Читайте также:
|
За цих обставин уряди ЗУНР і Директорії, намагаючись взаємно зміцнити свої позиції та реалізувати на практиці споконвічні мрії українців, 1 грудня 1918 р. у Фастові укладають попередню угоду про об’єднання ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) та УНР (Надніпрянська Україна). Урочисте проголошення Акта злуки відбулося 22 січня 1919 р. у Києві. Відповідно до Закону “Про форми влади в Україні”, затвердженого Трудовим Конгресом України, ЗУНР було перейменовано в Західну Область Української Народної республіки (ЗОУНР). На жаль, ця історична подія мала чисто символічний характер і до справжнього об’єднання справа не дійшла, оскільки і ЗУНР і УНР втрачали у цей час позицію за позицією, територію за територією. Водночас політичне зближення західноукраїнського регіону з Надніпрянською Україною все ж дало і певні практичні наслідки.
Були утворені власні збройні сили – Українська Галицька Армія (УГА), що налічувала у своїх лавах у січні 1918 року майже 60 тис. осіб. Незважаючи на хронічну нестачу зброї, боєприпасів тощо, УГА методично витісняла поляків з Галичини. В середині лютого 1919 року збройні формування ЗОУНР почали Вовчухівську операцію і заволоділи залізничною лінією Львів-Перемишль. Успішний початок операції був перерваний переговорами з Антантою, яка заявила про необхідність перенесення питання про державну незалежність Галичини на розгляд майбутньої Празької мирної конференції та запропонувала перемир’я з поляками, умовою якого було встановлення демаркаційної лінії за якою до Польщі відходило фактично 40% території Східної Галичини (в тому числі Львів та Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн). Ультимативна форма заяви представників Антанти та грабіжницький і образливий її характер призвели до розриву переговорів і продовження війни.
За час переговорів поляки оговтались і розпочали наступ. Намагання командування УГА провести широкомасштабну наступальну операцію 7 - 28 червня 1919 року (Чортківська офензива) поглинули останні сили ЗОУНР.
Під потужними ударами ворога дедалі більше слабіюча УГА вже встояти не могла. 16 – 18 липня її формування перейшли р. Збруч і Східна Галичина опинилася під польською окупацією.
Отже, з моменту виникнення ЗУНР вона зіткнулася з претензіями на її землі сусідніх держав, збройної агресією на її територію, міжнародним не визнанням.
За цих обставин об’єднання ЗУНР та УНР в одну державу було спробою вийти з глухого політичного кута та реалізувати споконвічні мрії українців про возз’єднання. Проте сторони, що об’єднувалися, не мали достатньої кількості державотворчих сил, щоб вистояти в складних тогочасних умовах. Під ударами Польщі, яку підтримували країни Антанти, ЗУНР, попри відчайдушні спроби відстояти свою незалежність, втрачає контроль над власною територією.
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 102 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Директорія: відносини з Антантою і внутрішня політика | | | Війна з більшовицькими військами |