|
Читайте также: |
‒ Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся у тугу... прощай на віки вічні!.. Там побачимось!
Сказавши це, Маруся, не оглядаючись, пішла додому.
Після прощання з Василем вона засумувала, часто замислювалась, не слухала тих, хто радив їй хоч трохи розважитись. Не знімала чорний платок, зачастила до церкви.
Минав час, настала спасівка. Маруся трохи повеселішала, бо незабаром мав повернутися Василь. На третій день після Спаса пішла вона у бір по гриби. Назбирала повний кошик і відро рижиків, аж тут пішов «престрашенний дощ, та ще й з холодним вітром. Дівчина змокла як хлюща, так з неї і тече; а змерзла ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься».
Гадала, що вдома зігріється. Залізла на піч, а вона холодна, нетоплена, так ще більше змерзла. Укрилась кожухом, а лихоманка її так і б’є. Прийшов батько, подивився, та аж злякався, почав Богу молитися.
«Дай, Господи, щоб заснула і щоб завтра здорова була!» ‒ сказавши сеє, ліг і... заснув».
Вночі Маруся прокинулась, стала стогнати, бо дуже кололо в лівому боці. Батьки розтопили піч, поклали Марусю на лаві, вкрили рядном. Настя стала просити Наума сходити до знахарки, але він вирішив вдатися до своїх способів лікування: «От він зараз дістав іорданської води та й звелів Насті, щоб нею натерла Марусі бік, де болить, і дав тієї ж води трошки напитись, а сам підкурював її херувимським великоднім ладаном...»
Марусі нібито трохи полегшало, вона стала засипати. Аж раптом знов як закричить:
‒ Ох, лишечко! Колеть мене, колеть у бік, пече... Ох, трудно мені! Батіночку рідненький, матіночко моя, голубочко! Рятуйте!.. Поможіть мені!.. Смерть моя!.. Не дає... мені дихати!..
Наум схопив шапку і пішов у місто до знайомого цирюлика. Оглянувши хвору, цирюлик сказав, що «худо діло», треба надіятись лише на самого Бога. Проте він зробив, що міг: пустив Марусі кров і поприпустив до боку п’явки. Батько привозив до неї німця-лікаря, але й той не допоміг хворій.
Наум все молився:
‒ Господи! Твоя воля святая! Прости нас, грішних, і навчи, що нам робити і як тебе слухати!
Батько запросив священика, щоб причастив Марусю. Після причащання Маруся аж повеселішала. Потім покликала до себе батьків:
‒ Батеньку, матінко, мої ріднесенькі! Простіть мене, грішную!.. Попрощаймося на сім світі... поки Бог зведе нас докупи у своїм царстві.
Промовивши це, стала руки їм цілувати, а вони плачуть та її цілують. Маруся попросила ще передати Василю його сватану хустку і сказати, щоб не побивався за нею, бо скоро вони зустрінуться.
Попрощалась, затихла, промовивши наостанку: «Мати Божа! Прийми...»
Прийшли дівчата і, за старовинним звичаєм, стали Марусю убирати, як на весілля, бо була вона ще незаміжня. Зібралися люди, всі журились і плакали, дивлячись на померлу. Надвечір знайомий Наумові маляр малював труну: у головах намалював янгола Божого, а у ногах ‒ смерть із кістками. Жінки порались у хаті, готуючи страву на поминки.
Саме в цей час мимо церкви проїжджав Василь і почув, що дзвони дзвонили по покійнику. Не знаючи, хто в селі вмер, він, однак, дуже злякався і погнав коней, щоб швидше дати звіт хазяїну і поспішити до Марусі. У Наумовому дворі він побачив свою наречену на лавці під сукном, заквітчану, немов до весілля. Василь скрикнув, жалібно застогнав, зблід як смерть та тут і впав мов неживий. Ледве привели його до пам’яті. Опритомнівши, Василь кинувся до мертвої, припав до неї і, ридаючи, цілував їй руки. Він так плакав і вбивався, що всі люди, навіть малі діти, почали голосити, дивлячись на Василя і на Марусиних батьків.
Вранці ударили дзвони і посходилось видимо-невидимо людей. Прибули навіть пани з міста, щоб подивитись на те, як за старовинним обрядом будуть ховати дівку. Із церкви винесли святий хрест і корогви, а за ними йшли аж три попи, диякон та з десятка два дяків. Відібрали, як на весілля, бояр, дружок, старостів, свашок та світилку, а молодого не знадобилось вибирати ‒ це був Василь, посватаний наречений Марусі.
Винесли скриню з Марусиним приданим, і стара Настя стала обділяти бідних дівчат та жінок і навіть саму скриню віддала на церков.
Потім Настя звернулася до Василя і, почепивши йому до пояса сватану хустку, просила не покидати їх. Василь блідий як смерть насилу промовив до неї: «Матінко рідненька!..» Більше він нічого не міг сказати.
Марусю поклали у труну, попи покропили домовину свяченою водою, дружечки поправили на ній коси та квіточки, а на голову положили ще віночок з різних квітів. Після цього попрощалися з Марусею і бояри винесли труну з хати.
Відслужили у церкві і службу Божу, і похорони, понесли на кладовище. На кладовищі увесь народ став голосити за Марусею. Коли стали кидати у яму землю, Василь не зміг, бо «пальці йому звело, і руки не може розправити, щоб сипнути землю у яму... трясся-трясся ‒ так і впав нечувственний...»
Поховали, прийшли додому і тільки тоді кинулися, що немає Василя. Скрізь шукали, запитували, і у хазяїна, і у родичів ‒ не чули і не бачили.
Минув рік після смерті Марусі, потім другий. На третьому році прийшла звістка, що Василь живий, пішов у ченці і став уже дияконом у Печерському монастирі в Києві. Передавав привіт Марусиним батькам, кажучи: «Через їх молитви Бог мене спас і вирвав з рук диявола...»
Наум із Настею поїхали в Київ, щоб побачити Василя, та чернець сказав їм, що той помер: «Він і прийшов немощний, та таки себе не поберігав: не слухав нікого, ськав усякої болісті і заморив себе зовсім. Далі чах-чах та от неділь зо дві які помер».
Вмираючи, просив якоїсь землі, що у нього у платку була зав’язана, покласти з ним, а платок шовковий, червоний, просив покласти йому під голову. Звичайно, його не послухали, бо такі «примхи» заборонено монастирським статутом. Довго Наум стояв над гробом після того, як відслужили панахиду по Василеві, а потім сказав:
‒ Дай Господи милосердний, щоб ти там знайшов свою Марусю!
Тема: зображення життя українського селянства – побуту і звичаїв.
Ідея: оспівування високих морально-етичних якостей простої людини; осуд солдатчини.
Жанр: сентиментально-реалістична повість.
Окремі композиційні складові:
Повість насичена окремими позасюжетними елементами – опис весілля, сватання, похорони тощо.
Експозиція: розповідь про Наума Дрота, його дружину Настю та дитинство Марусі.
Зав’язка: знайомство на весіллі Марусі і Василя.
Кульмінація: смерть Марусі.
Розв’язка: постриг Василя у ченці та його смерть.
Конфлікт має соціальний характер ‒ на перешкоді одруженню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Проте він дає згоду на шлюб тоді, коли Василь змушений іти на службу в місто до купця, щоб заробити гроші й знайти собі заміну в солдати.
Цитатна характеристика персонажів
· Наум Дрот був «парень на усе село». Добрий слухняний син, горілку не пив, з ледачими не водився. Дуже любив до церкви ходити. Хоч маленьке свято, а він свічечку у церкві поставить, гроші старцям роздасть. Саме за це Бог милосердний його нагородив.
· «Наградив його жінкою доброю, роботящою, хазяйкою слухняною; і що було Наум ні забажа, що ні задума, Настя (так її звали) ночі не поспить, усюди старається, б’ється і вже зробить і достане, чого мужикові хотілось. Поважав же і він її, скільки міг, і любив її, як свою душу».
· Маруся «От і виросла їм на втіху. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки, як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані. Коли було заговорить, то усе так звичайно, розумно, так, неначе сопілочка заграє стиха, що тільки б її й слухав...»
Звали її Марусею, ходила вона у біленькій сорочечці, яку сама пряла і вишивала. Схоже була на панночку. Коли зустрічалась із старшими, то низько вклонялась і віталась: «Здрастуйте, дядюшка!» або: «Здорові, тітусю!» Ніхто з парубків не смів її зачепити, бо так подивиться, що той тільки мовчки поклониться їй і відійде далі. Ходити на вулицю не любила. Любила вдома батькам допомагати, варити їжу та прясти.
Коли її запрошували до подруг на весілля, то була там не довго, а тільки посидить, пообіда, а як виведуть молодих надвір танцювати, то вона мерщій додому.
· Василь Старшим боярином був парубок з города, свитник Василь. Це був гарний парубок, русявий, рум’яний, одягнений у синій жупан. Коли пришивали боярам до шапок квітки, то Василь поклав аж цілісінький гривеник. Всі дуже здивувались, а він став спокійно їсти, буцімто копійку дав. Потім почав Василь дружечок розглядати. І ось його погляд зупинився на Марусі, що була старшою дружкою.
«Став наш Василь і сам не свій і, як там кажуть, як опарений. То був шутливий, жартовливий, на вигадки, на приклади ‒ поперед усіх: тільки його й чули, від нього весь регіт іде; тепер же тобі хоч би півслова промовив: голову посупив, руки поклав під стіл і ні до кого нічичирк; усе тільки погляне на Марусю, тяжко здихне і пустить очі під лоб».
«Маруся» мала винятковий успіх як серед читацьких мас, так і в колах письменників та критиків. Т.Г.Шевченко писав у листі до Квітки-Основ’яненка: «Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як може ніхто на всім світі. – Ваша «Маруся» так мені вас розказала, що я вас навиліт знаю». Г.Квітка-Основ’яненко першим в історії української літератури утвердив оповідну манеру письма, за що Т.Шевченко назвав його «батьком». Пізніше це ім’я поширилося і закріпилося надовго – «батько української прози».
Тести. Життя й творчість Григорія Квітки-Основ’яненка
1. Справжнє прізвище Г.Квітки-Основ’яненка:
А. Квітка.
Б. Основ’яненко.
В. Рудченко.
Г. Тобілевич.
2. У якій слободі народився Г.Квітка-Основ’яненко?
А. Шаргород.
Б. Красилів.
В. Основа.
Г. Гетьманщина.
3. Звідки походить псевдонім Г.Квітки-Основ’яненка?
А. Від прізвища батька.
Б. Від назви річки.
В. Від прізвища матері.
Г. Від назви слободи.
4. Представником якого літературного напряму вважають Г.Квітку-Основ’яненка?
А. Модернізму.
Б. Бароко.
В. Орнаменталізму.
Г. Сентименталізму.
5. Г.Квітку-Основ’яненка вважають батьком:
А. Лірики.
Б. Прози.
В. Драми.
Г. Трагедії.
6. Г.Квітка-Основ’яненко в українській літературі є основоположником жанру:
А. Поезії.
Б. Оповідання.
В. Новели.
Г. Повісті.
7. Через хворобу у дитинстві Г.Квітка-Основ’яненко:
А. Накульгував.
Б. Осліп.
В. Оглух.
Г. Онімів.
8. Коли повернувся зір до Г.Квітки-Основ’яненка?
А. Під час молитви у церкві.
Б. Під час молитви вдома.
В. Під час переправи через річку.
Г. На Різдво.
9. Коли зір повернувся, Г.Квітка-Основ’яненко дав обіцянку:
А. Дати велику суму грошей на церкву.
Б. Дати велику суму грошей на лікарні.
В. Піти в монастир.
Г. Щороку купатися в річці на Різдво.
10. Директором якого театру працював Г.Квітка-Основ’яненко?
А. Київського.
Б. Полтавського.
В. Єлисаветградського.
Г. Харківського.
11. Членом якого міжнародного товариства став Г.Квітка-Основ’яненко?
А. Королівського товариства антикваріїв Півночі.
Б. Міжнародного товариства Червоного Хреста.
В. Міжнародного товариства «Україна – Польща – Німеччина».
Г. Міжнародного товариства Свідомості Крішни.
12. Який видатний український письменник любив бувати у родині Федора Квітки?
А. Т.Шевченко.
Б. П.Куліш.
В. М.Костомаров.
Г. Г.Сковорода.
13. Що стало поштовхом Г.Квітці-Основ’яненку до написання перших творів російською мовою?
А. Успіх творів Т.Шевченка.
Б. Успіх творів Г.Сковороди.
В. Успіх творів М.Гоголя.
Г. Успіх творів П.Куліша.
14. Хто, за словами Г.Квітки-Основ’яненка, був його першим критиком і власним цензором?
А. Діти автора.
Б. Батьки автора.
В. Дружина автора.
Г. Дядько автора.
15. Кому присвятив Г.Квітка-Основ’яненко повість «Маруся»?
А. Т.Шевченку.
Б. П.Кулішу.
В. М.Драгоманову.
Г. Дружині.
16. Кращим історичним нарисом Г.Квітки-Основ’яненка вважають:
А. «Ніч на Дніпрі».
Б. «На крилах пісні».
В. «Головатий».
Г. «Начерки історії української літератури».
17. Хто звернувся до Г.Квітки-Основ’яненка наступними словами:
...А ти, батьку,
Як сам здоров знаєш;
Тебе люде поважають,
Добрий голос маєш...
Утни, батьку, щоб нехотя
На весь світ почули,
Що діялось в Україні?
А. Т.Шевченко.
Б. І.Котляревський.
В. Г.Сковорода.
Г. І.Франко.
18. Під впливом якого твору Г.Квітки-Основ’яненка Т.Шевченко написав послання «До Основ’яненка»?
А. «Маруся».
Б. «Сердешна Оксана».
В. «Головатий».
Г. «Сватання на Гончарівці».
19. З якою метою Г.Квітка-Основ’яненко написав повість «Маруся»?
А. Щоб довести, що українською мовою можна написати щось ніжне, зворушливе.
Б. Щоб розповісти про недолю простих людей.
В. Щоб описати обряди українців.
Г. Щоб розповісти про забобонність українців.
20. Яскравою ознакою сентименталізму як літературного напряму є:
А. Особлива увага до духовного світу людини.
Б. Реальний опис подій.
В. Химерне відтворення дійсності.
Г. Особлива увага до пейзажів.
21. З допомогою якого твору Г.Квітка-Основ’яненко довів, що «від малоросійської мови можна розчулитися»?
А. «Маруся».
Б. «Сердешна Оксана».
В. «Головатий».
Г. «Сватання на Гончарівці».
22. Кому належать подані слова: «Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як може ніхто на всім світі. Ваша «Маруся» мені так розказала»?
А. Т.Шевченку.
Б. П.Кулішу.
В. М.Драгоманову.
Г. М.Шашкевичу.
23. С.Єфремов назвав Г.Квітку-Основ’яненка:
А. Видатним сентименталістом.
Б. Батьком української прози.
В. Українським народознавцем.
Г. Українським фольклористом.
24. Хто назвав Г.Квітку-Основ’яненка «творцем української повісті, психологічної, витриманої в сентиментальних тонах, і жанрово-анекдотичної…»?
А. Т.Шевченко.
Б. П.Куліш.
В. М.Драгоманов.
Г. М.Зеров.
25. Хто назвав Г.Квітку-Основ’яненка «творцем людової повісті, одним із перших того роду творців у європейських письменствах»?
А. Т.Шевченко.
Б. І.Франко.
В. М.Драгоманов.
Г. М.Зеров.
26. Визначте тему «Марусі» Г.Квітки-Основ’яненка:
А. Зображення життя українського селянства.
Б. Боротьба українського народу проти загарбників.
В. Зображення трагічної долі жінки-покритки.
Г. Праця – найголовніше у житті людини.
27. Визначте ідею «Марусі» Г.Квітки-Основ’яненка:
А. Глузливе зображення панівного класу України ХVІІІ ст.
Б. Оспівування високих моральних якостей простих людей.
В. Зображення життя й побуту українських селян на початку ХХ ст.
Г. Свободолюбство й прагнення до незалежності.
28. Визначте жанр «Марусі» Г.Квітки-Основ’яненка:
А. Соціально-побутова драма.
Б. Сентиментально-реалістична повість.
В. Травестійно-бурлескна поема.
Г. Малоросійська опера.
29. «Маруся» Г.Квітки-Основ’яненка – це перший в українській літературі … твір:
А. Соціально-побутовий.
Б. Героїчний.
В. Сентиментальний.
Г. Історичний.
30. «Марусю» Г.Квітки-Основ’яненка називають енциклопедією української:
А. Пісенності.
Б. Обрядовості.
В. Національності.
Г. Моральності.
31. Що у повісті «Маруся» Г.Квітки-Основ’яненка відтворено реалістично?
А. Кохання Василя і Марусі.
Б. Життя Наума Дрота.
В. Солдатчина.
Г. Образ Марусі.
32. Марусиного батька звали («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко):
А. Наум Дрот.
Б. Іван Вареник.
В. Іван Гвинтовка.
Г. Іван Хрущ.
33. Марусину матір звали («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко):
А. Настя.
Б. Оксана.
В. Марія.
Г. Одарка.
34. Кого у повісті «Маруся» описано словами «парень на усе село»?
А. Василя.
Б. Левка.
В. Наума.
Г. Андрія.
35. Про кого йдеться: добрий слухняний син, горілку не пив, з ледачими не водився («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Василь.
Б. Левко.
В. Наум.
Г. Андрій.
36. Про кого йдеться: «хоч маленьке свято, а він свічечку у церкві поставить, гроші старцям роздасть» («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Наум.
Б. Левко.
В. Василь.
Г. Андрій.
37. Про кого у повісті «Маруся» сказано, що він завжди хвалив Бога і ніколи у біді не вдавався в тугу?
А. Василь.
Б. Левко.
В. Андрій.
Г. Наум.
38. Як Бог нагородив Наума за його праведне життя («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Донькою.
Б. Господою.
В. Жінкою.
Г. Праведним життям.
39. Про кого йдеться « жінка добра, роботяща, хазяйка слухняна » («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Настю.
Б. Оксану.
В. Марусю.
Г. Олену.
40. Про кого йдеться: « ночі не поспить, усюди старається, б’ється і вже зробить і достане, чого мужикові хотілось » («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Марусю.
Б. Оксану.
В. Настю.
Г. Олену.
41. Про кого йдеться « Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки, як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані. Коли було заговорить, то усе так звичайно, розумно, так, неначе сопілочка заграє стиха, що тільки б її й слухав » («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Настю.
Б. Оксану.
В. Марусю.
Г. Олену.
42. Про кого йдеться « Схожа була на панночку. Коли зустрічалась із старшими, то низько вклонялась і віталась: «Здрастуйте, дядюшка!» або: «Здорові, тітусю! » («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Настю.
Б. Оксану.
В. Олену.
Г. Марусю.
43. Чому ніхто з парубків не смів зачепити Марусю («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Бо дівчина дуже сварила парубків.
Б. Бо дівчина починала зразу плакати.
В. Бо так могла подивитися, що хлопці тільки кланялися й ішли далі.
Г. Бо дівчина жалілася батькам.
44. Про кого йдеться: « Ходити на вулицю не любила. Любила вдома батькам допомагати, варити їжу та прясти» («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Настю.
Б. Оксану.
В. Олену.
Г. Марусю.
45. Де познайомилися Маруся з Василем («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. На весіллі.
Б. У полі.
В. У місті.
Г. На ярмарку.
46. Старшим боярином був «парубок з города»:
А. Наум.
Б. Левко.
В. Василь.
Г. Андрій.
47. Про кого йдеться: « Це був гарний парубок, русявий, рум’яний, одягнений у синій жупан » («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Наума.
Б. Левка.
В. Василя.
Г. Андрія.
48. В яку неділю Маруся була дружкою на весіллі у подруги («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Великодню.
Б. Різдвяну.
В. Клечальну.
Г. Русальну.
49. Ким був Василь («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Бондарем.
Б. Свитником.
В. Канцеляристом.
Г. Військовим.
50. Чим на весіллі Василь усіх здивував («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Найкраще танцював.
Б. Найкраще жартував.
В. Найкраще співав.
Г. Дав гривеник за квітку.
51. Коли Василь « став і сам не свій і, як там кажуть, як опарений. То був шутливий, жартовливий, на вигадки, на приклади ‒ поперед усіх: тільки його й чули, від нього весь регіт іде; тепер же тобі хоч би півслова промовив: голову посупив, руки поклав під стіл і ні до кого нічичирк » («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Коли побачив Марусю.
Б. Коли дав гроші за квітку на весіллі.
В. Коли його образили дружечки на весіллі.
Г. Під час сватання.
52. Що взяв у жменю Василь і підійшов до Марусі («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Зернята.
Б. Горіхи.
В. Яблука.
Г. Грушки.
53. Подругу Марусі звали («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко):
А. Оксана.
Б. Олена.
В. Наталка.
Г. Христина.
54. Що Маруся вирішила зберегти на пам'ять про Василя («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Горіхи.
Б. Намисто.
В. Хустку.
Г. Квітку.
55. Від кого Василь мав боронити Марусю й Олену, коли вони йшли в місто («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Прочан.
Б. Собак.
В. Розбійників.
Г. Злодіїв.
56. Чому Олена повернулася назад у місто («Маруся» Г.Квітка-Основ’яненко)?
А. Забула купити хустку.
Б. Забула забрати батькові чоботи у шевця.
В. Забула віддати тітці пироги.
Г. Забула подати старцям у церкві.
57. Чому Маруся не розповіла Олені про Василя?
А. Боялася, що подруга про все розкаже батькам.
Б. Олена кохала Василя.
В. Олену засватали, і вона переїхала на хутір.
Г. Маруся соромилася розповісти.
58. Як Василь познайомився з Наумом Дротом?
А. Допоміг лагодити поламаного воза Науму.
Б. Допоміг Науму коло млина.
В. Допоміг Науму випасати худобу.
Г. На ярмарку.
59. Наум Дрот не віддав за Василя свою доньку через:
А. Примхи Насті.
Б. Рекрутчину.
В. Канцеляристом.
Г. Військовим.
60. Найбільшими перешкодами на життєвому шляху Марусі й Василя стали:
А. Батьки і сусіди.
Б. Батьки і церква.
В. Соціальна нерівність і рекрутчина.
Г. Соціальна нерівність і батьки.
61. За якої умови батько погоджувався віддати Марусю за Василя?
А. Василь піде на заробітки.
Б. Василь піде вчитися на дяка.
В. Василь піде вчитися співати.
Г. Василь знайде замість себе «найомщика».
62. Яку суму грошей потрібно було Василеві зібрати для «найомщика»?
А. 1000 рублів.
Б. 500 рублів.
В. 1500 рублів.
Г. 300 рублів.
63. Хто на Великдень у церкві читав Апостола?
А. Василь.
Б. Левко.
В. Наум.
Г. Війт.
64. Чого навчився Василь менше ніж за рік після розлуки з Марусею?
А. Читати, писати.
Б. Співати, писати.
В. Писати і декламувати.
Г. Читати, співати.
65. До кого найнявся Василь на роботу?
А. Коваля.
Б. Купця.
В. Мельника.
Г. Шевця.
66. До якого церковного свята мав повернутися Василь з подорожі в Одесу та Москву?
А. Різдва.
Б. Великодня.
В. Пречистої.
Г. Покрови.
67. Де востаннє бачилися Маруся з Василем?
А. На ярмарку.
Б. Біля ставка.
В. На кладовищі.
Г. У місті.
68. Де, на думку Марусі, Василь знайде кохану після повернення?
А. На ярмарку.
Б. Біля ставка.
В. На кладовищі.
Г. У місті.
69. Коли Маруся потрапила у лісі під сильну зливу?
А. На третій день Спаса.
Б. На другий день Великодня.
В. На Різдво.
Г. На Покрову.
70. Чим Наум Дрот лікував Марусю?
А. Молитвами.
Б. Ліками.
В. Замовляннями.
Г. Йорданською водою.
71. Що Маруся попросила передати Василю?
А. Намисто.
Б. Горіхи.
В. Хустку.
Г. Нічого.
72. Де Василь провів останні роки?
А. При Печерському монастирі в Києві.
Б. На заробітках в Одесі.
В. У Києво-Могилянській академії.
Г. У подорожах.
73. Ким став Василь після смерті Марусі?
А. Дияконом.
Б. Протоієреєм.
В. Розбійником.
Г. Послушником.
74. Що просив покласти Василь разом із ним, коли помирав?
А. Біблію і Псалтир.
Б. Землю з могили Марусі і хустку.
В. Біблію і хустку Марусі.
Г. Хустку Марусі й нагідки.
75. Встановіть відповідність між подіями з повісті та сюжетним елементом:
| Частина композиції | Епізод | ||
| Зав’язка | А | Розповідь про Наума Дрота та його дружину | |
| Розвиток дії | Б | Знайомство Василя й Марусі | |
| Кульмінація | В | Смерть Марусі | |
| Розв’язка | Г | Подорож Василя до Одеси й Москви | |
| Експозиція | Д | Постриг Василя в ченці |
76. Встановіть відповідність між малюнком і назвою обряду:
| Малюнок | Обряд | ||
| А | Сватання | |
| Б | Весілля | |
| В | Святкування Великодня | |
| Г | Вертеп |
Окремі українські літературні угруповання ХІХ століття
Кирило-Мефодіївське братство (товариство)
Кирило-Мефодіївське братство, або Українсько-Слов’янське товариство св. Кирила та Мефодія – таємна політична організація, що виникла в Києві в середовищі національно свідомої української інтелігенції у грудні 1845 – січні 1846 рр., проіснувала до березня 1847. Попередником Кирило-Мефодіївського братства був Київський гурток 1843-1845 рр. До товариства входили М.Костомаров, В.Білозерський, Л. Маркович, П. Куліш, О. Тулуб (дід письменниці Зінаїди Тулуб) та ін. У квітні 1846 р. членом Кирило-Мефодіївського братства став Т.Г.Шевченко.
Кирило-мефодіївців об’єднували любов до України, її історії, мрії про самостійне існування кожного слов’янського народу, про слов’янську федерацію як рівноправне об’єднання незалежних держав.
Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 434 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Розмова про театр 3 страница | | | Розмова про театр 5 страница |