Етапи еволюції концепції логістики

Етимологія поняття «логістика» залишається нез’ясованою. Найбільш розповсюдженими є дві версії. За однією з них, воно походить від грецького слова logistikos — обчислювати, розмірковувати [177], за іншою — від французського loger — постачати, розквартировувати [247]. Проте зустрічаються і інші варіанти, зокрема, від давньогерманського laubja — склад, зберігання [231].

Семантика поняття «логістика» також неоднозначна. У Стародавній Греції так називали прикладну математику; у Римській імперії — діяльність по забезпеченню військ продовольством та житлом; у Візантії — процесс комплексного вирішення різноманітних проблем, пов’язаних з рухом і тиловим забезпеченнм армії.

Візантійський імператор Leontos VI (865-912 г.г.) називав стратегію, тактику і логістику трьома категоріями військового мистецтва [171]. Він писав: «Завдання логістики — сплачувати платню армії, належним чином озброювати і розподіляти її, постачати зброю та військове майно, своєчасно і повною мірою турбуватися про її потреби та відповідно готувати кожний акт військового походу, тобто розраховувати простір і час, робити вірний аналіз місцевості з точки зору пересування армії, а також сили опору противника і у відповідності до цих функцій управляти і керувати, одним словом, розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил» [91].

У тому ж трактуванні термін «логістика» зустрічається в документах Французської королівської армії короля Людовика XIV (1638-1715 гг.). Проте в той же хронологічний період німецький філософ, математик, фізик, мовознавець Leibniz G.V. (1646-1716 гг.) використовує його у значенні математична логіка. Остаточно з математичною логікою цей термін ототожнюють після Женевського філософського конгресу (вересень 1904 года).

Значний вклад у розвиток військової логістики вніс військовий теоретик і історик Jomini A.H. (1779-1869 рр.), який служив з 1798 р. у швейцарській армії, з 1804 — у французьській, а з 1813 — у російській, під іменем Генріха Веніаміновича в чині генерала від інфантерії. Після узагальнення досвіду Наполеонівських війн, він визначав логістику як мистецтво матеріально-продовольчого забезпечення армії, «міст між економікою нації та діючою армією» [251]. Праці Jomini A.H. в кінці XIX століття були видані у США. Там його теоретична спадщина знайшла практичне втілення. В роки Другої світової війни це дозволило організувати стабільне постачання армії за рахунок чіткої координації дій підприємств військово-промислового комплексу, торгівлі, транспорту.

Таким чином, до кінця Другої світової війни термін «логістика» трактувався подвійно:

— військова логістика — напрямок військової науки, пов’язаний із рухом та постачанням армії;

— філософська логістика чи математична логіка — напрямок філософії, пов’язаний з використанням математичного апарату для доказу дедуктивних тверджень.

У 1951 році співробітник американської компанії «RAND Corporation», фахівець в галузі системного аналізу Morgenstern O. вперше вказав на можливість використання положень військової логістики в економіці. Він писав: «…існує абсолютна схожість між управлінням забезпечення військ та управлінням матеріальними ресурсами в промисловості» [250]. Дещо пізніше як синоніми поняття «управління матеріальними ресурсами» американські економісти стали використовувати терміни «управління матеріальним потоком», «логістика», «рохрематика»1, Так у 50-х роках ХХ століття виникло третє тлумачення терміну «логістика» — економічна логістика (далі логістика).

На думку автора, економісти повинні розглядати логістику як:

— концепцію (філософію) економічної діяльності;

— інтегровану функцію управління матеріальним потоком, що існує у формі логістичної підсистеми в мікроекономічних системах;

— міждисциплінарну науку, пов’язану з пошуком організаційно-управлінських резервів підвищення ефективності такого управління.

Серед найбільш авторитетних економічних видань і журналів логістичної спрямованості такі як: «Inbound Logistics», «Distribution», «International Journal of Logistics Management», «Journal of Purchasing and Material Management», «Journal of Business Logistics», «Modern Material Handling», «Proceedings of the Annual Conference of the Council of Logistics Management», «Production and Inventory Management», «Transportation Journal», (США), «Asia Pacific International Journal of Business Logistics», «Containerisation International», «International Journal of Physical Distribution and Logistics Management», «Freight Management», «Journal of Transport Economics and Policy», «Logistics Information Management», «Logistics», «Storage Handling Distribution», (Великобританія), «Logistics and Transportation Review», «Canadian Transportation and Distribution Management» (Канада), «Fördern und Heben», «Fördermitte Jornal», «Logistik Spertrum», «Transport und Lager» (Німеччина), «Logistica», «Trasporti Industriali» (Італія), «Logistiques Magazine» (Франція), «Tara», «Transport», «Forder— und Lagertechnik» (Швейцарія).

Можна стверджувати, що теорія логістики в сучасному вигляді сформувалась у США. Вирішальний внесок в її створення, використання та розвиток внесли американські фахівці Ballou R.H., Bardi E.J., Blanchard B.S., Bowersox D.J., Closs D.J., Copacino W.C., Coyle J.J., Daskin M.S., Glaskowsky N.A., Helferich O.K., Heskett J.L., Irvie R.M., Magee J.F., Miles R.T., Myers M.S., Rosenfield D.B., Shapiro R.D., Slater A.G. та ін. [227,229,230,235,238].

Американська рада з управління логістикою (Council of Logistics Management) спочатку вважала, що «логістика — це процесс планування, реалізації та управління ефективним, економічним рухом і зберіганням сировинних матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції та пов’язаної з усім цим інформації з пункту виробництва в пункт споживання з метою забезпечення відповідності вимогам споживача» [232]. Пізніше вона дала більш універсальне тлумачення, додавши до матеріального потоку послуги: «логістика — це процес планування, управління і контролю ефективного (з точки зору зниження витрат) потоку запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, послуг і відповідної інформації від місця виникнення цього потоку до місця його споживання (включаючи імпорт, експорт, внутрішні та зовнішні переміщення) з метою повного задоволення попиту споживачів» [234].

Крім цих класичних визначень логістики, відомі ще такі:

Ballou R.H. — це планування, організація і контроль усіх видів діяльності по переміщенню і складуванню, які забезпечують проходження матеріального потоку від пункту закупки сировини до пункту кінцевого споживання і відповідного інформаційного потоку [227].

Magee J.F., Copacino W.C., Rosenfield D.B. — це мистецтво управління потоком матеріалів і товарів від зовнішнього джерела до споживача [247].

Miles R.T. — це процесс управління рухом і зберіганням сировини, незавершеного виробництва і готової продукції у господарському обігу від моменту сплати грошей постачальникам до моменту отримання грошей за доставку готової продукції споживачам [249].

Heskett J.L. — це сукупність видів діяльності по управлінню потоками продукції, координації виробництва і ринків збуту при певному рівні послуг з мінімальними витратами [238].

Фахівці консалтингової фірми «Coopers and Lybrand» — це управління складуванням і переміщенням сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та готової продукції від постачальника через фірму-продуцента до споживачів [176].

Родніков А.М. — наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини та матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання та обробки відповідної інформації [177].

Авторський колектив під керівництвом Анікина Б. А. — наука управління матеріальними потоками від первинного джерела до кінцевого споживача із мінімальними витратами, пов’язаними з товарорухом та відповідним потоком інформації [90, С.12].

Козловський В.А., Кобзєв В.В., Савруков Н.Т. — наука про управління рухом ресурсів» [61, С.7].

Можна продовжити цитування багаточисельних формулювань визначень логістики, адже теорія логістики розповсюджена в багатьох країнах світу. Проте це навряд чи доцільно, оскільки таке питання не є дискусійним. У класичному розумінні до логістики включають усі аспекти, що пов’язані з управлінням рухом та зберіганням матеріалів і товарів від первинного джерела до кінцевого споживача.

Під терміном «управління» слід розуміти цілеспрямовану діяльність, що здійснюється через планування, координацію, організацію, реалізацію, облік, контроль, аналіз, регулювання. Під терміном «матеріали» — усі види предметів праці, що надходять на підприємство (сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючи вироби), а також переміщуються і зберігаються в межах підприємства незалежно від ступеню їх готовності (незавершене виробництво, брак, відходи). Під терміном «товари» — готову продукцію і сервіс.

У спеціальній літературі можна зустріти різноманітні думки відносно етапів розвитку теорії логістики. Одні виділяють три періоди [242], другі — чотири [36,108,152], треті — п’ять [230]. При цьому кожний етап характеризується відповідними концептуальними підходами формування систем товароруху.

Першим етапом еволюції, періодом виникнення і кристалізації теорії логістики, є десятиріччя з 1956 по 1965 рр. Поява теорії логістики у цей час обумовлена двома причинами. Перша полягала у трансформації економічного клімату, що почалася із середини 50-х років ХХ століття. Зростання продуктивності праці, загострення конкуренції об’єктивно сприяли зародженню тенденції зниження прибутку та стимулювали пошук резервів зменшення собівартості товарів. Друга причина — в постіндустріальній революції, яка обумовила модернізацію технологій і масове розповсюдження компьютерів. Наявність великої кількості ефективної, доступної компьютерної техніки нового покоління забезпечувала можливість зменшення логістичних витрат.

Формування теорії логістики здійснювалось за рахунок поступового синтезу чотирьох концепцій:

— аналізу загальних витрат;

— системного підходу;

— покращення сервісу;

— уваги до каналів фізичного розподілу.

Аналіз загальних витрат. У 1956 р. вчені Гарвардського університету Lewis H.T., Gulliton J.W., Steel J.D. при обгрунтуванні високих тарифів на вантажні авіаперевезення розробили концепцію аналізу загальних витрат (метод «TDC» — total distribution cost, «принцип однієї парасольки»), яка включає всі витрати, обумовлені виконанням логістичних операцій [246]. Вони довели, що в деяких випадках, зростання транспортних витрат при повітряних перевезеннях в порівнянні з наземним чи морським транспортом перекривається економією на інших елементах витрат (зберігання, навантаження, перевантаження та ін.), що веде до зниження загальних витрат.

Пізніше до такого ж висновку прийшли спеціалісти фірми «Peugeot», які реалізували проект з постачання напівфабрикатами та комплектуючими виробами повітряним шляхом збирального заводу в місті Кадун (Нігерія). Із міста Сошо (Франція) деталі та вузли автомобілів надходили в аеропорт міста Сатола (Франція), де навантажувались на борт літака, що обслуговував повітряний міст Франція-Нігерія з обсягом перевезень 1000 тонн на тиждень. Після приземлення в аеропорту міста Кано (Нігерія) вантаж на автомобілях транспортувався в Кадун, де в той же день з нього збиралися автомобілі [101]. При авіаперевезеннях загальні витрати на доставку виявлялися нижчими, ніж при використанні інших видів транспорту, забезпечувалась висока швидкість, надійність, гнучкість та якість поставок. Концепція аналізу загальних витрат, будучи методом оцінки ефективності логістичної діяльності, спрямовує зусилля на мінімізацію не локальних, а загальних витрат.

Системний підхід. Реалізація концепції аналізу загальних витрат привела до розуміння того, що мета логістики може бути досягнута тільки в результаті використання концепції системного підходу. Підприємство починає розглядатися як виробнича система, що складається із певної кількості достатньо автономних підсистем, кожна з яких, в свою чергу, є системою (маркетинг, менеджмент, логістика, інжиніринг, фінанси та ін.). Так, Joung S. зазначав: «…підприємство — це гнучка система, що перетворює потоки матеріалів, інформації, робочої сили….» [259].

Логістична система стає самостійним предметом вивчення і вдосконалення. Як наслідок з’являється поняття «матеріальний потік», тобто сукупність сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів які рухаються від постачальників, у вигляді предметів праці надходять у виробничі підрозділи підприємства і, перетворюючись там в готові продукти праці, через канали фізичного розподілу доводяться до споживачів. Циркуляція охоплює надходження матеріальних ресурсів на склад, переміщення їх до цеху на початкову операцію, транспортування незавершених продуктів праці у межах цеху, між цехами і, наприкінці, після закінчення всіх операцій переміщення готових продуктів праці за межі підприємства у сферу споживання.

Комплексне розглядання формально різнорідних, але за змістом єдиних операцій з переміщення та зберігання відіграє важливу роль. Очевидно, що функції, які у сукупності супроводжують матеріальний потік підприємства, технологічно пов’язані, а локальні витрати, ним обумовлені, економічно залежні. Це означає, що зміни в одному виді діяльності впливають на інші, а спроби зниження окремих витрат можуть призвести до збільшення загальних витрат. Наприклад, недостатньо оперативні дії служб постачання можуть негативно вплинути на роботу виробничо-диспетчерського відділу, а в результаті дезорганізується діяльність збутового апарату. Бажання оптимізувати роботу виробничих підрозділів може призвести до перевантаження складів одними видами продукції і несвоєчасного забезпечення іншими. Малі витрати на транспортування можуть стати недоцільними, якщо транспортна служба досягає їх, приносячи в жертву швидкість та надійність доставки, або якщо це вимагає зростання витрат на упаковку. Чим більший розмір партії деталей, що запускається у виробництво, тим менші витрати на переналадку обладнання, проте збільшуються витрати на збереження незавершеного виробництва. І, навпаки, із зменшенням обсягу партії витрати на зберігання запасу деталей знижуються, а витрати на переналадку зростають. Розміщення виробничих потужностей, складів, пунктів технічного контролю впливає на витрати по внутрішньозаводських переміщеннях.

Для матеріального потоку підприємства головною характеристикою є безперервність. Його учасники повинні забезпечувати один одного і споживача «точно вчасно». Тому, взаємозв’язки між функціями матеріального потоку, з однієї сторони, і цільова спрямованність такого потоку, з іншої, — обумовили створення логістичної системи. В її рамках забезпечується об’єднання та координація взаємопов’язаних функцій матеріального потоку. Контролюються всі аспекти, що мають відношення до переміщення та зберігання матеріалів і продуктів у галузях постачання, підтримки виробництва, фізичного розподілу. Вирішуються конфлікти, ліквідуються протиріччя між функціями, і, в ідеалі, отримується оптимальний кінцевий результат, що є метою логістики.

Покращення сервісу. Від початку 60-х років горизонт теорії логістики розширився за рахунок техобслуговування1, яке використовувалось в той час, передусім, у галузях військово-промислового комплексу. Сервіс почали відносити до логістики. При цьому він здійснювався за стандартною процедурою: обговорення із замовником вимог до сервісу на стадії розробки обладнання; визначення переліку послуг, що надаються, при укладанні контракту на поставку; навчання персоналу і підготовка потрібної технічної документації; створення і вдосконалення інфраструктури техобслуговування.

Пізніше намагання вирішувати питання якісного сервісу в процесі розробки виробів стало характерним не тільки для виробників високотехнологічного обладнання. Американський економіст Levitt T. вказував на цю обставину: «Істотна можливість покращення сервісу полягає в опрацюванні питання про його надання одночасно з розробкою виробу. Кращий варіант вирішення цієї проблеми, на мій погляд, був впроваджений і широко разрекламований компанією «Motorola» при виробництві телевізорів. Компанія відмовилась від традиційного шляху розширення потужностей по ремонту, при якому висока якість обслуговування досягалась за рахунок відповідної кваліфікації майстрів. Їх телевізор складається із ряду модулів, і поломка ліквідується шляхом заміни несправного модуля. Подібне використання військової концепції «третій ешелон техобслуговування» дозволяє скоротити терміни ремонту» [244].

Кожний різновид сервісу характеризується певним набором операцій, величиною витрат, стандартом якості. Концепція покращення сервісу стала потужним імпульсом розвитку та широкого розповсюдження концепції логістики. Вдосконалення логістичної системи стало досягатися за рахунок мінімізації загальних витрат і покращення сервісу.

Увага до каналів фізичного розподілу. Масове розповсюдження маркетингу обумовило істотне ускладнення робіт з фізичного розподілу товарів1. Погіршилась взаємодія між виробничими та збутовими підрозділами підприємства, збільшились товарні запаси. Проте в спеціальній літературі проблемі фізичного розподілу не приділялось належної уваги.

Так, американський фахівець Converse P.D. відмічав: «...вивчаючи ринкову ситуацію і діяльність комерційних служб, ясно розумієш, що проблеми фізичного розподілу явно недооцінюються у порівнянні з проблемами аналізу маркетингового середовища, стимулювання збуту, хоч вони є не менш важливими. Я багато років вивчаю спеціальну літературу і повинен констатувати, що статті, присвячені фізичному розподілу, зустрічаються дуже рідко» [233]. Більш того, інформація, що надходить від каналів фізичного розподілу, потрібна для управління запасами, вибору раціонального місця розташування, синхронізації часу та місця поставки. Саме ця синхронизація стала новацією у розумінні логістичного процессу і в подальшому стала теоретичною основою системи «точно вчасно».

Важливість цієї проблеми була усвідомлена, і на протязі 1962 і 1963 рр. у Сполучених Штатах Америки була сформована Національна рада з управління фізичним розподілом (NCPDM — National Council of Physical Distribution Management) — професійна організація, створена для вдосконалення відповідної теорії і практики1. В результаті через деякий час з’явилися рекомендації щодо реорганізації структури управління підприємством. Виник новий підхід організаційного вдосконалення управління матеріальним потоком у сфері розподілу товарів — «управління фізичним розподілом» (physical distribution management). Одним з перших його запропонував американський економіст Druker P.

Для підприємств, що випускають широкий асортимент виробів, обслуговують велику кількість територіально відокремлених споживачів і мають розвинуту розподільчу мережу, пріоритетом структурних змін вважалась фіксація зусиль на зниженні витрат, що виникають в каналах фізичного розподілу. Акцент пропонувалося зробити на зменшенні надлишкових товарних запасів, використанні прогресивних видів тари, раціональному розміщенні фірмових магазинів, станцій технічного обслуговування, гарантійних майстерень, регіональних складських комплексів, виборі найкращих маршрутів руху і транспортних засобів. Це ставало важливим як з точки зору економізації поставок, так і для забезпечення високого стандарту якості сервісу. Не можна було ігнорувати тієї обставини, що в змінених економічних умовах принципове значення стала мати «близькість до споживача», максимальне задоволення його вимог не тільки у процесі поставок, але і після їх закінчення. Тому доцільно, щоб збутова функція продовжувалась після відвантаження, втягуючи у сферу свого призначення споживання доставленої продукції. Під цим розумілась допомога в організації ремонтних і пуско-налагоджувальних робіт, модернізації раніше поставленого обладнання, навчанні і перепідготовці фахівців для його експлуатації, інші форми сервісу.

Зрозуміло, що відділ збуту не міг самостійно виконувати вказаний комплекс заходів, оскільки, на протязі усього шляху від постачальників продукції до споживачів була потрібна координація дій спеціалістів різних служб. У цьому зв’язку, поява інтегрованого підрозділу, що контролював розподільчу діяльність у цілому, економічно виправдана, передусім, для підприємств, що мали труднощі збутового характеру.

У рамках відділу управління фізичним розподілом (physical distribution management department), — так назвали новий інтегрирований підрозділ, — задумувалось об’єднати операції, пов’язані з рухом і зберіганням товарно-матеріальних цінностей, які виконуються в «економічному просторі» між зберіганням готової продукції на території підприємства і сферою споживання (рис.1.2).

Рис.1.2. Типовий варіант організаційної структури відділу управління фізичним розподілом

Другим етапом еволюції, періодом впровадження і експериментальної апробації теорії логістики, є п’ятиріччя з 1966 по 1970 рр. За різними оцінками відділи управління фізичним розподілом були створені у 15-20% американських компаній, що спеціалізувалися на реалізації споживчих товарів щоденного попиту [254]. За даними NCPDM, отриманими у результаті опитування представників 59 великих корпорацій, що виробляють споживчі товари, 93% мали такі централізовані відділи, причому 60% з них здійснювали таку реорганізацію на протязі 1967-1970 рр. [241, Р.185]. На цих підприємствах витрати, зумовлені вихідним матеріальним потоком, дорівнювали 20-50% обсягу продаж, тому вдосконалення управління фізичним розподілом розглядалося як засіб скорочення витрат обігу і збільшення прибутку.

Американські фахівці відмічали, що централізація управління фізичним розподілом приносить позитивні результати: на 20-50% скорочуються запаси готової продукції, у 2-3 рази зменшується час виконання замовлень, знижуються транспортні витрати. Наприклад, у корпорації «Borg Warner» за рахунок створення централізованого відділу, в якому виконувались функції прогнозування попиту, оперативно-календарного планування виробництва, прийому замовлень, організації зберігання і транспортування товарів, сервісу за короткий термін вдалось скоротити час виконання замовлень з 20 до 4-5 днів та зменшити запаси готової продукції на 50% [240]. Наукова гіпотеза, в основному, отримала підтвердження. Про це свідчать дані табл.1.4.

Відділи управління фізичним розподілом були створені в таких фірмах, як «Taxies Instruments», «Eaton», «Pepperig Farm», «Borg Warner», «Johnson & Johnson», «Sherwin William’s». Перед їх керівниками ставилось завдання координації планів виробництва і фізичного розподілу для забезпечення мінімальних витрат на збереження і рух готової продукції при потрібному рівні якості сервісу.

Таблиця 1.4

Результати впровадження відділів управління фізичним

розподілом [241, Р.194]

Показники	Результат, %
Нема покращень	Деякі покращення	Значні покращення	Не відповіли	Всього
Рівень запасів
Кількість замовлень
Координація підрозділів
Час виконання замовлення
Виконання пла-ну постачання
Рівень запасів за межами підпри-ємства
Розташування складів готової продукції

Разом з тим, слід визнати, що певні сили протистояли втіленню теорії логістики. Частина з них, будучи керівниками самостійних підрозділів — відділів постачання, збуту, транспорту, сервісу негативно відносились до організаційного інтегрування у формі відділу управління фізичним розподілом, розуміючи, що подібні перетворення залишають їх без влади і повноважень. Інші — не довіряли доказам теоретиків і, не маючи твердих гарантій успіху, не бажали ризикувати, очікуючи подальшого розвитку подій.

Третім етапом еволюції, періодом зміни пріоритетів теорії логістики, є десятиріччя з 1971 по 1979 рр. Погіршення соціально-економічного стану багатьох країн світу, обумовило пошук нових нетрадиційних рішень, спрямованих на оздоровлення ситуації. Зокрема, увагу економістів знову привернула логістика, але вже у іншому ракурсі. В цей час країни ОPEC наклали ембарго на постачання нафти у Сполучені Штати Америки. Вперше після закінчення Другої світової війни склалася критична ситуація із забезпеченням енергоносіями. Паливно-енергетична криза сприяла появі «ланцюгової реакції» різноманітних дефіцитів, які привели до стагфляції і беспрецедентно високого рівня безробіття. Крім того, економічна криза поглиблювалась кризою екологічною.

У 1974 р. перед відкриттям I Європейського конгресу з питань матеріальних потоків до поняття «логістика» було внесено додаткове тлумачення: «Після того, як логістика зайняла постійне місце у збройних силах і арміях багатьох країн світу, прийшов час аналогічно розглядати проблеми розподілу часу, простору і коштів на промислових підприємствах і у народному господарстві країн світу. Відносно логістики промисловості і народного господарства слід детально розглядати не тільки процеси в матеріальних потоках, але й потік інформації від систем «людина-машина» і «машина-машина» для всіх просторово-часових процесів у промисловості, торгівлі та сфері послуг»[17, С.8].

Під впливом економіко-екологічних факторів увага керівників підприємств у сфері логістики змістилася, насамперед, на вирішення проблем постачання, а також скорочення втрат енергоносіїв при транспортуванні і збереженні. Традиційні методи матеріально-технічного забезпечення перестали відповідати вимогам господарської практики.

Для матеріаломістких виробництв «напрямком головного удару» організаційних перетворень стала концентрація зусиль на зниженні витрат, що супроводжують рух технологічного конвейєру продуктопостачання на етапах постачання і виробництва. У цьому зв’язку широке розповсюдження отримав підхід — управління матеріалами (materials management), який передбачає організаційне удосконалення системи управління матеріальним потоком від моменту закупки до передачі готової продукції на склад підприємства.

У рамках відділу управління матеріалами (materials management department), — так назвали новий інтегрований підрозділ — об’єднуються операції, що пов’язані з рухом і зберіганням товарно-матеріальних цінностей і виконуються в «економічному просторі» між постачальниками і крайньою межею виробничого процесу — зберіганням готової продукції на складі збуту підприємства (рис.1.3).

Рис.1.3. Типовий варіант структури відділу управління матеріалами

Американський економіст Groubean V., що одним з перших запропонував такий підхід, писав: «Управління матеріалами — це сфера промислового управління, що охоплює дії по придбанню і використанню матеріальних ресурсів, які споживаються у ході виробництва готової продукції» [237]. Перевагою такого підходу є «…інтегроване управління всім набором функцій, пов’язаних з управлінням матеріальним потоком при його русі від постачальників до кінця виробничої лінії» [226, P.13]. Внаслідок цього настає «…покращення координації дій всіх менеджерів, що беруть участь в управлінні матеріалами, більш оперативно вирішуються і ув’язуються конфліктні цілі та інтереси індивідуумів» [226, Р.16].

Таке організаційне рішення стало наслідком нерозвинутості власної мережі розподілу багатьох підприємств, величина збутових витрат яких відносно мала, а матеріальні витрати складають 40-60% обсягу продаж. Відділи управління матеріалами знайшли широке розповсюдження в провідних корпораціях США, таких як «General Electric», «Dupon», «Westingaus», «Macgrow Addison», «Avko» і, як видно з рис.1.4, у багатьох галузях американської промисловості.

Галузь промисловості	Впровадження, %
Аерокосмічна
Інструментальна та оптична
Транспортне машинобудування
Електронна та електротехнічна
Машинобудування та верстатобудуван-ня
Гумотехнічна
Металургійна
Деревообробна
Хімічна та фармацевтична
Харчова
Інші

Рис.1.4. Масштаби впровадження відділів управління матеріалами у галузях промисловості США [225]

Реорганізація структури управління, створення вказаної інтегрованої форми надало потужний імпульс подоланню перепон, що стояли на шляху сталого розвитку підприємств, підвищенню конкурентоспроможності. Перед керівниками відділів управління матеріалами ставилось завдання організації раціональної системи закупок, транспортування, складування, координації планів постачання і виробництва. Націлена на попит реактивна закупка змінила рутинну процедуру складання довгострокових планів постачання. Почали розроблятися тільки оперативні плани закупок для виробництва продукції, що ліквідувала товарний дефіцит. Розширилась практика використання поставки «точно вчасно» і довгострокових господарських зв’язків з постачальниками. Економічний ефект від використання новації проявився у зменшенні запасів, у середньому, на 20-40% [226, P.16]. В табл.1.5 представлена інформація про розподілення операцій у відділах управління матеріалами в залежності від обсягів продаж американських підприємств.

Таблиця 1.5

Розподіл операцій у відділах управління матеріалами

в залежності від обсягів продаж американських підприємств [226, P.45]

(%)

Операція	Обсяг продаж, млн. дол.
у серед-ньому	більше 1000	250-1000	100-250	50-100	25- 50	10- 25	5-10	до 5
Контроль запасів
Закупки
Зберігання предме-тів постачання
Постачання цехів
Перевезення
Виробничий конт-роль
Зберігання незавер-шеного виробницт-ва
Внутрішньозавод-ські переміщення
Відвантаження продукції
Зберігання допо-міжних матеріалів
Розподіл продукції

Таким чином, відділ управління матеріалами — це організаційний механізм зниження витрат, що виникають на етапах постачання і виробництва. А відділ управління фізичним розподілом — аналогічний засіб зменшення витрат, але вже в сфері збутових відносин. Обидва варіанти побудови інтегрованого підрозділу грунтуються на розділенні матеріального потоку і є окремими випадками загального організаційного рішення — управління матеріальним потоком (logistics management). Його американські спеціалісти рекомендували підприємствам, які незалежно від виробничого профілю зустрічаються з багатьма взаємопов’язаними і, одночасно, різнорідними проблемами, що вимагають для вирішення координації дій фахівців усіх служб, через які проходить матеріальний потік в цілому.

У рамках відділу управління матеріальним потоком (logistics management department), — так назвали новий інтегрований підрозділ — об’єднуються операції, що пов’язані з рухом і зберіганням товарно-матеріальних цінностей і виконуються в «економічному просторі» між постачальниками і сферою споживання (рис.1.5).

Четвертим етапом еволюції теорії, періодом значних техніко-технологічних змін логістики, є п’ятиріччя з 1980 по 1985 рр.

Группа доставки готовой продукции потребителям    

Серед них три найбільш значущих:

— автомобілізація і модернізація транспорту;

— поява персональних комп’ютерів;

— удосконалення засобів зв’язку.

Автомобілізація і модернізація транспорту. У результаті сформувався стійкий економічний інтерес до розкриття потенціалу, закладеного в цих прогресивних перетвореннях. Увага була прикута до позитивного вирішення проблем, пов’язаних з переміщенням товарно-матеріальних цінностей. Навіть незначне зниження транспортних витрат, що за даними статистики складає 5-10% обсягу реалізації підприємства, дає швидке зростання прибутку. Вдосконалення транспортної системи стало своєрідним «локомотивом» логістики.

Рис.1.5. Типовий варіант структури відділу логістики

Поява персональних комп’ютерів. Починаючи з 1970 р., цей факт відіграв більш значиму роль, ніж усі інші передумови разом взяті. Нині комп’ютерною технікою обладнані практично всі підприємства. Вона забезпечує користувачеві контроль, відсліжування і вирішення великої кількості операцій під час координації функцій матеріального потоку.

Удосконалення засобів зв’язку. Взаємовідносини типу «комп’ютер-комп’ютер» обумовили вдосконалення засобів зв’язку. Супутникові космічні системи, системи Mobilstar, Navstar та інші, забезпечуючи можливість передачі зображення, звуку, письмових повідомлень, дозволяли миттєво зв’язуватись з будь-якою точкою земної кулі. У результаті виникнення нових комунікаційних засобів інформаційний потік став дешевшим, в той час як інші статті логістичних витрат рівномірно збільшувались. Модернізація засобів зв’язку, сприяючи координації логістичних дій, стимулювала зростання ефективності і популярності логістики. Завдяки цьому в 1985 р. Національна рада з управління фізичним розподілом була офіційно перейменована у Раду з управління логістикою. Тим самим формально було визнано розширення простору для логістики.

П’ятим етапом еволюції теорії, який почався у 1986 р. і триває до цього часу, є період подальшої інтеграції логістики. Щонайменше через п’ять причин подальша інтергація пов’язана з використанням логістичних систем, у межах яких тільки і можливий високий ступінь координації логістичних функцій. Логістична система:

— сприяє автоматизації навантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських робіт;

— володіє потужним потенціалом оптимізації матеріального потоку;

— забезпечує надійний контроль над кожною логістичною операцією з метою їх просторово-часової синхронізації;

— логістична система узгоджує інтереси постачальника і споживача;

— дозволяє впроваджувати будь-які новаторські, нетрадиційні рішення.

Дата добавления: 2015-11-14