Бюджетні механізми регіонів, що розвиваються

Відмінності в характері економічних проблем, з якими стикаються ті або інші регіони, обумовлюють і різні підходи до їх рішення в зарубіжних країнах. Ними використовується обширний арсенал прямих і непрямих засобів державної дії, серед яких важливе місце належить специфічним бюджетним механізмам. Останні з певною умовністю можна підрозділити на дві основні групи: нормативно-розрахункові методи і особливі бюджетні режими.

До групи нормативно-розрахункових методів входять різні види трансфертів, одержуваних бюджетами територій з вищестоящого бюджету у відповідності і на умовах, закріплених в національних конституціях, бюджетних законах і нормативних актах державних виконавських органів. Особливі бюджетні режими включають комплекс податково-бюджетних заходів, направлених на створення в депресивних і відсталих районах сприятливого інвестиційного клімату в цілях активізації приватного національного і залучення іноземного капіталу. Види і склад використовуваних бюджетних інструментів залежать не тільки від специфіки "проблемних" районів, але також і від таких найважливіших чинників, як: національна стратегія економічного розвитку (чи узятий курс на досягнення прискореного розвитку або на забезпечення стабільних помірних неінфляційних темпів економічного зростання); тип національної системи бюджетного федералізму; розклад політичних сил в країні і їх готовність до компромісів. Найважливішим елементом нормативно-розрахункових методів служать міжбюджетні трансферти. Вони допомагають вирішувати різноманітні задачі, найважливішими з яких є: згладжування горизонтальних бюджетних відмінностей; реалізація національних пріоритетів відповідно до прийнятих різних соціально-економічних програм.

В рамках системи загального (вирівнюючого) трансферту інтереси депресивних і відсталих регіонів враховуються шляхом: введення в розрахункові формули показників загальних і специфічних бюджетних потреб регіонів; виділення частини загального трансфертного фонду для надання підтримки "проблемним" територіям; формування спеціального фонду соціально-економічного розвитку депресивних і відсталих регіонів.

Цільові (спеціальні) трансферти використуються у странах з децентралізованою системою управління та широкими бюджетними повноваженнями регіональних властей. Основний обсяг таких трансфертов припадає на фінансову допомогу на розвиток соціальної та господарчої інфраструктури, и субсидування особих бюджетних потреб.

Проблеми розвитку депрессивних терріторій ефективно вирішуються за рахунко встановлення особливих бюджетних режимів. Крупним регіонам особливі бюджетні режими надаються лише у виключних випадках та направ-лені на розширення бюджетної автономії регіональних властей, більших повноважень із оподаткування та фінансування видатків тощо.

В більшості країн метод особливих бюджетних режімів активно використується у відносно невеликих теріторій (часть регіону, місце, район), де створюються економічні зони. Зони розрізнюються між собою за признаком того, чи зберігають вони статус національної таможеної теріторії (підприємницькі зони), чи отримують статус екстериторіальності (свободні економічні зони). Зазвичай розрізняють чотири типи СЕЗ – торгові, промислово-виробничі, техніко-внедренчеські та сервісні. Для кожного типу СЕЗ характерен свій набір податково-бюджетних, фінансових та адміністративних пільг (звільнення від мита імпортуємої сировини або устаткування, пільги з оподаткування, відмова від стягування деяких видів податків, пільгові тарифи тощо).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"

// Закони України: В 11т.- Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К.:1996. - Т. 5. -С.13-20.

2. Закон України "Про державну податкову службу"//Закони України: В 11т.- Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К.: 1996. - Т. 1. - С. 37-47.

3. Закон України "Про Рахункову палату України" // Закони України: В 11т.- Верховна Рада України. - К.: 1997. - Т. 11. - С 60-76.

4. Постанова Верховної Ради України "Про основні напрями бюджетної політики на відповідний рік (Бюджетна резолюція)" // Відомості Верховної Ради України.

5. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державне казначейство": від 31 липня 1995 р. № 590 // Зібрання постанов Уряду України. -1995.- № II.- Ст.262.

6. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету" від 14 січня 1997р., № 13 // Зібрання законодавства України. - 1997. -№ І.-Ст. 10.

7. Бюджетний кодекс України: Текст зі змінами та доп. станом на 18 червня 2004 р.- Офіц. вид.- К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2004.- 168 с.

8. Про відкриття та використання рахунків Державного казначейства по виконанню Державного бюджету України: Наказ / ГУ ДКУ. - 1995. - 28 грудня. - № 09-5.

9. Про запровадження нової бюджетної класифікації України: Наказ/ Міністерство фінансів України. - 1997. -З грудня. - № 265 (із змінами і доповненнями).

10. Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів: Наказ / Головне управління Державного казначейства України. - 1997.-24 грудня.-№ 137 (зі змінами і доповненнями).

11. Бюджетна система України: Опорний конспект лекцій/ Київський національний торговельно-економічний ун-т / С.О.Булгакова (уклад.). — К.: КНТЕУ, 2003. — 114 с.

12. Бюджетна система України: Навч.посібник /За ред. С.О. Булгакової.-К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2003.- 288 с.

13. Дерев'янко І.М., Самчук М.М., Баранцев П.П. Бюджетна система України.- К.:Знання-Прес, 2002.- 160 с.

14. Матвеева В.С. Бюджетные организации: бухгалтерский учет и налогообложение. - Изд. 3-е, переработ. и доп.- Х.:Фактор, 2002. - 664 с.

15. Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я., Коломієць Г.Б. Бюджетна система.- К.: КНЕУ, 2002. – 336 с.

16. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Посіб. для студ. вищих навч. закл. - К.: Знання-Прес, 2002. – 495 с.

17. Сафонова Л.Д.. Бюджетний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни/Київський національний економічний ун-т. — К.:КНЕУ, 2001. - 186 с.

Дата добавления: 2015-11-14