Розвиток стилю масової інформації в контексті зміни світоглядних парадигм соціуму: лінгвістичне доведення

Так, загальномовознавчі ідеї, що аналізують розвиток стилю масової інформації та його місце в сучасній стратифікації мовних стилів, визначені як актуальні в науковому доробку Д. Розенталя Г. Солганика, В. Костомарова, Л. Шевченко, О. Стишова, Н. Шу- марової, М. Володіної, С. Чемеркіна, Т. Стасюк та ін. Зауважимо, постійна еволюція мас-медійного простору не може не позначатися на його лінгвістичних домінантах. Передусім ідеться про функціонально-стилістичний статус медійної сфери. Сучасний науковий, зокрема філологічний світ у цьому аспекті оперує поняттям «стиль масової інформації», яке замінило традиційний для багатьох мовознавців «публіцистичний стиль». Така позиція видається нам більш логічною і теоретично обґрунтованою. Зважаючи на розширення інформаційного поля, появу інтернет-технологій, електронних засобів спілкування, передачі інформації, процеси глобалізації,відбувається, як помічає Л. Шевченко, «формування тенденції до універсалізації комунікативної сфери» [Шевченко 2001, 358]. Водночас спостерігається переформатування, засловами Г. Солганика, «публіцистичного простору» на складну інтерактивну, культурно-комунікаційну систему способів взаємодії суспільства, здатності до сучасного осягнення дійсності в контексті процесів інтелектуалізації нації та її мовної свідомості. Адже, на слушне переконання Л. Шевченко, «як у добу електронної інформації (радіо, телебачення, реклама, Інтернет) аналізувати публічне масове мовлення за аналогією лише до публіцистичних (часописи, газети) текстів?» [Шевченко 2003, 5]. «Одночасно цей стиль акумулює ззовні суперечливі тенденції, оскільки поєднує як динамічність, так і консерватизм, як еталонність і залежність від норм літературної мови, так і зумовленість добору та формування функціональної норми відповідно до уподобань часу, соціально стратифікованої групи та ін. …Синтез стандарту та експресії є результатом установки на інформування та переконання; зіткненняпротилежних тенденцій визначає також лабіальність мовного узусу і формування функ- ціональної норми, що і є одним із критеріїв розвитку функціонального стилю» Окремо треба зауважити на журналістській інтерпретації мас-медійного поля, відображеній у ґрунтовних студіях зарубіжних і українських науковців – Г. Лассвела, В. Шрамма, Н. Шумарової, О. Сербенської, В. Іванова, Н. Костенко, А. Москаленка та ін. Такий аспект дослідження системних особливостей масової комунікації, сукупності методів і прийомів поширення інформації, питання її породження та функціонування відрізняється від лінгвостилістичного аналізу цієї сфери, спрямованого на виявлення типологічних і специфічних рис, функцій мовних одиниць стилю масової інформації в контексті активного розвитку сучасної української літературної мови. Кожен із названих і прокоментованих дослідницьких напрямків враховує мовні факти для репрезентативного, мотиваційного аналізу перебігу процесів у сучасних ЗМІ, пов’язаних із функціонуванням, перманентною трансформацією цієї сфери в результаті зміни суспільно-політичних, культурних, наукових інтересів та характером впливу на масову мовну свідомість. І це об’єктивно. У випадку із сучасним інформаційним простором, на нашу думку, логічно твердити не про іманентні домінанти трихотомії «мова – мислення – свідомість», вербалізацію готової істини чи появу досі невідомої істини, відтвореної через мову, на чому зауважував О. Потебня, а про зовнішній вплив на породження смислів, певні маніпуляції, пов’язані не зі свідомим формуванням думки через отриманий досвід, а з впливом на характер усвідомлення досвіду під чітко визначеним кутом зору. І що важливо, він не завжди може бути тотожним із реальними уявленнями реципієнта. У подібному аспекті природу засобів масової комунікації та пов’язані з ними процеси аналізує і М. Володіна. На її думку, говорячи про ЗМІ, у першу чергу треба звертати увагу на «питання впливу мови на людину, спосіб її мислення, поведінку» [Язык средств 2008, 17]. І як наслідок – розповсюдження інформації, покликане сприяти оцінці навколишнього світу, певною мірою впливати на суспільну свідомість і моделювати відповідну картину світу. Загалом названий процес у модерному світі, скоріше за все, вже є не тенденцією, а закономірною реалією. Механізм його функціонування безпосередньо пов’язаний із вербалізацією структурних компонентів інформаційного дискурсу, яку, на нашу думку, варто розглядати в кількох аспектах. Насамперед ідеться про первинність екстралінгвальної мотивації щодо мовного оформлення думки. Необхідність виражати взаємозалежні й складні мисленнєві процеси приводить до інтелектуалізації мови, а у знакових лінгвістичних одиницях – до абстракції семантичного плану у формах лексичних, фразеологічних, функціонального узусу в доборі і використанні мовних одиниць [Шевченко 2001, 352].

Дата добавления: 2015-11-14