Читайте также:
|
Після 1-ї світової війни за мирними договорами (так звана Версальсько-Вашингтонська система) частина українських земель залишилася за межами УРСР. Румунії дісталися Північна Буковина й придунайські землі, Польщі – Західна Україна; Чехословаччині – Закарпаття.
На Західній Україніпереважна більшість українців (3/4 від населення Західної України) жила в селах, була безземельною або малоземельною. Тим часом відбувалася колонізація українських земель польськими осадниками (польські вояки, що брали участь у польсько-радянській війні 1920 року). Більшість населення була неписьменною. В краї налічувалося мало українських шкіл, в офіційних документах заборонялося навіть вживати слово “Україна”, “українець”. У 1924 р. виходить закон про усунення української мови з державних і самоуправних установ Західної України.
У пошуках кращої долі одні українці вирішували емігрувати, а інші ставали на шлях боротьби за своє соціальне і національне визволення.У 1925 р. різні течії трудової партії та інших політичних угрупувань об’єдналися в Українське національно–демократичне об'єднання (УНДО) під проводом Д. Левицького. Воно робило ставку на завоювання незалежності України і користувалося значним авторитетом. У 20-х рр., коли в УРСР стали помітними успіхи НЕПу, був проголошений курс на українізацію, значна частина населення виступала за возз’єднання з радянською Україною. У зв’язку з цим зростала популярність комуністичних партій регіону та їх союзників, хоч їх вплив був менший ніж УНДО. Згодом авторитет комуністів та привабливість ідеї возз’єднання почали падати (причини: голодомор, репресії, згортання українізації).
На фоні цього на велику частину українського населення помітно зростав вплив різних націоналістичних угрупувань, насамперед, ОУН (Організація Українських Націоналістів), утвореної в 1929 р. у Відні і очоленої Є.Коновальцем. Свою діяльність вона підпорядковувала антипольській боротьбі, духовному відродженню нації, утворенню суверенної української держави. В організації панувала атмосфера глибокого патріотизму, готовності жертвувати своїм життям за національну ідею. На перший план висувалися методи збройної боротьби, здійснення терористських актів проти польської окупаційної влади. Поступово на перші ролі в ОУН вийшли С.Бандера, А.Мельник, Я.Стецько, О.Сеник, М.Сціборський та інші.
Комуністи були представлені партійними організаціями Галичини, Буковини і Закарпаття. Комуністична партія Західної України (КПЗУ), заснована в 1919 р., згодом увійшла до КПП (Комуністична партія Польщі). Проте її діяльність була тісно пов’язана з КП(б)У. Члени КПЗУ слухняно виконували її вказівки, але погоджувалися не з усім тим, що діялося в радянській Україні. КПЗУ була чи не єдиною з європейських комуністичних партій, яка в ті роки фактично виступила проти культу особи Сталіна і попереджала про його можливі негативні наслідки.
На початку 30 рр. у Польщі посилюються поліцейські репресії проти західних українців, так звані пацифікації. Переважно для українців було створено Береза - Картузький концтабір.
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 80 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Велика чистка”. | | | Українські землі в складі Румунії та Чехословаччини |