Словник

1. Боян - невідомий дружинний співець XI ст.

2. Володимир Святославич - великий князь київський (помер у 1015 р.).

3. Сурож, або Судак, - місто в Криму.

4. Ідол, або статуя, яка стояла біля Тмутаракані - міста на березі Азовського моря.

5. Всі князі, учасники походу, були нащадками Олега Святославича [Гориславича] (помер у 1115 р.).

6. Гзак і Кончак - половецькі хани.

7. Чотири сонця - тобто чотири князі, які брали участь у поході: Ігор, Всеволод, Святослав Ольгович, Володимир.

8. Стрибог - бог вітрів.

9. Даждьбог - бог сонця давніх слов’ян; під Даждьбожим внуком розуміється руський народ.

10. Князьок - гребінь, над яким зв’язуються крокви. Дошка без князька - лихе віщування.

11. Два соколи - князі Ігор і Всеволод. (Вони ж ‒ багряні стовпи; два сонця.)

12. Олег - малолітній син Ігоря.

13. Святослав - племінник Ігоря.

14. Володимир Глібович - переяславський князь, пораненим у боротьбі з половцями.

Цитати із «Слова…»

Автор

Чи не гоже було б нам, браття,

Почати старими словами ратних повістей

Про похід Ігорів,

Ігоря Святославича?

Початися ж тій пісні по билицях часу нашого,

а не за вимислом Бояна.

Боян-бо віщий,

Якщо кому хотів пісню творити,

то розтікався він мислю по древу,

сірим вовком по землі,

сизим орлом під хмарами.

Споминав він, кажуть, давніх часів усобиці -

тоді напускав десять соколів на стадо лебедів:

котрого сокіл настигає,

той спершу пісню співає…

Боян же, браття,

не десять соколів на стадо лебедів пускав,

а свої віщії персти на живії струни накладає, -

і вони самі князям славу рокотали.

Про Ігоря

Почнем же, браття, повість оцю

од старого Володимира до нинішнього Ігоря,

який укріпив ум силою своєю

і вигострив серця своєю мужністю;

сповнившись ратного духу,

він повів свої хоробрі полки

на землю Половецькую

за землю Руськую.

Всеволод до Ігоря

Ігор жде милого брата Всеволода.

І сказав йому буй-тур Всеволод:

«Один брат,

один світ світлий - ти, Ігорю!

Оба ми є Святославичі!

Сідлай, брате, свої борзії коні,

а мої вже готові,

о сідлані під Курськом, попереду.

А мої ті куряни - воїни вправні:

під трубами повиті,

кінцем списа згодовані,

путі їм відомі,

яруги їм знайомі,

луки у них напружені,

сайдаки отворені,

шаблі вигострені;

самі скачуть, як ті сірії вовки в полі,

шукаючи собі честі, а князю - слави».

Автор про мужність Всеволода

Яр-Туре Всеволоде!

Стоїш ти в обороні,

прищеш ти на воїв стрілами,

гримиш ти об шоломи мечами харалужними.

Куди Тур поскакає, своїм злотим шоломом посвічуючи,

там і лежать поганії голови половецькії.

Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії

тобою, Яр-Туре Всеволоде!

Що там рани, дороге браття, -

забув він почесть і життя,

і города Чернігова отчий злотий стіл,

і жони своєї милої, красної Глібівни,

звичаї і обичаї!

Ігор

І сказав Ігор до дружини своєї:

«Браття і дружино!

Лучче ж би потятим бути,

аніж полоненим бути.

Тож всядьмо, браття, на свої борзії коні

та на Дін синій поглянем».

Спала князю на ум охота

і жадоба спробувати Дону великого

знамення йому заступила.

«Хочу-бо,- сказав, -

списа приломити кінець поля Половецького;

з вами, русичі,

хочу голову свою положити

або напитися шоломом з Дону!»

Дата добавления: 2015-07-16