Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Основні риси філософського знання

Виникнення філософії та його передумови. 1 страница | Виникнення філософії та його передумови. 2 страница | Виникнення філософії та його передумови. 3 страница | Виникнення філософії та його передумови. 4 страница | Виникнення філософії та його передумови. 5 страница |


Читайте также:
  1. The capital stock -основний капітал/основні виробничі фонди.
  2. А. Основні рішення та доповіді
  3. Бенчмаркінг: основні принципи. Використання в Інтернет-маркетингу.
  4. Беспровідні оптичні системи зв’язку. Основні абревіатури
  5. В) у всіх функціях нашого тіла, яке не керується пізнанням
  6. В2.Основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення
  7. Вид бойового забезпечення, розвідка. Мета, основні вимоги, види, завдання.

Філософське знання має свою специфіку, яка докорінно відрізняє його від конкретно-наукового знання. Річ у тім, що коли наукове знання на певному етапі історичного розвитку є точним, однозначним і тому загальноприйнятим для всіх людей, то філософське знання є поліфонічним,, плюралістичним. Це означає, що на одні і ті ж самі питання в різних філософських школах даються різні (неоднакові) відповіді, які, що суттєво важливо, мають рівноцінне значення. Інакше кажучи,, в філософії не існує однозначних і загальноприйнятих положень. Саме тому філософія є особливим видом знання; це «софійне» знання, зрозуміле як мудрість. Про це свідчить і значення терміну філософія — від грецьких слів філео — любов і Софія — мудрість (любов до мудрості).

7 .Аристотель про мудрість.

Проблема мудрости в "Метафизике". "Метафизика" Аристотеля начинается с достаточно примечательной фразы: " Все люди от природы стремятся к знанию " (I,1,980а,21), т.е. все мы стремимся к расширению сферы своего сознания. И далее уже во второй "Главе" философ исследует природу мудрости: " мудрый знает все, насколько это возможно, не имея знания в отдельности о каждом предмете. Далее, мы считаем мудрым того, кто в состоянии узнать вещи трудные и не легко постижимые для [простого] человека... более мудрым во всякой науке является человек более точный и более способный научать " (I,2,982а,8-15). Элемент элитизма сразу же проступает у Аристотеля как только он касается социального положения мудреца: " мудрому не надлежит получать распоряжения, не давать их, он должен повиноваться другому, а ему - тот, кто менее мудр " (Там же, 15-19).
Из перечисленных свойств мудрости метафизик выделяет главное по его мнению свойство - "знание обо всем", т.е. он вновь затрагивает сферу сознания субъекта элиты: "знание обо всем должно быть у того, кто в наибольшей мере владеет знанием в общей форме: такому человеку некоторым образом известна вся совокупность вещей (которая входит в круг этого знания). Наиболее общие начала самые трудные, ибо они дальше всего от чувственных восприятий. А наиболее точными являются те из наук, которые исходят от меньшего числа элементов, более точны, нежели те, которые получаются в результате прибавления новых свойств" (Там же). Именно качество знания и определяет, согласно Аристотелю, уровень развития человека, а, следовательно, речь идет уже о проблеме элитарного сознания.
Суммируя выше изложенное, можно констатировать, что Аристотель, выражая обычные взгляды на природу мудрости, утверждает, что мудрец - это человек, который знает обо всем; далее - тот, кто может постигать вещи трудные, и тот, кто владеет знанием более точным, а также более способен к передачи своего знания. Мудрость, как высшая наука, имеет не действенный, но теоретический характер. Мудрость, по Аристотелю, справедливо можно назвать божественной потому, что она, в первую очередь, подобает Богу.


[1] Marsel G. Man against humanity. L., 1952. На с. 127 він говорить: «Як часто виходить, ідея і слово є знаком певного внутрішнього краху, і насправді слово намагається лишень вказати місце, де відбувся надлом… Ми втягнуті, таким чином, у процес компенсації і, звичайно, майже суцільно примарної компенсації, адже у цьому процесі ми намагаємось реконструювати в уяві те, що в реальності якраз руйнується. Люди не звертались би безперервно до ідеї «особистості», якби особистість не знаходилася на шляху до знищення».

 

коли говорить, що «існування передує сутності або, якщо завгодно, що суб'єктивність повинна стати вихідним пуктом».

 


Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 48 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Соціальні умови становлення філософії.| Was ist ein Emblem, eine Alegorie, ein Symbol. Erklären Sie ihre Funktion an Beispielen aus den Werken

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)