Читайте также:
|
|
Ділиться на романтичний – діяльність Кирило-Мефодіївського братства, і світський – діяльність “Старої Громади”. Проходить під гаслом: “лицем до народу”.
У 1834 р. в Києві був відкритий університет, навколо якого згуртувалися романтики на чолі з професором М.Костомаровим, а також П.Кулішем, В.Білозерським, М.Гулаком та Т.Марковичем. У грудні 1845 року вони заснували таємну політичну організацію “Кирило-Мефодіївське братство”. У квітні 1846 року до товариства увійшов Шевченко. Програмний документ - “Книга буття українського народу”. Мета: утворити слов’янську федерацію з центром у Києві, перебудувати суспільні відносини на засадах християнства. У 1847 році товариство було розгромлене, а більшість членів заарештовані.
У 50-х рр. студенти Київського університету створили таємний гурток “хлопоманів”. Його мета: зблизитися з селянством, ліквідувати царизм, кріпацтво, встановити республіканський устрій. У 50-х – 60-х рр. в Україні панує народництво. Його представники були переконані в тому, що християнська мораль і національна культура збереглися лише в селян. Створилися громади для поширення освіти. Перша “Українська Громада” виникла в Києві під керівництвом історика Антоновича. За її прикладом подібні організації виникають у Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі. Громади створили на Україні цілу мережу недільних шкіл з українською мовою навчання, видавали підручники з української мови. У 70-х рр. відбулося відродження народництва. Учасники громад – українофіли - були також і соціалістами –демократами. З’являються праці з історії Марковича, Костомарова, Куліша; у Києві діє історичне товариство В.Антоновича. У 1873 р. в Києві відкрито відділ географічного товариства, яке проводило фольклорну і етнографічну роботу. Чубинський пише вірш “Ще не вмерла Україна” (опублікований у 1863 р. з нотами Вербицького).
Розвиток духовної культури
У розвитку мовознавства провідна роль належить О.О.Потебні. Його праці “Думка і мова”, “Замітки про малоруське наріччя”, “Мова і народність” актуальні і зараз. Глибокий слід в духовній культурі українського народу залишив поет і художник Т.Г.Шевченко. що своїми віршами та поемами розбудив історичну пам’ять українців. Шевченко бачив майбутнє України у рівноправній слов’янській федерації. Ідеї Шевченка продовжив М.П.Драгоманов, що виступив проти денаціоналізації; йому належать праці з історії, фольклору, етнографії та літературної критики. Важливе значення мала “філософія серця”, представник якої П.Д.Юркевич позначав сферу духовного життя “серцем”: душа знаходиться в глибині людського серця, вона є вічною, як і людина, що повністю залежить від Бога.
Мистецтво
У 60-х рр. “Артистичне товариство” в Єлисаветграді вперше поставило п’єсу Шевченка “Назар Стодоля” та оперу С.Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”. У 1882 році в Єлисаветграді створено професійний театр, де грали М.Садовський, П.Саксаганський, М.Заньковецька, О.Вірина.
Серед архітектурних споруд виділяються оперні театри в Одесі, Києві та Львові. У скульптурі в реалістичному напрямі працювали Л. Позен, П.Забіла. У жанрі пейзажу реалістичний напрямок пропагували В.Орловський, С.Світославський, П.Левченко, С.Васильківський.
У музиці світову славу здобув композитор М.В. Лисенко, автор опер “Наталка Полтавка”, “Різдвяна ніч”, “Утоплена”, “Тарас Бульба”.
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 64 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Західна Україна в складі Австро-Угорської імперії в другій половині ХІХ ст. | | | Піднесення українського національного руху на початку ХХ століття |