XVIII. Що означають пророчі вислови, які співають на початку богослуження

1. А другий псалмоспів прославляє саме Царство Бога Сина, Його велич і пишноту, [Царства], до якого Він піднявся шляхом пониження та убогости.

2. Але яка ж тут потреба у цих пророчих висловах? Що вони знаменують стосовно ікономії Спасителя?

3. Вони знаменують початок Його приходу, коли Він уже прийшов, але ще не явився багатьом, коли Він був у світі, але світ Його не впізнав (пор. Йо. 1, 10): це був час до Йоана, коли ще не був запалений світильник. Тоді для Нього ще існувала потреба у пророчих словах. Коли ж після цього Він явився сам, про кого провіщали пророки, Він уже не потребував самих пророцтв: Йоан вказував уже на Нього, що з'явився, а до Йоана — Отець. Ось тому [Писання] говорить: Усі пророки пророкували до Йоана (Мт. 11, 13). Тож цей час до Йоана позначається співом пророцтв, бо і Чесні Дари, які знаменують Христа, ще не винесені на середину, а перебувають прихованими в окремій частині вівтаря. І це справді так. Тож розгляньмо тепер вислів псалма.

4. Господь воцарився, Він одягнувсь у велич (Пс. 93 (92), 1). Слова псалма назвали царством пізнання, яке отримали люди про Господа і через яке вони підкорились Йому, бо пізнали Його велич, красу і могутність. Саме це означає слово Спасителя: Дана мені всяка влада на небі й на землі (Мт. 28, 18), бо після мешканців неба і мешканці землі пізнали істинного Владику; якщо ж хтось розгляне псалми далі, знайде все те ж.

5. Так, визначаючи образ царювання і влади, пророк каже: Він утвердив вселенну, яка не похитнеться (пор. Пс. 93 (92), 1), називаючи віру твердинею. Утвердив [Господь] збаламучених облудою і поєднав із собою. Таким є той, хто піддався омані, він ні над чим не може застановитися. Але Господь говорить: Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім'я Отця і Сина, і Святого Духа (Мт. 28, 19). А це і є вченням віри.

6. Але для Царства цієї віри недосить; не можна повністю підкорити народи лише цим способом. До цього потрібно було ще долучити і дотримання заповідей. Пророк продовжує: Твої свідоцтва вельми вірні (Пс. 93 (92), 5), а Господь до слова хрещення додає слово про заповіді, кажучи: Навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав (Мт. 28, 20). Бо те, що Спаситель називає заповідями, то пророк — свідченнями. І це ти знайдеш у Писанні всюди, воно називає свідченнями закони Божі.

7. Далі співець псалмів продовжує: Домові Твоєму личить святість, Господи (Пс. 93 (92), 5), вважаючи жертви святинею, тобто дари, всіляке служіння, яке личить Богові, мовлячи, що вони личать домові Божому, він показує, що цей дім не порожній, він не чужий Богові і що в ньому перебуває сам Домовласник. Бо якби у ньому не було Бога, йому б не личило те, що личить одному Богові. І Господь підтвердив ці слова, давши обіт завжди перебувати з Церквою. Та й [апостол] Павло називає Церкву домом Бога живого, бо каже: Щоб ти знав, як слід поводитися в домі Божім, яким є Церква Бога живого (1 Тим. З, 15). Отож я з вами. І що сказав той: У довготі днів, те саме промовляє Господь: По всі дні аж до кінця віку (Мт. 28, 20).

8. Так і цей спів псалмів є непомильним пророцтвом того, що здійснив Спаситель своїм хрестом і смертю.

Дата добавления: 2015-07-19