Управління персоналом в державних установах сучасної України

Сьогодні перед Україною постали важливі інституційні випробування, пов'язані з визначенням нової ролі уряду на шляху якнайкращого задоволення потреб ринкової економіки. У цьому процесі адміністративна структура уряду буде перебудована, виникне необхідність у підготовці та перепідготовці кадрів.

Кадри є вирішальною ланкою в організації суспільства, його функціонуванні та подальшому прогресивному розвиткові. Від того, наскільки вміло підібрано зокрема керівний склад, наскільки він компетентний у професійному відношенні, наскільки раціонально реалізується наявний кадровий потенціал державної служби і державних установ, залежить успіх і стабільність Української держави.

Останнім часом кадрова робота в Україні зазнала суттєвих змін, стала цілеспрямованішою, послідовною. Першочерговим адміністративної реформи, а в її складі реформи системи державної служби в Україні, залишаються поліпшення кадрового забезпечення державного управління, підвищення рівня його професіоналізму та компетентності.

Головною метою державної кадрової політики в Україні є прогнозування і програмування кадрового забезпечення, визначення стратегічного бачення формування, професійного розвитку та раціонального використання кадрів усіх передових ресурсів України. Кадрова політика не повинна бути вузько прагматичною, розрахованою лише на кадрове забезпечення вирішення поточних задач, а має враховувати тенденції реформування держави та суспільства.

У сучасних умовах вирішення кадрових питань є однією із найактуальніших проблем державного будівництва в Україні, визначальним аспектом формування та функціонування державної влади. Кадрова політика виступає як важливий чинник політики держави, її головна лінія у сфері добору та виховання кадрів.

Проблеми формування кадрової політики в Україні знаходяться під постійною увагою Президента України. Так, основною метою нового етапу адміністративної реформи визначено створення ефективної системи державного управління, яка б відповідала стандартам демократичної правової держави з соціальною ринковою економікою. Тут же зазначено, що основним імперативом сучасного цивілізованого прогресу є всебічний розвиток людського потенціалу - головна складова і рушійна сила суспільного поступу, визначальний критерій оцінки його рівня.

Визначальна роль у розробці і реалізації державної кадрової політики належить центральним і місцевим органам влади. Цей постулат покладено в основу кадрової політики України. Разом із тим, оскільки забезпечення реалізації загальних напрямів державної кадрової політики та організація роботи з кадрами в органах державної виконавчої влади покладається на кадрову службу, її роль і вагомість у сучасних умовах значно зростають.

Головною метою сучасної державної кадрової політики є забезпечення високого професіоналізму управлінського процесу і всіх ділянок трудової діяльності кваліфікованими активно діючими, добросовісними працівниками, здатними забезпечити відродження України. Ця політика визначає шляхи, засоби і механізми кадрового забезпечення реформ, сприяє максимально ефективному використанню кадрового інтелектуального потенціалу, виробленню принципів і критеріїв відбору, розстановки кадрів за об’єктивними даними, стимулюючи їх службове і професійне зростання.

Особлива увага кадрових служб має бути зосереджена на удосконалення правової культури працівників із акцентом на її функціональність і зміст, яка віддзеркалює певний рівень підсвідомості державних службовців та законності їх дій. Без сучасної адміністративної культури державних службовців, орієнтованої на надання послуг, на “клієнта”, авторитетну державну службу побудувати не можливо.

Одним із найважливіших напрямів кадрової роботи є розстановка кадрів. Помилка, прорахунок щодо цього можуть звести нанівець результат добору кадрів і змістовного навчання або дати мінімальний ефект від застосування відповідного досвіду роботи та конструктивного використання особистих ділових якостей.

Принципова, виважена і цілеспрямована кадрова політика повинна забезпечити подолання непрофесіоналізму і безвідповідальності державних службовців та докорінно покращити діяльність державних органів земельних ресурсів. Слід приділяти увагу і розвивати самоосвіту серед державних службовців установи, в тому числі і керівного складу.

Дата добавления: 2015-11-14