Процес, етапи та стилі прийняття рішень та його елементи.

Важливим аспектом прийняття господарських рішень є розробка технологічного процесу вироблення раціональних господарських рішень.

Процес розробки господарських рішень здійснюється по єдиній загальній схемі незалежно від галузі економіки і характеру діяльності підприємства і проводиться для того, щоб знайти найкраще можливе рішення, з огляду на всі фактори, які впливають на процес прийняття рішень.

Прийняття господарських рішень - це вибір однієї з декількох можливих альтернатив. Тобто, це модель, у якій фігурує певна кількість варіантів рішень та можливість обрання кращого з них.

Відсутність вибору ускладнює процес прийняття рішення. Для порівняння альтернатив і вибору кращої з них використовують критерії.

Критерій являє собою правило порівняння і вибору альтернатив, що визначає економічний і соціальний ефект. Використання об'єктивних критеріїв оцінки варіантів рішення дає змогу порівняти ці варіанти і вибрати найкращий. При розробці рішень бажано декілька критеріїв зводити до одного інтегрованого.

Процес прийняття управлінського рішення — це послідовність дій, скерованих на раціональний вибір оптимального варіанту для досягнення бажаної цілі.

Загальноприйнято у процесі прийняття рішень виокремлювати три основних етапи: підготовка (постановка завдання), розроблення (формування й вибір рішення) і реалізація рішення, які можуть бути деталізовані відповідно до рівня рішення, вимог, які ставляться перед особою що приймає рішення, тощо.

Кожне завдання щодо прийняття управлінського рішення може бути охарактеризоване деякими загальними аспектами, а саме: конкретна вихідна ситуація; два і/або більше варіантів рішення; наслідки реалізації варіантів рішення.

За допомогою цих компонентів можна охарактеризувати будь-яку проблему вибору рішення -це той єдиний стрижень, що формує методологію розроблення використовувану в будь-якій організації.

Таблиця 2.1

Основні етапи прийняття управлінських рішень

ЕТАПИ ПРОЦЕДУРИ

	1. Збір інформації про можливі проблеми	1.1 Моніторинг внутрішнього і зовнішнього середовища
2. Виявлення проблеми і визначення причин її виникнення	2.1. Опис проблемної ситуації
2.2.Виявлення організаційної ланки, де виникла проблема
2.3. Формулювання проблеми
2.4. Оцінка її важності
2.5. Виявлення причин виникнення проблеми
3. Формулювання цілей рішення проблеми	3.1. Визначення цілей організації (місія — цілі — завдання, побудова дерева цілей)
3.2. Формулювання цілей рішення проблеми
4. Обґрунтування стратегії рішення проблеми	4.1. Детальний опис об'єкта
4.2. Визначення області допустимих значень змінних факторів
5. Збір і аналіз інформації із проблеми	5.1. Збір інформації за конкретно визначеною проблемою
5.2. Кластерізація інформації за пріоритетними критеріями
5.3. Аналіз інформації із кластерів
6. Визначення системи критеріїв і показників (порівняльна оцінка об'єктів, проектів фінансування, програм, робіт; альтернативних варіантів рішень, проведення тендерів)	6.1. Визначення вимог до рішення
6.2. Визначення критеріїв ефективності рішення
6.3 Визначення обмежень
	7.Генерування варіанті рішення (проведення експертиз з використанням методів типу “мозкової атаки”, експертних оцінок, використання методів аналогій, різних способів синтезу управлінських рішень)	7.1. Розчленування завдання на підзадачі
7.2. Пошук ідей вирішення кожної підзадачі
7.3. Побудова моделей і проведення розрахунків
7.4. Визначення можливих варіантів рішення кожної підзадачі і підсистеми
7.5. Узагальнення результатів кожної підзадачі
7.6. Прогнозування наслідків рішень кожної підзадачі
7.7. Розробленння варіантів рішення всього завдання
8. Оцінка альтернативних варіантів (сукупність одного або декількох можливих взаємовиключних варіантів рішення)	8.1. Визначення альтернативних варіантів, які максимально відповідають вимогам
9. Вибір кращого варіанту (залучення високопрофесійних фахівців)	9.1 Аналіз ефективності варантів рішення
9.2 Оцінка впливу некерованих параметрів
9.3 Вибір ОПР оптимальної альтернативи
	10. Коригування й узгодження рішення	10.1 Відпрацювання рішення з виконавцями
10.2 Узгодження рішення з функціонально взаємодіючими службами
10.3 Затвердження рішення
11. Реалізація рішення	11.1 Підготовка робочого плану реалізації
11.2 Реалізація плану
11.3 Внесення змін у рішення під час реалізації (коригування)
11.4 Оцінка ефективності прийнятого й реалізованого рішення

Наведена структура процесу прийняття управлінських рішень є> достатньо уніфікованою і може бути адаптована для прийняття управлінських рішень будь-якою організацією. Однак безглуздо вимагати неухильного дотримання нормативного процесу прийняття рішень. Складність самого процесу апріорі виключає його сприйняття як послідовне виконання чітко визначених процедур. Прийняття управлінських рішень - складний процес, що відрізняється різноманітністю зворотних зв'язків, які нерідко свідчать про доцільність повернення до операцій уже пройдених етапів з метою їх коригування. Комунікативні зв'язки, що формуються при цьому, допускають використання етапів і операцій в будь-якому поєднанні. Водночас допускається певний паралелізм у виконанні процедур. Такий підхід є виправданим, оскільки при виконанні процедур можлива поява нової інформації, що потребуватиме корегування уже виконаних процедур.

Таким чином, процес прийняття управлінського рішення - це творчий процес, який вимагає аналізу та інтеграції усіх компонентів прийняття рішення: проблемної ситуації, ресурсів, часу, цілей і обмежень тощо. Для здійснення цього процесу необхідно керуватися методичними положеннями, що орієнтують на вибір раціональних шляхів підготовки, розробки і реалізації рішень. Причому проблема має представлятися різними способами і в різних площинах, а у разі граничної необхідності - і переоцінюватися.

Учені виділяють кілька різновидів стилів прийняття рішень.

Директивний - прийняття рішень, що характеризується незначною терпимістю та раціональним способом мислення. Особи з таким стилем мислення діють логічно та ефективно, переважно приймаючи швидкі рішення, зосереджуються на короткому часовому періоді.

Аналітичний стиль - висока терпимість, доповнена раціональним способом мислення. Особи з таким способом мислення ретельно досліджують численні альтернативні варіанти.

Концептуальний - із дуже широким світоглядом і здатністю досліджувати численні альтернативи. Вони зосереджують увагу переважно на довготерміновому аспекті й часто шукають рішення творчого характеру.

Біхевіористичний стиль свідчить про індивіда, який мислить інтуїтивно, проте відзначається низькою терпимістю.

Процес прийняття рішень маєпевні елементи: мету, суб’єкта, що приймає рішення, альтернативні варіанти рішення, умови, результати та критерії.

Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце.

Мета - необхідність прийняття рішень обумовлюється наявністю однієї чи декількох цілей, які необхідно досягнути.

Суб’єкт, що приймає рішення - господарське рішення може бути прийняте уповноваженою особою в межах її компетенції, групою осіб, колективно.

Альтернативні варіанти рішень - при прийнятті рішень розробка та порівняння якомога більшої кількості альтернативних варіантів – особливо важливазадача.

Критерії вибору - показники (кількісні і якісні), за допомогою яких визначаються очікувані результати, вимірювані в категоріях "корисність", "збиток", "прибуток", "витрати", здійснюється вибір кращого варіанту рішення.

Умови - з алежно від забезпеченості інформацією, особа, що приймає рішення, може опинитися в різних умовах: в умовах невизначеності, часткової визначеності, часткової невизначеності, повної невизначеності.

Результати - особа, що приймає рішення, враховує, до якого результату може привести та чи інша дія, для того, щоб вибрати з них найкращий варіант

Дата добавления: 2015-07-16