Акт установив також число представників, що обираються від кожної держави. Воно було визначено з обліком, хоча й приблизним, чисельності населення кожної країни.
Найбільше число депутатів - 81 обирається від ФРН (61 млн. жителів), Франції (56 млн.), Італії (57 млн.) і Великобританії (55 млн.), Іспанія (39 млн.) обирає 60 депутатів, Нідерланди (14,7 млн.) - 25 депутатів, Бельгія (9,9 млн.), Греція (10 млн.), Португалія (9,8 млн.) - по 24 депутата, Данія (5,2 млн.) - 16 депутатів, Ірландія (3,5 млн.) - 15 депутатів і Люксембург (372 тис.) - 6 депутатів. Таким чином, усього обирається 518 депутатів, тобто в середньому один депутат від приблизно 622 тис. жителів. Але це тільки в середньому. У Люксембурзі один депутат обирається від 62 тис. жителів, а у ФРН - від 755 тис. Нерівність на користь малих країн теоретично розглядається як спосіб забезпечення прав народів в умовах політичної й економічної гегемонії великих держав.
Депутати обираються в Європейський парламент строком на п'ять років. Вони не вправі додержуватися яких-небудь інструкцій. Імперативний мандат заборонений.
Вибори в Європейський парламент викликають менший інтерес населення в порівнянні з виборами в національні парламенти. Відсоток виборців, що беруть участь у виборах у Європарламент, нижче, ніж на національних виборах. Якщо в 1999 р. у виборах у Європейський парламент брало участь 63% всіх виборців, то в червні 2004 р. – усього лише 58,4%. В окремих країнах активність виборців була ще нижче. У червні 2004 р. у Франції взяло участь у голосуванні менш 49,4%, а в Нідерландах і того менше – 47,2% виборців.
Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 58 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Формування Європейського Парламенту | | | Форми роботи, структура, повноваження та акти європейського |