LIII. Про спільне благодарення за причащання Святих Таїнств і про завершальні молитви богослуження

1. А священик велить тим, які причастилися Святих Таїнств, благодарити Бога за причастя. І благодарити не як-небудь і не недбало, а старанно, бо саме це означає «Прості»: не лежачи, не сидячи, а спрямувавши і душу, і тіло до Бога.

2. Потім, закликавши помолитися Богові і за инше, за що вони, зазвичай, моляться, виходить із вівтаря і, ставши перед [царськими] дверима, читає молитву за всіх.

3. Зрозуміло, що це відбувається після священнодійства і після славослов'я, коли звершено все, що потрібно було звершити щодо Бога, отож, священик ніби припиняє своє спілкування з Богом і залишає ту висоту, на якій стояв, і поволі сходить униз до спілкування з людьми, як пристало священикові. Здійснює він це з молитвою. І спосіб молитви, і саме місце вказують на те, що він сходить донизу.

4. Бо спершу він молився всередині вівтаря упівголосу, так що ніхто не чув, звертаючись до Бога. А тепер, вийшовши із вівтаря і ставши серед народу, він звершує спільну молитву за Церкву і за всіх вірних, щоб чули всі. Потім і принесений хліб, із якого він вилучив хліб священний, поділивши на багато частин, роздає вірним як хліб, який став святим від того, що був принесений і пожертвуваний Богові. А вірні приймають його благоговійно і цілують правицю [священика] як руку, що недавно торкалася всесвятого Тіла Спасителя і яка сама отримала звідти освячення і може передати його тим, які до неї торкаються.

5. У той же час вони прославляють Винуватця і Подателя цих благ славослов'ям, узятим із Писання: Нехай ім'я Господнє буде благословенне (Йов. 1, 21) і ин. І, виголосивши це декілька разів, відразу ж читають псалом, сповнений славослов'я і благодарення. Який це псалом? Благословлю Господа повсякчасно (Пс. 34 (33), 1).

6. Після того, як роздано хліб і завершено псалом, священик промовляє останню молитву за народ не тільки поза вівтарем і вголос для усіх, а й звертає слова молитви до самого народу, і цим наголошує на тепер більшому, ніж раніше, спілкуванні з ним. Що ж це за молитва? Щоб ми були помилувані і спасенні, тому що самі від себе ми нічого, гідного спасення, привнести не можемо, а покладаємося лише на чоловіколюб'я того, хто може спасти. Тому [священик] згадує тут про багатьох заступників, які будуть нам у цьому помічниками, і передовсім про Пресвяту Богородицю, через яку і раніше були ми помилувані.

7. А початок цієї молитви: «Христос, істинний Бог наш» [слід розуміти, що Він] — не один із тих несправжніх і фальшивих богів, багатьох із яких ми колись почитали, а «істинний Бог наш», до якого, нарешті, ми прийшли.

8. Тому Йому єдиному як Богу належить усяка слава, честь і поклоніння із безначальним Його Отцем, і Всесвятим, і Благим, і Животворящим Його Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

* Автор має на увазі дискос.

Дата добавления: 2015-07-19