Радянський партизанський рух на окупованій території України

З виявленням справжніх намірів окупаційних властей на Україні наростав радянський партизанський рух, який мав кілька етапів. Перший – “зародження і становлення” – тривав з початку війни до кінця 1942 р. Це був період збирання сил, визначення оптимальних форм і методів боротьби у ворожому тилу. Другий –“стабілізації” – тягнеться до середини 1943 р. Поява штабів партизанського руху, матеріальна допомога Великої землі, дає змогу не лише обороняти власні бази від каральних експедицій німців, а й тримати під контролем цілі райони. Третій – “активних наступальних дій” – триває до повного розгрому фашистів. Широкомасштабні диверсії, численні рейди в тилу противника, взаємодія з регулярними частинами Червоної армії, наступальна тактика боїв – найбільш характерні для цього періоду.

Слабкість партизанського руху на першому етапі пояснюється тією незначною роллю яка відводилася йому радянським керівництвом. Партизанські загони в основному формувалися з залишених на початку війни партизанських загонів і диверсійних груп (вони були недостатньо організовані і підготовлені для роботи в тилу: з 3500 загонів і диверсійних груп, що були залишені у перший рік війни, на червень 1942 р. діяли лише 22), а також із залишків оточених ворогом радянських частин.

Навесні 1942 р. Сталін остаточно переконався у вагомому політичному значенні боротьби у німецькому тилу. 30 травня при Ставці Верховного Головнокомандування було створено Центральний штаб партизанського руху, а через місяць формується Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем. Партизанський рух набирає сили, сіючи серед німецьких солдатів постійне відчуття небезпеки навіть у власному тилу. Німецький генерал Гудеріан писав: “…партизанська війна стала справжнім бичем”. Тільки на Київщині у 1942 році діяло близько 20 партизанських загонів. Загін під командуванням Ф.Савченка нагнав на ворога такого страху, що були вивішені оголошення, у яких за голову Савченка обіцяли 25 тис. окупаційних карбованців, а за кожного партизана – 2,5 тис.

Народні месники вчиняли диверсії на комунікаціях противника. Завдяки активній “рейковій війні”, українські партизани під час Сталінградської та Курської битв підривали в середньому 10 ворожих ешелонів на добу. Взагалі за 1943 рік партизани підірвали 3688 ешелонів і 1469 залізничних мостів. Партизани та підпільники очистили від ворога і тримали під контролем обширні території – партизанські зони та краї, де існувала радянська влада та діяли школи, лікарні, сільради. Спеціальні з’єднання партизанських загонів здійснювали рейди тилами противника, громлячи комендатури, поліцейські пости, виводячи з ладу військові об'єкти, захоплюючи села і навіть міста. Це з’єднання під командуванням О.Федорова, С.Ковпака, О.Сабурова, М.Наумова. Всього протягом війни партизанські з’єднання України провели 19 рейдів загальною довжиною 52 тис. км. З 1941 по 1945рр. у партизанських загонах налічувалося майже 180 тис. осіб, 30% з них загинули. “Регулярним другим фронтом” називали гітлерівці дії партизанів і підпільників.

Дата добавления: 2015-11-16