|
Читайте также: |
1. Філософське розуміння категорії «буття».
2. Матеріальна єдність миру.
3. Рух, простір і час - як атрибути матерії.
При розгляді першого питання «Філософське розуміння категорії "буття"» студенту необхідно звернути увагу на те, що проблема буття є фундаментальною світоглядною і методологічною проблемою.
Вивчення категорії «буття» пов'язане із з'ясуванням змісту поняття «онтологія» (греч. ontos - суще і logos -ученіє), тобто вченням про суще.
Онтологія - це вчення про граничні, фундаментальні підстави буття.
Буття (лат. esse - бути, є, існувати) одне з центральних понять філософії. Воно було введене у філософію старогрецьким філософом Парменідом (VI- V вв. до н.е.)
Загальною тенденцією в осмисленні проблеми буття була і залишається сьогодні постановка питань про існування миру «тут і тепер», про його вічність і нескінченність. І якщо констатація того, що мир є, є «тут і зараз», тобто є наявним у просторі та часі, спирається на очевидні передумови, факти людського життя, то ідея про не минущий, що не має кордонів, світ не випливає з безпосередніх спостережень, з конкретного досвіду людей.
Звідси можна зробити висновок, що перший аспект проблеми буття пов'язаний з осмисленням суперечливої єдності неминущого і минущого буття речей, станів природи, суспільства, людини.
Другий аспект проблеми буття пов'язаний з питанням про єдність світу. Існування світу як цілого є невіддільним від буття у світі усього того, що існує. Світ у своєму існуванні утворює нерозривну цілісність, якусь єдність.
Третій аспект проблеми буття зводиться до усвідомлення того, що світ є об'єктивна реальність. Ця реальність виступає як сукупна (нерозчленована) цілісність, як єдине буття, що володіє власною логікою існування і розвитку. Частиною цієї реальності є життєдіяльність людей.
Необхідно відзначити, що не тільки природне, але і духовне, ідеальне слідує розглядати як наявне, дане, як що має характер особливої, суб'єктивної реальності.
Студентам слід знати, що філософія трактує буття як категорію, що має загальний характер, об'єднуючу все існуюче в світі.
Буття - це існування чого-небудь взагалі. Воно включає всі види матерії, зі всіма видами ідей, поглядів, відчуттів, установок.
Отже, за способом існування буття є двома видами:
реальність об'єктивну (матеріальну) і
реальність суб'єктивну (психічну), тобто світ свідомості
Буття як всеосяжне поняття має певну структуру. Не вдаючись в її докладний аналіз, відзначимо основні форми буття:
1. Буття речей, процесів і станів природи. Воно підрозділяється на стани природи, які:
а) виникли і існували до людини - на «першу природу»;
б) і речі вироблені людиною - на «другу природу».
2. Буття людини. Яким би не було унікальне буття людини в світі речей і власне людське буття, воно має спільні сторони з будь-якою річчю природи. Людина з’являється як річ серед речей. У той же час ідентифікація людини зі світом речей не зводить її сутьність до фізіологічних процесів, що відбуваються в людському організмі. Власне людське буття містить у собі природно-біологічний, психологічний і соціально-історичний компоненти.
3. Буття духовне містить у собі існування індивідуалізованого й об'єктивного духовного. Духовне, що індивідуалізується, - це, перш за все самосвідомість. Його специфіка полягає у тому, що воно невіддільно від природно-біологічних процесів, але що не зводиться до них, будучи за своєю суттю ідеальним (духовним). Духовне буття реалізується через форми суспільної свідомості, зокрема через філософію, мораль, політику. Окремі фрагменти духовного буття: ідеї, ідеали, норми, цінності, природні і штучні мови і т.п. - здатні зберігатися, удосконалюватися і вільно переміщатися в соціальному просторі і часі.
4. Буття соціальне. Воно включає буття окремої людини в суспільстві і буття суспільства. Тут переплетені матеріальне і ідеальне, перша і друга природа.
5. Віртуальне буття пов'язане з існуванням віртуальної реальності. Ця реальність є штучним, синтетичним середовищем, що виникає в результаті взаємодії новітньої технології (комп'ютера) і відповідної інформації. Це можливий, створений людською творчістю мир, в якому люди скоюють задані програмою дії і перетворення.
Розглядаючи друге питання «Матеріальна єдність миру» студенту слідує виходити з того, що в категорії буття об'єднуються по ознаці існування самі різні явища, предмети і процеси.
Виділяючи головні сфери буття: природу, суспільство, свідомість - мислителі всіх часів вважали, що різноманіття явищ, подій, процесів, включених в ці сфери, об'єднано деякою загальною основою. Ідея єдності всього різноманіття миру одержала своє втілення в понятті «субстанція» (лат. substanсtia - сутність, основа).
Субстанцією, як загальною основою всього існуючого, може бути і дух, і матерія.
Історії філософії відомі два альтернативні тлумачення субстанції: матеріалістичне і ідеалістичне.
Ідеалісти вважають, що в основі предметів і явищ лежить якась ідеальна субстанція у вигляді божественної волі, абсолютної ідеї, світового розуму (Платон, Гегель), комплексу відчуттів (Берклі, Фіхте), світової волі (Шопенгауер).
Матеріалісти - старокитайські, староіндійські і старогрецькі філософи - під субстанцією розуміли матерію (лат. materia - речовина) у виді речовини природи, що найчастіше зустрічається: води, повітря, вогню, землі.
Матеріалісти XVIII вв. відзначали, що матерія це все те, що, впливаючи на органи чуття людини, викликає відчуття. Іншими словами, під матерією розуміли речовину.
У XIX - початку XX в. багато матеріалістів, зокрема марксисти, трактували матерію як філософську категорію, яка використовується для позначення об'єктивної реальності, яка дана людині у відчуттях його, але існує незалежно від них. Фактично і це визначення розглядає матерію як речовину.
Враховуючи, що матерія існує не тільки у вигляді речовини (частинок і макросистем, що володіють масою спокою) але і поля (гравітаційного, електромагнітного і т.п., що не володіють масою спокою) і що поля, як правило, не фіксуються людськими відчуттями, а реєструються за допомогою приладів, деякі дослідники намагаються уточнити поняття матерії (іноді говорять «про просторово-часовий континуум»). Як попереднє або операційне визначення пропонується наступне. Матерія - це об'єктивна реальність, існуюча незалежно від свідомості і постає перед нами у вигляді речовини, поля та інших її об'єктивних станів.
Матерія виступає як загальність, яка в ході власних взаємоперетворень залишається, зрештою, тотожної самої собі, тобто об'єктивною, незалежною реальністю. Основною ознакою матерії як об'єктивної реальності виступає властивість «існувати незалежно від свідомості». В цьому відношенні свідомість вторинна, похідна від матерії, є її особливою властивістю.
Матерія є невичерпною, існує в нескінченному числі видів і властивостей. Разом з тим вона має складну системну організацію. Будь-який об'єкт матеріального миру може бути розглянутий як система. Стійкі зв'язки і відносини між елементами системи і утворює її структуру.
Останніми роками розробляється нова генетична модель єдності світу. Згідно цієї моделі світ є єдина цілісність, яка еволюціонує по єдиних законах на основі загального початкового субстрату (лат. substratum - основа) і в певному напрямі.
Приступаючи до розгляду третього питання «Рух, простір і час - як атрибути матерії» студенту необхідно знати, що серед різних властивостей матерії є такі, без яких вона не може існувати. Ці властивості називають атрибутами. До них відносяться такі невід'ємні властивості матерії як рух, простір і час.
Матерія у всіх своїх видах і формах знаходиться в русі. У найзагальнішому значенні слова, рух - це будь-яка зміна взагалі. Воно охоплює різні типи мінливості, спостережувані в об'єктивному світі, починаючи від переміщення об'єктів в просторі і закінчуючи процесами соціальної еволюції.
Рух є загальною властивістю матерії, способом її існування. Йому властиві такі властивості як об'єктивність, загальність, абсолютність. Його не можна знищити й створити. Під об'єктивністю руху розуміється його існування незалежно від свідомості як внутрішня властивість матеріальних об'єктів.
Властивість загальності пов'язана з відсутністю в світі матеріальних об'єктів, що не зазнають ніяких змін.
Розуміння абсолютності руху пов'язане з поняттям "спокій". Рух і спокій розглядаються як протилежності, зв'язані між собою. Спокій є моментом всякого руху, характеризуючи матеріальний об'єкт з погляду його стійкості. Спокій є минущий, тимчасовий, відносний, а рух постійний, вічний, абсолютний. Про спокій можна говорити тільки по відношенню до певної системи відліку (якщо йдеться про механічну мінливість) або по відношенню до певної форми руху (якщо йдеться про інші типи змін). Спокій відносний, оскільки він завжди скороминущий і знімається в сукупному русі матерії.
Теза про несотвореність й незнищуваніст ь руху витікає з самого визначення руху як атрибуту матерії. Про це свідчить і закон збереження і перетворення енергії. З нього виходить, що рух не може зникнути, а здатне переходити з однієї форми в іншу, зберігаючи свої кількісні і якісні параметри.
Основним видам матерії, які відрізняються якісно, відповідають певні форми руху. Класифікація форм руху була почата Арістотелем, що виділив 6 видів руху.
У Новий час Ф. Бекон виділяв 19 його видів.
У XIX в. Ф. Енгельс вказав 5 форм руху, кожна з яких пов'язана з певним матеріальним носієм. Ці форми руху наступні:
механічна - матеріальний носій макротіла,
фізична - молекули,
хімічна - атоми,
біологічна - білки,
соціальна - людина, матеріальне виробництво.
До теперішнього часу ця класифікація застаріла: механіка стала розділом фізики, був відкритий електрон, а разом з ним заявила про себе ядерна форма руху.
Сучасне уявлення про форми руху пов'язане з трьома видами або рівнями: організації матерії:
Органічну природу характеризує, в першу чергу, фізична і хімічна форми руху,
органічну - біологічна, а суспільство - соціальна.
Окрім цього виділяють: геологічну форму руху (матеріальний носій - планета), гравітаційну (Сонячна система), космічну (Галактика) і ін.
Розглядаючи взаємозв'язок форм руху, слід виходити з того, що порядок розташування основних форм руху визначається ступенем зростання їх складності і генетичної обумовленості кожної подальшої форми попередньої. Кожна вища форма руху є природним продуктом розвитку нижчих форм. Разом з тим кожна форма руху мають свою якісну визначеність. Вона не зводиться ні до вищих, ні до нижчих по відношенню до неї форм. Наприклад, суть людини не можна пізнати через вивчення біохімічних процесів відбуваються в живому організмі. В свою чергу, закономірностями соціального, не можна пояснити біохімічні, фізичні і інші процеси, що відбуваються у природі.
Всі тіла і явища в світі знаходяться не тільки в русі, але і володіють певною протяжністю і тимчасовою тривалістю, тобто мають просторові і тимчасові форми свого існування.
Простір - це форма існування матерії, що характеризує довжину, структурність складових її матеріальних систем.
Час - це форма існування матерії, що відображає її тривалість, послідовність зміни станів у зміні і розвитку матеріальних систем.
До загальних властивостей, що характеризують простір і час як атрибутів матерії відносяться, перш за все, об'єктивність і загальність.
До основних властивостей простори відносяться:
тривимірність (довжина, ширина, висота), дотяг, однорідність і ізотропність (рівноправність усіх напрямків).
Час характеризується такими властивостями як: одномірність, незворотність. Воно тече від минулого через теперішній час до майбутнього.
Далі студенту слід зупинитися на особливостях просторово-часових відносин на різних рівнях організації матерії. Так, в неорганічній природі існує мега-, макро- і мікросвіт, де простір і час має певну специфіку свого прояву. У органічній природі просторово-часові структури виявляються у формах лівизни і правізни, симетрії і асиметрії.
У суспільстві простір і час має якісно своєрідну структуру, яка не зводиться до відносин матеріальних речей, а включає їх відношення до людини, його соціальні зв'язки і ті значення, які фіксуються в системі суспільно значущих ідей. По-різному протікає час у тварин і людини. Соціально-історичний час вимірюється поколіннями, століттями, які характеризують ті або інші події в пам'яті людства.
На закінчення слід зазначити, що уявлення про рух, простір і час постійно заглиблюються, розширяються.
У довідковій літературі по питанням теми звернетеся до статей:
1.Современный философский словарь. - М., 2004. Ст.: «Атрибут», «Бытие», «Субстанция», «Материя», «Движение», «Онтология», «Пространство и время», «Время социальное» «Пространство социальное»..
2.Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: «Бытие», «Субстанция», «Материя», «Движение», «Пространство», «Время».
3.Філософський енциклопедичний словник - К., 2002. Ст.: «Буття», «Субстанція», «Матерія», «Рух», «Простір», «Час
Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 119 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Змістовний модуль № 4. Основні філософські концепції сучасності | | | Змістовний модуль № 6. Філософське розуміння свідомості. |