

Видами контролю, які використовуються в вищих навчальних закладах, є: вхідний, поточний, вихідний та інтегративний (“інтегративний” – об`єднувальний стосовно до “інтеграції” (тлумачний словник), тобто об`єднання частин у ціле).

Слід навести класифікацію форм тестових завдань залежно від виду (типу) контролю:

- для вхідного контролю найбільш ефективними є завдання закритої (з різними типами відповідей) та відкритої форм (завдання типу “закінчити фразу”, “як називається”);

- для поточного контролю найбільш ефективними є тестові завдання відкритої форми (типу “встановити відповідність”, “встановити правильну послідовність”) і завдання у вигляді задач;

- для вихідного контролю пріоритетними виступають комплексні тестові завдання, що включають матеріал даного модуля і різні форми тестових завдань.

До контрольних заходів відносяться поточний та підсумковий контроль.

Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських занять, виконання контрольних робіт і практичних завдань, має своєю метою перевірку рівня знань у студентів по засвоєнню ними матеріалу.

Підсумковий контроль включає в себе перевірку знань під час проведення екзамену.

При виконанні навчально-дослідного завдання методами навчання можуть бути:

1. Розв`язування задач або творчих завдань;

2. Навчальний проект;

3. Робота в Інтернеті;

4. Підготовка реферативного повідомлення, доповіді;

5. Проаналізувати та дати правову оцінку ситуації.

При цьому методами оцінювання є: поточне тестування; оцінка; підсумковий письмовий тест.

Дата добавления: 2015-07-19