Економічна ефективність керування виробництвом.

Витрати праці в керуванні. У матеріальному виробництві беруть участь не тільки робітники, зайняті безпосередньо у виробничих підрозділах підприємства, але й ті працівники, які управляють всіма виробничими процесами й забезпечують виробництво матеріальними, трудовими й енергетичними ресурсами, а також здійснюють впровадження досягнень науки й техніки у виробництво.

Праця працівників керування є продуктивною працею, а самі працівники - виробниками, що беруть участь у створенні матеріальних благ, їхньої вартості, у тому числі й вартості прибавочного продукту. Специфічна особливість управлінської праці полягає в тому, що він втілюється в продукті не прямо, а шляхом здійснення управлінських функцій стосовно працівників, зайнятим виробничими операціями. Ця праця враховується в сукупній праці всіх працівників, у загальних результатах виробництва. Таким чином, витрати праці в керуванні - це необхідні витрати матеріального виробництва, які є частиною вартості зробленої продукції, і праця працівників керування оплачується з тої вартості, у створенні якої вони беруть участь. Однак витрати управлінської праці, як і інші витрати, входять у витрати матеріального не в будь-якому обсязі, а в міру свого суспільно необхідного характеру. Тому витрати на керування повинні відповідати обсягу виробництва й забезпечувати скорочення сукупних витрат виробництва. Вони повинні скорочуватися при підвищенні продуктивності праці в керуванні.

Скорочення витрат на керування тільки тоді є економічно виправданим, коли вони не ведуть до збільшення загальних витрат на виробництво продукції. Це положення ставиться, як до витрат на утримання управлінських працівників (жива праця), так і до витрат, упредметненим у коштах комп'ютерної й організаційної техніки (упредметнена праця). Збільшення витрат упредметненої праці повинне забезпечити більше витрат живої праці в керуванні й зменшити сукупні витрати виробництва.

Відомо, що без комп'ютеризації управлінської праці завдання розвитку економіки й організації ефективного керування не може бути вирішена. Це завдання може бути вирішена на основі комплексного вдосконалювання всієї системи керування, що укладається в механізованому зборі й обробці потоків виробничо-економічної інформації, застосуванні комп'ютерних систем керування виробництвом, використанні комп'ютерної техніки й економіко-математичних методів.

Критерії й методи визначення ефективності керування виробництвом. Визначення ефективності керування виробництвом методично зводиться до розрахунку співвідношення витрат на керування й отриманих при цьому результатів, у першу чергу тих, які відображають підвищення ефективності всього виробництва. Отже, удосконалювання керування повинне відображатися в підвищенні ефективності виробництва й зниженні витрат на адміністративно-управлінський персонал (аналізованого періоду).

Зниження управлінських витрат - один з елементів економії суспільної праці в процесі виробництва. Однак не завжди зменшення частки витрат на керування забезпечує досягнення сукупної економії витрат. Важливо, щоб даний обсяг витрат керування забезпечував економію витрат живої праці й упредметненої праці у всьому виробництві й загальне підвищення виробництва. Специфіка управлінської праці полягає в тому, що його витрати проявляються найбільше повно лише в загальних результатах виробництва, а ефективність його може оцінюватися через виявлення ефективності всього виробництва. Оцінка доцільності обраної схеми керування повинна провадитися в конкретних умовах підприємства (організації), об'єднання, галузі.

Процес керування і його ефективність залежить від особливості галузі (виробництва), технічної оснащеності, особливості технологічних процесів, масштабів і рівня спеціалізації виробництва, виду продукції, кваліфікації кадрів, організації праці й виробництва.

Для порівняння витрат на керування по окремих об'єктах керування можна вибрати наступні показники:

відносну й абсолютну величину витрат адміністративно-управлінських видатків (на випуск продукції в натуральному й грошовому вираженні, кількість зроблених одиниць, інформаційний потік документів, величину виробничих фондів, прибуток, рентабельність;

кількість структурних підрозділів (в абсолютному й відносному вимірі на випуск продукції);

чисельний склад структурних підрозділів;

машиная озброєність апарата керування (наявність коштів механізації й оргтехніки для рішення завдань керування й ступінь їхнього використання);

продуктивність праці на підприємстві й у керуванні підприємством, об'єднанням, галуззю.

Економічна ефективність керування виробництвом. Ефективність керування окремими ділянками або підприємством у цілому є результатом функціонування системи керування, що забезпечують виконання поставлених перед об'єктом завдань із найменшими трудовими, матеріальними й фінансовими витратами.

Економічну ефективність керування визначають наступні основні напрямки:

структура керування. Абсолютні й відносні показники;

наявність і використання оргтехніки й коштів механізації в процесі рішення управлінських завдань органами керування підприємством;

застосування комп'ютерної техніки й ступінь її використання при рішенні управлінських завдань, розробка й впровадження комп'ютерних систем керування виробництвом;

удосконалювання процесів рішення управлінських завдань при функціонуванні системи керування підприємством завдань;

підвищення продуктивності праці;

зміна обсягу випуску продукції, поліпшення ритмічності виробництва;

зниження собівартості продукції;

строки окупності капітальних вкладень;

оптимізація рішень завдань по використанню трудових ресурсів і економія, що досягається при цьому;

економія матеріальних ресурсів і її вплив на випуск продукції, фінансовий стан підприємства;

використання виробничих потужностей, інтенсифікація виробництва, підвищення якості продукції;

поліпшення фінансового стану підприємства в цілому, його структурних елементів.

Найбільш важливими економічними показниками роботи підприємства є: обсяги виробництва й реалізації;

зниження норм видатку матеріальних цінностей на одиницю продукції; поліпшення використання виробничих фондів;

продуктивність праці;

скорочення витрат заробітної плати на одиницю продукції;

зниження собівартості;

збільшення розмірів прибутку й підвищення рентабельності виробництва;

збільшення власних фінансових ресурсів;

поліпшення фінансових показників;

поліпшення умов праці, відпочинку, побуту й інших показників.

При укрупненій оцінці ефективності керування діяльністю підприємства можуть бути прийняті відносні величини - рівні виконання плану за відповідними показниками в досліджуваному періоді. Тоді ефективність керування виробництвом може бути обчислена по наступній функції:

Э_п = F (х); х:= (Q, Q_р, ΔН, T,?З,?C,?П,?P),

де Q- Q - обсяг виробництва;

Q_р - обсяг реалізації;

ΔН - зниження норм видатку матеріальних цінностей;

T -продуктивність праці;

ΔЗ - скорочення витрат по заробітній платі на одиницю продукції;

ΔC - зниження собівартості;

ΔП - збільшення розмірів прибутку;

ΔP - підвищення рентабельності виробництва;

Э_п -ефективність керування виробництвом;

х:= означає, приймає значення.

Після визначення приватних і загальних критеріїв ефективності керування виробничо-господарською діяльністю, а також економічності апарата керування Э_у визначають і загальну ефективність керування підприємством, організацією, об'єднанням, галуззю (при необхідності).

Э_п З_у З_у

Э_общ= ---- --- -- причому Э_у = ---- ---- -----------,

Э_у Q +Q_н Ф _з.п

З_у - витрати на керування, тис. грн.;

Q,Q_н - вартість основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів, тис. грн.;

Ф _з.п - фонд заробітної плати (крім фонду зарплати адміністративно-управлінського персоналу), тис. грн.

Останнім часом значна кількість завдань (з різними критеріями оптимальності й обмеженнями) по кожному з названих напрямків можна вирішити, використовуючи математичні методи й комп'ютерні системи обробки даних.

Визначення економічного ефекту сучасних систем керування. У результаті розрахунків економічної ефективності сучасних систем керування визначаються результати виробничо-господарської діяльності підприємства. можливість використання проекту вдосконалювання системи керування, величина економічного ефекту для підприємства.

Ефективність систем керування визначається численними показниками, основними з яких є:

одержання всіма підрозділами підприємства своєчасної й повної інформації про хід виробництва;

безперервність нагромадження інформації при відносно менших витратах трудових витратах;

ступінь використання інформації для вдосконалювання виробничого процесу;

забезпечення синхронності роботи структурних підрозділів підприємства;

розробка економіко-математичних моделей і їхнє використання при рішенні конкретних виробничих завдань;

можливість багаторазового використання вихідної інформації, виключення дублювання в роботі апарата керування, підвищення відповідальності;

динамічність системи керування виробничими процесами підприємства.

Для розрахунку річного економічного ефекту від використання сучасної системи керування підприємством використовується наступний порядок обчислень:

З₁+ Е_нФ_п1 С₂ + Е_нФ_п2

Э = [ ---- ---- ---- --- --(-- ---- ---- ------)] В₂,

В₁ У₂

де

Э - річний економічний ефект;

В_1, В₂ - річний обсяг продукції до й після впровадження сучасної системи керування, гр.;

З_1,, З 2-₂ - собівартість продукції до й після впровадження сучасної системи керування, гр.;

Ф_п1, Ф_{п 2-2} - середньорічна вартість виробничих фондів до й після впровадження сучасної системи керування, грн.,

Е_н - нормативний або прийнятий коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Розглянемо деякі методичні питання розрахунку ефективності сучасних систем керування підприємством (СУП). Основним показником економічної ефективності СУП є приріст прибутку за рахунок: зниження витрат на виробництво продукції й збільшення обсягів виробництва.

Ураховуються наступні показники ефективності виробництва:

збільшення випуску продукції на діючих виробничих потужностях у результаті оптимізації планів і більше раціонального використання основних виробничих фондів;

підвищення продуктивності праці;

оптимізація рівня запасів матеріальних ресурсів і обсягів незавершеного виробництва;

підвищення якості випускається продукции, що;

скорочення величини умовно-постійних видатків;

зниження непродуктивних видатків (оплата понаднормових робіт, штрафи, пени, неустойки т.п.));

інші показники виробничо-господарської діяльності, керування й прийняття рішень, поліпшення організації праці й т.п.).

Економічна ефективність СУП розраховується відповідно до галузевих методичних вказівок.

При визначенні очікуваного річного економічного ефекту як база для порівняння приймаються такі варіанти:

СУП впровадження на діючому підприємстві – плановані показники виробничо-господарської діяльності підприємства в рік впровадження СУП;

СУП впроваджується на стоящемся підприємстві, де не було передбачено її створення, - техніко-економічні показники проекту даного підприємства;

На знову проектованих підприємствах економічні показники СУП обґрунтовуються шляхом порівняння з аналогом.

Економічна ефективність СУП визначається річним приростом прибутку, річним економічним ефектом і ефективністю витрат на її створення:

а) річний приріст прибутку (або економія) розраховується по формулі

А₂ - А₁ З₁ - З₂

Э_г = (---- ---- ---- --)П₁ + (---- ---- ---- --А₂,

А1 100

де А₁, А₂ – річний обсяг реалізації продукції до й після до й після впровадження ССУП, тис. грн.;

З₁, З₂ – витрати на 1 грн. реалізованої продукції до й після до й після впровадження СУП, коп.;

П₁ – прибуток від реалізації продукції до впровадження СУП. тыс. грн.;

б) річний економічний ефект (Э) визначається по формулі

А₂ - А₁ З₁ - З₂

Э = [(---- ---- ---- --)П₁ + (---- ---- ---- --А₂] – Е_н Зс._в,

А1 100

де Е_н - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень у даній галузі;

Зс._в - витрати, пов'язані зі створенням і впровадженням СУП, тис. грн.;

в) ефективність витрат визначається по формулі

Э_г Зс._в

Е_р = ---- ---- --- -- >Е_н або Т = ---- ---- --,

Зс._в Э_г

де Е_р - розрахунковий коефіцієнт ефективності витрат;

Дата добавления: 2015-11-16