Визначення залишкового хлору.

Знезараження води проводять з метою вивільнення її від патогенних мікроорганізмів. Знезараженню піддається вже очичена вода перед тим, як її подадуть споживачу. Методи знезараження води поділяються на реагентні та безреагентні. До реагентних методів відноситься обробка води хлором та речовинами, які містять активний хлор, озоном, іонами важких металів () та ін. До безреагентних (фізичних) - ультразвукова та термічна обробка, опромінення УФ-промінями.

Найбільш поширеним методом знезараження води є хлорування, яке проводиться газоподібним хлором, хлорним вапном , солями натрію та кальцію хлорноватистої кислоти HClO, оксидом хлору (IV).

Газоподібний хлор, розчиняючись у воді, взаємодіє з нею (це гідроліз молекули хлору):

.

Знезаражуючими агентами є хлор, хлорнуватиста кислота та кисень, який виділяється при її розкладенні.

Сутність знезаражуючої дії хлору містить у собі окислення та хлорування речовин, які входять до складу протоплазми клітин бактерій, в наслідок чого останні гинуть.

Змішана сіль кальцію хлорнуватистої та соляної кислот називається хлорним вапном: . Окислювальні властивості має хлор, який входить у склад -іону (активний хлор).

Активний хлор хлорвмісних сполук визначається килькістю газоподібного хлору, еквівалентною кількості кисню, який виділяється при розкладанні цих сполук. Бактерицидна дія хлорного вапна заснована на реакції взаємодії його з водою.

.

При хлоруванні води розрізняють активний хлор та залишковий.

Частина активного хлору, яка іде на знищення мікробів у воді та на окислення органічних та неорганічних речовин.

Хлорпоглинання - кількість хлору в мг/л, яка витрачається при 30 хвилинному контакті його із досліджуваною водою.Хлорпоглинання характеризує ступіні забруднення води: чим він вищий, тим більша кількість домішок, реагуючих із хлором міститься у воді.Величина хлорпоглинання річкових та озерних вод зазвичай не перевищує 2-2,5 мг/л хлору, а у ставках та болотах вона досягає 5 мг/л. Згідно з ГОСТ 2874-73 "Вода питна" кількість залишкового активного хлору знаходиться у межах 0,3-0,5 мг/л.

Хлорпоглинання, залишковий хлор, а також вміст активного хлору у хлорному вапні визначають іодометричним методом у кислому середовищі. Активний хлор взаємодіє з іодидом калію, витісняючи еквівалентну кількість вільного іоду. Іод, який виділяється, відтитровують робочим розчином тіосульфату натрію при наявності крохмалю.

.

Внаслідок взаємодії хлору з різними домішками води досягають не лише її знезараження, але й зменшення кольоровості, запахів та присмаків води, покращується протікання процесів обробки води коагулянтами, знезалізення та видалення марганцю, попереджуеться розвиток біологічних обростань водоочисних споруд та т.п.

Виходячи з цілевого призначення хлорування, методи обробки води за допомогою хлору поділяються на дві групи: постхлорування та передхлорування.

Постхлорування - процес знезараження води хлором, який проводять після усіх інших методів її обробки. Розрізняють 3 способи постхлорування: нормальний, перехлорування та комбіноване хлорування.

Нормальне хлорування проводять невеликими дозами хлору, які забезпечують необхідний бактерицидний ефект без погіршення органолептичних показників якості води. Величина залишкового хлору повинна бути 0,3-0,5 мг/л. Метод застосовується для знезараження води, яку забирають з надійних у санітарному відношенні джерел з гарними фізико-хімічними показниками.

Перехлорування - обробка води підвищеними дозами хлору, коли величина залишкового хлору може сягати 100 мг/л. Метод застосовують у тих випадках, коли нормальне хлорування не дає потрібного ефекту або призводить до погіршення органолептичних якостей води, а також при різких коливаннях бактеріального забруднення джерела води.

Перехлорування усуває багато які неприємні запахи та присмаки води, руйнує багато які з токсичних речовин.Надлишок хлору, який перевищує допустиму у воді концентрацію, видаляється дехлоруванням.

Комбіноване хлорування, тобто сумісна обробка води хлором та іншими знезаражуючими препаратами ( і т.п.), застосовується для посилення дії хлору або для фіксації цого у воді на більш тривалий строк (хлорування з амонізацією).

Хід роботи: 1. У конічну колбу ємкістю 250 мл піпеткою відміряють 100 мл дистильованої води, потім приливають 2 мл 2%-го розчину хлорного вапна, 2 мл сірчаної кислоти (1:3) та 5 мл 5-10%-го розчину KI. Іод, який виділився, титрують робочим 0,05 н. розчином до слабко-жовтого забарвлення. Потім додають 1 мл розчину крохмалю та дотитровують пробу, обережно додаючи по краплям розчин та увесь час помішуючи до зникнення синього забарвлення.

Обчислити процентний вміст активного хлору у взятому об‘ємі розчину хлорного вапна (q%):

,

де V -- об‘єм тіосульфату натрію, який пішов на титрування

активного хлору у розчині хлорного вапна, мл;

H -- нормальність розчину тіосульфату натрію;

об‘єм 2%-го розчину хлорного вапна, мл;

еквівалент хлору (35,45).

Хід роботи: 2. У конічну колбу на 250 мл відміряти піпеткою 100 мл водопровідної води, додати 5 мл 5-10%-го розчину KI та 2 мл сірчаної кислоти (1:3). Іод, який виділився, відтитровують 0,05 н. розчином до солм‘яно-жовтого забарвлення, додають 2 мл крохмалю та продовжують титрувати обережно, по краплям, до зникнення забарвлення розчину.

, мг/л,

де V -- об‘єм тіосульфату натрію, який пішов на титрування, мл;

H -- нормальність тіосульфату натрію;

Э -- еквівалент хлору (35,45);

об‘єм досліджуваної води, взятої для визначення, мл.

Дата добавления: 2015-11-14