Специфічні закони організацій.

В організаційній системі в процесі функціонування здобувають індивідуальний особливий характер прояву. Це зв'язано насамперед з унікальним набором факторів зовнішнього й внутрішнього середовища. Якщо функціональна мета організаційних систем має, як правил, ідентичний (однаковий) характер, то способи забезпечення, механізми реалізації завжди носять характер особливих, специфічних.

Специфічні закони:

1. Закон своєрідності. Для кожної організаційної системи існує найкраща й тільки їй властива організаційна структура виробництва й керування.

Будь-яке підприємство має деякі особливості у використанні технологічного встаткування, професіоналізму й особистісних якостей персоналу, особливості організаційної культури й характеру взаємин (клімату). Ці особливості визначають організацію як якесь соціальне суспільство зі своїм населенням, територією, ієрархією.

Завдання менеджменту полягає у використанні наданих їй ресурсів з метою досягнення головних стратегічних функцій.

ВИСНОВОК - Для досягнення оптимальності результату менеджмент повинен:

1) одержати достовірну інформацію про діяльність даної організації;

2) виявити наявні фактори впливу, впливу;

3) визначити способи керування наявними ресурсами й зокрема соціальними;

4) здійснювати процеси управлінського впливу в режимі моніторингу даних факторів;

2. Закон соціальної гармонії. У кожній організаційній системі розвиток соціальної сфери, облік людського фактору впливає на ефективність діяльності організаційної системи.

Основні механізми даного закону:

1) зниження конфликтности в організації;

2) співвідношення рівня задоволеності працею (працівників);

3) підвищення трудової активності;

4) участь працівників у керуванні

5) удосконалювання інформаційних (комунікативних) зв'язків як по вертикальної, так і по горизонтальній системі побудови організації;

6) підвищення сукупного потенціалу організації за рахунок більше високого рівня маркетингової відповідності.

3. Закон стабільності. Для кожної організаційної системи вибираються такі рівні динамічного стану, які забезпечують максимальне значення ефективності організації відповідно до тимчасовими, виробничими, про чаш фінансовими й іншими характеристиками організації.

Основні принципи статичного стану організації:

1. принцип пріоритету мети в системі взаємодії: ціль, завдання, функція, структура, персонал. Найвищий пріоритет повинна мати мета.

2. принцип пріоритету організації над структурою;

Принципи динамічного стану організації.

1. Принцип пріоритету персоналу в системі: ціль, завдання, функція, структура персонал. Пріоритет повинен бути персонал, структура, функція, завдання, мета.

2. пріоритету структури над функцією, тобто в умовах зміни, динаміки організаційна система адаптується до зовнішнього середовища в першу чергу за рахунок змін структури.

Дата добавления: 2015-11-16