Етапи та особливості культурно-національне відродження.

Поняття «національне відродження» відображає усвідомлення людиною себе, свого етносу як нації, як дійсної особистості історії та сучасного світу. Поняття «українське культурно-національне відродження» -- це процес становлення і розвитку громадсько-політичного і культурного життя України кінця ХVІІІ – початку ХХ століття. Кінцевою метою національного відродження є утворення самостійної національної держави.

Витоком українського національного відродження були східноукраїнські землі. Воно було свого роду «захисною реакцією» на тяжке політичне, соціально-економічне становище та культурний занепад викликаний деспотичною політикою російського царизму та значним поширенням у масах національної самосвідомості, активізацією українського національного руху. Початком національного відродження була поява «Енеїди» І.Котляревського, написаної народною українською мовою, творчість Г.Квітки-Основ’яненка та харківського гуртка літераторів. Соціальним підґрунтям були попередні здобутки українського народу, гуманістичні традиції матеріальної та духовної культури. Носієм відродження було українське село, яке зберегло рідну мову – найголовніший носій української ментальності.

Багато дослідників вважають, що процес національного відродження в Україні тривав 130 років – з кінця козацької держави до Першої світової війни. Цей процес поділяють на три основні етапи:

· Період збирання спадщини, академічний, або дворянський етап (1775—1840);

· Українофільський (культурницький, народницький) етап (1840—1880);

· Політичний, або модерністський етап (1880—1914).

Усі три етапи характеризуються культурно-просвітницькою діяльністю дворянства та польсько-українського шляхетства, виступу на суспільно- політичній арені в 40-х роках Т.Г.Шевченка і національно-культурним рухом народних мас. Стимулом українського відродження були ідеї Французької буржуазної революції, яка проголосила «права народів», а також поширення романтизму. Ідеї романтизму стверджували самобутність і самоцінну вартісність культури кожного народу, підкреслюючи, що саме вона є невичерпним джерелом звідки інтелектуальна еліта може черпати зразки для своєї творчої наснаги. Модель світу уявлялась романтиками як велетенська арфа, в якій кожний народ становить окрему струну у світовій гармонії народів. Зникнення будь-якого народу призведе до велетенської катастрофи.

Засновник світового романтизму Й.Г.Гердер у 1769 р. після відвідин України відзначав унікальну самобутність і неповторність української нації та пророкував їй велике майбутнє, подібне грецькій цивілізації.

Дата добавления: 2015-07-19