Сутність поняття «дипломатія».

Дипломатія як наука і мистецтво ведення міжнародних справ

Часто слова “дипломат” і “дипломатія” вживаються для характеристики різних понять, які ніколи не мають нічого спільного із значенням цього терміну. Іноді слово “дипломатія” вживається як синонім зовнішньої політики. Для широкої публіки – дипломатія – це мистецтво обману, хитрощів, царство умовностей і протоколу, розкішного життя та безділля. Поняття ж “дипломат” часто вживається для визначення людини хитрої, скритної, спритної тощо. Такі трактування дипломатії є результатом закритості самої професії. А в літературі, у фільмах дипломатів зображують як правило саме в таких тонах.

Слово “дипломат” походить від давньогрецького слова “диплома”. В Давній Греції посли, яких направляли на переговори, отримували грамоти, які підтверджували їх повноваження. Вони являли собою дві дощечки, складені разом, які називались” диплома”. Звідси походить і термін дипломатія. Сам термін почав використовуватись значно пізніше, лише в першій половині ХVІІ ст. Відомо, наприклад, що перший випадок його використання в Англії відноситься до 1645 р. У кінці ХVІІ ст., 1693 р, відомий німецький філософ, матеатик і мовознавець Г.В. Лейбніц опублікував “Зведення дипломатичного права”. В ньому він вжив слово “дипломатичий” (лат. Diplomaticus), яке з тих пір почало означати, той що стосується міжнарордних відносин.

Однак, уперше у тому значенні, яке ми надаємо дипломатії сьогодні, цей термін почав вживати Франсуа Кальєр, французький дипломат, посол Людовіка ХІV в кількох європейських країнах, учасник важливих та успішних переговорів. В 1716 р. він опублікував книгу “Способи ведення переговорів з монархами”. Слово “дипломат” він ще не вживав, а говорив про переговорщиків, але термін “дипломатія” в нього вже зустрічається, і саме в тому значенні, в якому ми вживаємо його й сьогодні. Книга Кальєра не втратила свого значення і до сьогодні. Вона вивчається в якості обов’язкового посібника у всіх західних і східних школах з підготовки дипломатів. З її появою дипломатія стала розглядатись як наука і мистецтво, базовані на теоретичному підході і високих моральних принципах.

Справа в тому, що у грецький, римський період, дипломатія була професією для якої хитрість та обман вважались нормою, а в часи Візантії та середньовічя методи брехні та обману були доведені до рівня мистецтва. Ф. Кальєр вперше рішуче відкинув обман як метод переговорів.

Сьогодні термін дипломатія найчастіше вживається для окреслення:

- державної діяльності в галузі зовнішніх відносин;

- сукупності установ та осіб, які займаються діяльністю в галузі зовнішніх відносин;

- професії дипломата.

Серед класичних дефініцій дипломатії варто виділити такі. Жюль Камбон, видатний французький дипломат початку ХХ ст., у книзі “Дипломат” в тексті не дає визначення дипломатії, але в ремарках схиляється до визначення дипломатії, як мистецтва ведення переговорів та укладення угод, спрямованих на пошук способів, які б дозволили у відносинах між народами не вдаватися до застосування крайніх методів – сили. Видатний англійський дипломат-практик і класик теорії дипломатії Г. Нікольсон (Никольсон Г. Дипломатия. – М., 1941.) пропонує притримуватися визначення, яке дане цьому терміну в Оксфордському словнику англійської мови, а саме: “Дипломатія – це ведення міжнародних відносин шляхом переговорів, метод, за допомогою якого ці відносини регулюються і ведуться послами і посланниками, робота або мистецтво дипломата. В іншому випадку Нікольсон зазначає, що основне призначення дипломатії – це створення міжнародної довіри. Англійський дипломат Ернкот Сатоу (Руководство по дипломатической практике. – М., 1947) у свою чергу зазначає: “Дипломатія – це застосування розуму і такту при веденні міжнародних відносин між урядами незалежних держав, а ще коротше – ведення справ між державами за допомогою мирних засобів”.

Загалом всі фахівці в даній галузі погоджуються, що дипломатія – це водночас і наука про міжнародні відносини, і мистецтво ведення переговорів. Деякі західні дипломати навіть вважають, що вона в більшій мірі мистецтво, ніж наука. Тим самим вони підкреслюють пріоритет особистих якостей дипломатів, як учасників переговорів. Серед західних дипломатів популярне порівняння цієї професії з хірургами високого класу. Кожен хірург знає як робиться операція, але один зробить її бездоганно і врятує здавалось би безнадійного хворого, а інший відправить на той світ пацієнта, якого не так вже і важко і можливо було б вилікувати. Інші ж наводять таке порівняння: зовнішня політика подібна нотам у музиці, а дипломат – це виконавець музичних творів. Один виконавець грає так, що ви заслуховуєтесь, а інший – зіпсує навіть чудову музику. Тому є така думка, що дипломат у першу чергу митець, умілець, майстер.

Сучасний український “Словник іншомовних слів” дає таке визначення дипломатії: “Офіційна діяльність глав держав, урядів та спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійсненя зовнішньої політики й захисту прав та інтересів держави за кордоном... мистецтво досягти своєї мети, методами, притаманними дипломатові” (Словник іншомовних слів, К, 2000). Досить повне визначення дипломатії дається у “Дипломатическом словаре”. Дипломатія – засіб здійснення зовнішньої політики держави, що являє собо сукупність невоєних практичних заходів, прийомів та методів, які застосовуються з урахуванням конкретних умов і характеру завдань, що вирішуються, офіційна діяльність глав держав і урядів, міністрів закордонних справ, дипломатичних представництв за кордоном, делегацій на міжнародних конференціях по реалізації цілей і завдань зовнішньої політики держав, захисту прав та інтересів держави, її установ та громадян за кордоном (Дипломатический словарь в 3 т., М., 1984-1986).

В сучасному розумінні сфера дипломатії ідентифікується з міжнародними відносинами в їх вузькому розумінні, тобто міждержавними. Загалом дипломатією можна вважати:

- міжурядові контакти і способи, з допомогою яких вони здійснюються;

- сукупність прийомів, методів, технологій здійснення дипломатичної діяльності;

- процеси і процедури, з допосогою яких здійснюється передача інформації від одного уряду до іншого;

- зовнішньополітичні відомства як спеціальні органи держав, які виступають від їх імені на міжнародній арені і реалізують у своїй діяльності дипломатію як мистецтво переконання, процедуру врегулюваня, технологію письмового оформлення домовленостей тощо.

Основними складовими дипломатичної діяльності держави у сучасному світі є:

- постійне представництво держави за кордорном, яке здійснюється її посольствами та місіями і спрямоване на підтримку нормальних відносин з іноземними державами;

- участь представників держави у діяльності різних міжнародних організацій та установ (ООН, ОБСЄ та ін);

- міжнародні формуми (конференції, наради, семінари), тобто періодичні двостороні чи багатосторонні зустрічі уповноважених держав, починаючи з глав держав і закінчуючи співробітниками різних рангів;

- дипломатичне листування (заяви, листи, ноти, меморандуми);

- підготовка та підписання дво та багатосторонніх договорів та угод;

- висвітленя в ЗМІ позицій уряду з тих чи інших зовнішньополітичних питань.

Дата добавления: 2015-11-14