Сільськогосподарські угіддя та агропродовольчий ринок

Проблеми використання сільськогосподарських угідь

За останні 50 років світовий попит на продовольство збільшився в 4 рази, отже, зросла потреба в земельних ресурсах для його виробництва.

Наслідки продовольчої кризи

За сформованої нині продовольчої кризи, яка, за оцінками фахівців, ще певний час посилюватиметься, поява нових ринкових можливостей є підставою прогнозувати, що світове сільське господарство піде шляхом інтенсифікації.

Негативні тенденції:

- відмова від сівозмін і відведення землі під пар, надання переваги вирощуванню бізнес-культур і витіснення бобових кормових культур;

- збільшення навантаження на пасовища та загалом формування екологічно несприятливих агроландшафтів, зі скороченням в них природних елементів;

- розширення застосування агрохімікатів;

- звуження спеціалізації аграрного виробництва та концентрації земель, укрупнення господарств, поглиблення районування виробництва;

- зростання екологічного пресингу на землю і навколишнє середовище.

Наслідки в Україні:

Зволікання з реформуванням аграрного сектора призвело до занепаду агропромислового комплексу, особливо тваринництва. До позитивних зрушень в галузі потрібно віднести інтенсивний розвиток промислового птахівництва.

Виробництво овочів, плодів, ягід і винограду, м’яса, молока і вовни не забезпечує навіть потреби внутрішнього ринку. Рівень їх споживання на одну особу є значно нижчим від рекомендованих норм. Якість продукції не завжди відповідає світовим стандартам. Урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин значно нижча, ніж у розвинених країнах світу.

Відбувається подальше обезлюднення сільської місцевості та зняття з обліку поселень. Поселенська мережа за 2000–2007 роки скоротилась на 147 населених пункти.

Скорочується фондо- і технічна оснащеність галузі, зменшуються активи, знижуються можливості відтворення виробництва, а отже і зацікавленість сільськогосподарських виробників у розширенні виробництва. Порівняно з 1990 роком склався семикратний диспаритет цін не на користь сільського господарства, в результаті чого галузь втратила за цей період понад 700 млрд. грн. Сільськогосподарські товаровиробники залишились без частки власності в переробних підприємствах, які посилили свій монополізм на ринку сировини.

Згортання виробництва та неефективне його ведення знижує престижність праці в сільському господарстві та трудову зайнятість сільського населення. Погіршується демографічна ситуація на селі: зменшується загальна чисельність і питома вага сільського населення, зростає кількість людей пенсійного віку. Як наслідок цих процесів відбувається подальший міграційний відплив сільської молоді у міста і далеке зарубіжжя. Доступність сільського населення до послуг соціального спрямування з року в рік постійно знижується, погіршується їх асортимент та якість.

Зниження доходності абсолютної більшості аграрних підприємств призвело до значного погіршення матеріально-технічного забезпечення технологій виробництва сільськогосподарської продукції, що обумовило в рослинництві зменшення можливості застосування сучасної техніки, добрив, нових сортів сільськогосподарських культур та порід тварин. Як результат – „спрощення” технологій, порушення основних елементарних принципів наукового ведення галузей сільського господарства, що суттєво знизило продуктивний потенціал агросистем, погіршилась якість продукції та зменшилася доходність виробництва.

Посилився диктат переробників-монополістів щодо одностороннього встановлення занижених цін на продукцію сільського господарства.

Законодавчо не вирішена проблема створення рівних економічних умов господарювання для всіх виробничих галузей економіки країни в цілому і агропромисловому комплексі зокрема.

Проблеми з використанням сільськогосподарських угідь, посилення яких у подальшому становитиме все більшу загрозу розвитку світового агропродовольчого ринку:

• до половини оброблюваних земель у світі використовується виснажливо, з перевищенням раціональних екологічних навантажень;

• відбувається активна втрата сільськогосподарських угідь через деградацію;

За останні 50 років втрачено 20 % угідь та 20 % тропічних лісів, що також сприяло ерозії ґрунтів. Щороку в світі внаслідок ерозії з сільськогосподарського обігу виводиться 6-7 млн. га, а через заболочування, засолення – ще 1,5 млн. га. Усього, за розрахунками, людством уже втрачено 2 млрд. га колись продуктивних земель. Хоча ерозія – природний геологічний процес, в останні роки вона вочевидь посилилася, причому господарська діяльність людини прискорює цей процес в 2 ­ 2,5 раза. За нинішніх темпів ерозії верхній родючий шар ґрунту виснажується зі швидкістю 7 % за десятиліття.

Поширюється антропогенне опустелювання.

Охоплено опустелюванням понад 9 млн. км² земель (майже зрівняно з територією США чи Китаю), які раніше оброблялися, ще 19 % суші знаходиться на межі опустелювання (швидкість цього процесу – 6 млн. га в рік).

Структура оброблюваних земель

Оброблювані землі становлять лише приблизно 11 % поверхні суші планети.

Природні луки і пасовища – 23 %; ліси і лісовкриті площі – 30 %, остаток – малопродуктивні і непродуктивні землі (пустелі, болота та екстремальні території з низькою температурою або в горах, бедленди) та забудовані землі (населені пункти, промислові зони, транспортні лінії).

Загальна площа сільськогосподарських угідь світу становить 4810 млн. га, у тому числі ріллі – 1340 млн. га, луки і пасовища займають 3365 млн. гектарів. Оброблювані землі забезпечують 88 % необхідних людству продуктів харчування, а луки і пасовища – 10 % продовольства.

Розрахунки експертів ФАО

Граничні можливості збільшення площі ріллі визначаються на рівні до 30 % за рахунок розорювання пасовищ і лісових територій. Причому, оскільки резервів для сільськогосподарського освоєння в звичних регіонах (лісові, лісостепові і степові) практично не має, йдеться про пошук резервів в ареалах тропіків, субтропіків, тайгових лісах, напівпустинях, тобто в сферу сільськогосподарського освоєння все більше включаються „екстремальні території”.

За останні 40 років площа оброблюваних земель зросла лише приблизно на 10 %, причому це зростання уповільнювалось до 1996 року, а в 1997 році вперше відбулося скорочення оброблюваних земель, з подальшим то збільшенням, то зменшенням площі із року в рік.

Можна очікувати лише досить незначного задоволення потреби в агропродовольстві за рахунок розширення посівних площ, а більш як 2/3 цієї потреби забезпечуватиметься за рахунок інтенсифікації сільського господарства. Постає проблема постійного відновлення родючості землі, тобто йдеться про формування економічної родючості, підвищення якої досягається завдяки раціональному використанню земель, впровадженню нових технологій (не йдеться лише про хіміко-інтенсивні технології), підвищенню культури землеробства тощо.

З 13 млрд. га планетарного суходолу 5 млрд. га (38%) використовується як сільськогосподарські угіддя. Але більша частина цієї площі – малопродуктивні пасовища. Для вирощування сільськогосподарських культур придатні дещо більше 1,4 млрд. га ріллі і 140 млн. га зайняті багаторічними сільськогосподарськими насадженнями. Таким чином, землі в обробітку в усьому світі становлять сьогодні майже 1,6 млрд. га, або 12,3 % земного суходолу.

Продуктивні землі

Щорічно людство збільшує площу землі в обробітку на 2-3 млн. га, але значні можливості для суттєвого розширення продуктивних земель відсутні. Між 1990 р. і 2007 р. площа продуктивних земель зросла на 3%, а чисельність людства – на 25%.

У 2007 році площа землі в обробітку в розрахунку на одну особу в усьому світі становила 0,24 гектарів. До 2020 року найбільш ймовірний сценарій розвитку дозволяє прогнозувати розширення площі продуктивних земель на 33 млн. га, тобто на 2,4 %, а чисельність людства зросте на 15,5 %. В результаті такої глобальної тенденції площа продуктивних земель в розрахунку на одну особу в усьому світі буде становити 0,21 гектарів.

Тенденції інтенсифікації

Зменшення землезабезпеченості людства компенсується стабільною тенденцією підвищення ефективності використання продуктивних земель, оскільки рівень інтенсифікації землеробства постійно зростає.

З 1990 року по сьогоднішній день кількість сільськогосподарських тракторів у світі зросла на 1,4 млн. шт., приблизно на один відсоток щорічно збільшуються площі зрошуваних земель, зростає застосування хімічних добрив. В результаті між 1990 і 2006 рр. населення Землі зросло майже на чверть, а виробництво сільськогосподарської продукції – на 42 %, тобто середньодушовий розмір аграрного виробництва світу збільшився на 14 %, а його погектарний обсяг – на 38 %.

Прогноз продовольчого споживання.

Згідно з прогнозом ФАО обсяги продовольчого споживання в світі зростуть до 2020 року на 30 %, що означає підвищення погектарного виходу продукції сільського господарства на чверть і збільшення душового продовольчого виробництва приблизно на 1 % кожного року.

Проблеми екологобезпечного землеробства.

Постійне зростання антропогенного навантаження на родючі ґрунти посилює питання забезпечення екологобезпечного землеробства. В багатьох країнах загострюється проблема дефіциту зрошувальної води. В довгостроковій перспективі відповіддю на ці виклики будуть нові досягнення аграрної науки, а також вже діюча глобальна тенденція зменшення темпів зростання чисельності людства.

Цінова кон’юнктура світового продовольчого ринку

В останні роки (2007 − 2008) на світовому продовольчому ринку спостерігається значний сплеск споживчих цін. Прискорення інфляції у продовольчій сфері зумовлено комплексом факторів:

- необхідність у підвищенні рівня інтенсифікації у поєднанні із зростанням цін на засоби сільськогосподарського виробництва, що призводить до значного зростання собівартості продукції;

Довідково. В цьому відношенні характерними є дані по США, країні з найпотужнішим агропромисловим комплексом. Якщо у 1991-2005 роках середньорічний темп приросту цін на засоби сільськогосподарського виробництва становив 2,2 %, то в 2006 році цей показник перевищив 5 %, в 2007 – майже 9 %, а в 2008 роках – підскочив до 19 %. Особливо швидко зростали ціни на добрива, пальне і корми.

- залучення значної частини вирощених продовольчих та збільшення в структурі посівів технічних культур для виробництва біопалива;

- зростання чисельності населення в світі і зміна структури споживання продовольства.

„Зелена енергетика”

Виготовлення палива з сільськогосподарської сировини сьогодні – ключовий виклик продовольчій безпеці і важливіший чинник цінової кон’юнктури аграрного ринку.

Основними видами біопалива, яке споживається сьогодні у світі, є біоетанол і біодизель.

Майже 90 % світового виробництва етанолу здійснюють Бразилія, де для цієї цілі використовується цукрова тростина, і США, де етанол виробляється переважно з кукурудзи і сорго. Для виробництва біодизеля в Європі використовується ріпакове масло, в США – соєве, в Бразилії – касторове.

За прогнозом ФАО очікується, що виробництво біопалива в світі зросте до 2020 року майже втричі, а ціни на нього збільшаться на 15-20 %.

Розвиток „зеленої енергетики”, спричинений зростанням цін на нафтопродукти, підвищує попит і ціни на відповідну сільськогосподарську сировину, але він вже сьогодні стикається з двома важливими обмеженнями: зростанням цін на продовольство, а також нестачею продуктивних земель і необхідністю дотримання екологічно безпечних сівозмін.

Екологічно чисте виробництво

Важливим інноваційним напрямом у сучасному розвитку світового продовольчого ринку є зростання попиту на „органічну” продукцію, тобто екологічно чисте продовольство, яке виробляється з мінімальним застосуванням хімічних засобів і відсутністю генетично модифікованих організмів. Виникнення і поширення органічного виробництва пов’язані з недовірою до трансгенних продуктів і занепокоєнням надмірною хімізацією агросфери.

Поки що земельні площі, сертифіковані як органічні, становлять приблизно 1 % світових сільськогосподарських угідь, а обсяги продажу органічної продукції не перевищують 1-2 %. Але органічний сегмент світового продовольчого ринку щороку зростає на 20-25 %, тобто значно стрімкіше ніж глобальний ринок в цілому. За прогнозами, обсяги світової торгівлі органічним продовольством у 2020 році можуть сягнути 200-250 млрд. дол. Хоча витрати виробництва органічної продукції на 20-30 % вище традиційно вироблених аналогів, зростаючі доходи і вимогливість споживачів до якості харчових продуктів сприяють швидкому поширенню мережі магазинів органічного харчування, що стає вагомим фактором підвищення цін на продовольство.

Генна інженерія.

Революційні зміни у зростанні сільськогосподарського виробництва і зменшенні його питомих витрат здатен здійснитирозвиток генної інженерії, яка надає можливості для отримання нових видів сільськогосподарських культур з високою врожайністю і стійкістю до хвороб, а також нових продуктів для продовольчого і фармацевтичного ринків.

Сьогодні в світі трансгенні рослини займають вже 60 млн. га, переважно у США та Канаді. Передбачається, що до 2020 році ринок ГМ-рослин зросте до 75 млрд. дол. Біотехнології також широко застосовуються у тваринництві, медичній промисловості, для екологічних цілей.

Поряд з безумовним ефектом від застосування продуктів генної інженерії існують побоювання щодо їх безпечності для здоров'я людини і можливості непередбачуваних наслідків для екосистеми Землі. Якщо подальші дослідження доведуть безпечність генетично модифікованої продукції, генна інженерія може стати тим інноваційним напрямом розвитку, який протидіятиме тенденції зростання світових цін на продовольство.

Високоякісні харчові продукти.

Потужним фактором, що підтримує висхідну тенденцію динаміки цін на продовольство слугує зростання попиту на високоякісні харчові продукти, зокрема, на м’ясопродукти. Ця тенденція особливо відчутна в країнах, що розвиваються, перш за все, в Китаї та Індії.

Згідно з прогнозом ФАО в період до 2020 року зростання душового ВВП в Китаї дорівнюватиме 7 % річних, в Індії – 5 %. Зростаюча платоспроможність в минулому бідних країнах світу змінює структуру продовольчого споживання. Прогноз ФАО передбачає зростання середньодушового споживання м’ясопродуктів в цих країнах на 15 % за прогнозований період.

Для розвинутих країн цей прогноз не передбачає суттєвого зростання у споживанні м'ясних продуктів, але і через 12 років різниця у душовому споживанні м’ясопродуктів у розвинутих і інших країнах світу буде більше ніж двократна, що збереже світову тенденцію зростання попиту на м'ясні продукти.

Високоякісні харчові продукти.

Зростатимуть вимоги до якості продукції, особливо у зв'язку із вступом країни до Світової організації торгівлі (далі – СОТ), прискоренням адаптації сільськогосподарських товаровиробників до підприємницьких дій в умовах ринкових відносин. Для вирішення цієї проблеми потрібно:

- постійно дотримуватись необхідних санітарно – ветеринарних правил при отриманні і зберіганні молока; швидко і ефективно очищати (фільтрувати), негайно охолоджувати і перевозити швидкісним транспортом в ізотермічній тарі; своєчасно виявляти та лікувати мастити корів;

- зміцнити матеріально – технічну базу молочних ферм, особливо щодо охолодження та очищення молока і створення необхідних умов для ефективної роботи прифермських лабораторій;

- дотримуватись вимог, що випливають із нового Держстандарту України (ДСТУ 3662-97) "Молоко коров’яче незбиране" (вимоги при закупівлі);

- забезпечити молочну худобу повноцінними кормами і поглибити племінну роботу на молочних фермах, аби мати в молочній сировині не менше 3 % білка;

- розширити впровадження стимулюючої функції цін при закупівлі молочної сировини, коли оплату за неї проводять залежно від вмісту жиру та білку;

- для розв’язання спірних питань та контролю з боку держави за якістю продукції, створити мобільні незалежні лабораторії для визначення якості молока;

Прогноз динаміки споживання і цін за основними продовольчими продуктами.

Враховуючи перелічені вище тенденції світового ринку продовольчих продуктів і сільськогосподарської сировини, ФАО розробила прогноз ймовірної динаміки споживання і цін по головних продовольчих продуктах на найближчі 10 років, який можна продовжити до 2020 року (див. в додатках табл. 1.5.3). Перш за все, прогноз визнає ймовірним подальше зростання рівня продовольчого забезпечення населення планети.

В Україні в 2020 році порівняно з 1990 роком споживання м’яса та продуктів його переробки в розрахунку на одну особу прогнозується збільшити на 24,6 %, молока та молокопродуктов - на 4,5 %, яєць - 4,8 %, овочів та баштанних - на 57 %, плоді, ягід та винограду 1,9 раза.

Дата добавления: 2015-11-14