XLVII. Наскільки Дари вгодні Богові

1. А що ці Дари, як угодні Богові, завжди освячують усіх вірних, зрозуміло зі сказаного. Варто розглянути тепер, наскільки вони угодні.

2. Як розуміють люди вислів «бути угодним» щодо дару? Що вони роблять із дарами, коли кажуть, що приймають їх? Чи [кажуть так] тому, що ми беремо їх руками і ховаємо собі за пазуху? Зовсім ні. Бо багато з них не можна ані нести, ані переносити тим, які їх отримують, наприклад, якщо подарованим буде поле чи будинок, чи щось подібне.

3. То, що ж може означати щодо всіх дарів слово «приймати»? Визнання своєю власністю, присвоєння — саме це називається прийняттям.

4. Бог же так присвоює ці Дари, що робить їх Тілом і Кров'ю Єдинородного. Тож, якщо неможливо навіть уявити собі нічого, що дорівнювало б такому присвоєнню, то годі й визначити, наскільки [ці Дари] угодні.

5. До того ж і від воздання можна зрозуміти, як приймається дар тим, хто його прийняв.

6. Яке саме тут воздання? Знову таки Тіло Христове і Кров, бо, приймаючи від нас хліб і вино, Бог віддає нам самого Сина. А звідки ж видно, скажеш ти, що це дає нам Бог як дар замість тих Дарів, які Йому приносять? Із того, що сам зодягнутий у це, Він промовляє до нас словом: «Прийміть». Це вказує на дар. Цим словом визначаються і той, хто дарує, і той, хто приймає, і те, що дарують.

7.Можна й инакше щось отримати як завдаток, яким не можна користуватися тим, які [його] отримують.

8. Але, щоб ти не думав над цим, а знав, що [дароване] тобі належить, [Господь] звелів користуватися ним, кажучи: «Їжте».

9. Ось якою високою мірою [ці Дари] вгодні Богові.

10. Тому вони завжди освячують душі всіх християн — і живих, і померлих, [душі] недосконалі, які ще потребують освячення. Бо досконалі лиш є святі, які стоять разом із ангелами і вже зачислені до небесної єрархії, і які більше не потребують єрархії земної.

Дата добавления: 2015-07-19