|
Читайте также: |
Мета: вивчити методику аналізу ефективності виконання бюджету сільських, селищних та міських рад.
Перелік понять, які мають бути засвоєні: ефективність бюджетного процесу, види і критерії ефективності, пропорційне фінансування, захищені статті бюджету, тренди, трансферти, субсидія, субвенція, дотація.
План
1. Порядок визначення ефективності витрачання бюджетних коштів.
2. Аналіз фінансування бюджетних установ.
3. Особливості аналізу формування і виконання бюджету.
1. Порядок визначення ефективності витрачання бюджетних коштів
Про ефективність, як принцип побудови бюджетної системи України, вперше на рівні законодавчого акту згадується у Бюджетному кодексі (ст.7): «...при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залучені мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використані визначеного бюджетом обсягу коштів».
Основними невід’ємними критеріями ефективного використання бюджетних коштів слід вважати:
1. придбання товарів (робіт, послуг), які кількісно і за якістю відповідають встановленим нормативам (обґрунтованим потребам);
2. можливість застосування придбаних товарів (робіт, послуг) в господарстві (технологічна з’єднуваність);
3. придбання необхідних за якістю і кількістю товарів (робіт, послуг) з найменшими затратами фінансових ресурсів.
Глибинну суть поняття “ефективність” розкриває судження, що поняття ефективності передбачає відношення результату (ефекту) діяльності до намічених цілей і є показником засобу діяльності: якщо таким засобом ціль досягається швидше та легше, то він ефективний.
Звідси випливають три основні види ефективності:
1. потрібнісна – відношення цілей до потреб, ідеалів і норм;
2. результатна – відношення досягнутого результату до намічених цілей;
3. затратна - відношення досягнутих результатів до затрат.
Неефективно використані бюджетні кошти – це ті бюджетні видатки, які були необов’язковими (без здійснення яких можна було обійтись) при наданні (придбанні) необхідних суспільству за строками, якістю та кількістю товарів (робіт, послуг).
Про неефективність використання бюджетних коштів можуть свідчити такі ознаки:
1. використання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням;
2. придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) за цінами, які перевищують чинні в регіоні на ідентичні товари (роботи, послуги) на час здійснення господарської операції;
3. придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей, які не можуть бути використані на заплановані цілі з причин: придбання їх в кількості, яка перевищує потреби і нормативні запаси; придбання морально і фізично застарілих цінностей або таких, що мають прострочені терміни використання; відсутність сертифікату якості або документації із їх застосування;
4. оплата видатків, які не є першочерговими, за наявністю кредиторської заборгованості по захищених статтях видатків бюджету;
5. капітальні вкладення в програми і проекти, які не реалізовані і припинені через втрату актуальності чи недостатнє фінансування;
6. видатки на утримання основних засобів, які не використовуються або використовуються частково;
7. непропорційне фінансування взаємопов’язаних видатків, від яких залежить надання належних послуг.
При наявності достатніх підстав для висновку про неефективне використання бюджетних коштів обсяг цього порушення визначають як:
1. Суму нецільового (в т.ч. незаконного) використання бюджетних коштів, які не пов’язані з реалізацією бюджетних програм чи невідкладною ліквідацією негативних наслідків природних і техногенних катастроф.
2. Різницю між вартістю фактично придбаних товарів (робіт, послуг) та їх середньою (або експертною) вартістю по регіону на час здійснення господарської операції.
3. Вартість тієї кількості товарів, яка не може бути застосована за своїм основним призначенням в терміни, обумовлені сертифікатами якості.
4. Суму фінансових санкцій, сплачених на суму кредиторської заборгованості.
5. Різницю між сумою капіталовкладень за програмами і проектами, виконання яких припинено до їх завершення, і вартістю активів, які в результаті цих капіталовкладень задіяні у виробництві.
6. Видатки, що проведені в сумах, менших за мінімальну потребу для реалізації визначеної цілі, через що вони не забезпечують надання необхідних послуг.
2. Аналіз фінансування бюджетних установ
В процесі аналізу до уваги береться можливість використання всіх джерел фінансування.
Джерела фінансування:
1. Спонсорство.
2. Кошти колективів та організацій за надані послуги.
3. Кошти за надані послуги від окремих осіб.
4. Власні надходження.
5. Кошти бюджетів різних рівнів.
Виділяють такі форми бюджетного фінансування:
1) бюджетні інвестиції, які можуть здійснюватись у вигляді фінансування капітальних вкладень, проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту та придбання частки акцій чи прав участі в управлінні підприємством;
2) бюджетні кредити – надання коштів з бюджету суб’єктам підприємництва на поворотній і платній основі. Вони відрізняються від банківських кредитів порівняно нижчим рівнем процентних ставок та наданням на більш пільгових умовах;
3) кошторисне фінансування означає виділення бюджетних асигнувань на основі спеціального планово-фінансового документа – кошторису, визначає у безповоротному і безоплатному порядку обсяги коштів на фінансування певних об’єктів (програм, заходів) з визначенням їх цільового призначення і розподілом за окремими періодами фінансування;
4) державні трансферти – це невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, які не призначені для придбання товарів чи послуг, надання кредиту або на виплату непогашеного боргу; державними трансфертами є державне субсидіювання (державні субсидії, державні субвенції, державні дотації) і державна допомога населенню.
Державні субсидії – всі невідплатні поточні бюджетні виплати підприємствам та громадянам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або поставки товарів чи надання послуг в обмін на проведені платежі. Наприклад, в Україні громадянам, які мають відповідні підстави, надається щомісячно адресна грошова субсидія для відшкодування витрат на плату за користування житлом або його утримання та комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Житлова субсидія є безповоротною, її отримання не пов’язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.
Державна субвенція – цільове виділення коштів з бюджету суб’єктам підприємництва на фінансування певних програм і проектів на умовах пайової участі бюджету та отримувача коштів.
Державна дотація – кошти, що виділяються з бюджету підприємствам на покриття їх збитків, переважно у випадку, коли збитковість є наслідком певної політики держави.
Державна допомога населенню – допомога, що надається фізичним особам за рахунок коштів бюджету чи цільових фондів держави, у грошовій або натуральній формі.
Грошові трансферти населенню – поточні платежі фізичним особам у грошовій формі, які призначені для збільшення їх доходу.
Натуральні трансферти – державна допомога населенню, що надається у вигляді товарів, продуктів і послуг, повністю чи частково безоплатних.
Державні трансферти можуть передбачатись на поточні або капітальні потреби. Капітальні трансферти – безповоротні і невідплатні односторонні платежі органів державного управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог.
Відомо два методи фінансування з бюджету: відкриття кредитів; перерахування коштів з рахунка бюджету на рахунки розпорядників коштів.
Різні методи надання бюджетних коштів обумовлені особливостями виконання бюджетів у різних ланках бюджетної системи. Метод відкриття кредитів полягає в тому, що фінансовий орган через спеціальні документи – видаткові розписи – повідомляє відповідну установу банку про встановлені суми та терміни видання коштів з рахунків бюджету головним розпорядникам кредитів.
У практичній діяльності використовуються три типи видаткових розписів:
видатковий розпис для фінансування установ, які перебувають на бюджеті;
видатковий розпис для фінансування суб’єктів господарської діяльності;
план фінансування (для фінансування капітальних вкладень або геологорозвідувальних робіт).
При відкритті кредитів бюджетним організаціям у видатковому розписі наводиться розподіл кредитів у розрізі параграфів (що характеризують типи установ), а також за деякими статтями видатків (заробітна плата, стипендії, придбання медикаментів, придбання обладнання) відповідно до бюджетної класифікації.
Для підприємств і господарських організацій кредити відкриваються окремим видатковим розписом за кожною статтею видатків – цільовому призначенню коштів. Відкриття кредитів не означає перерахування грошових коштів на видатки головним розпорядникам кредитів. Це – дозвіл фінансового органу на видачу коштів, яка потім здійснюється установами банків у межах визначених видатковим розписом асигнувань. Підставою для відкриття кредитів є річний розпис бюджету з поквартальним розподілом, де вказується сума затверджених на певний квартал асигнувань.
Сума відкритих кредитів зараховується на рахунки головних розпорядників кредитів, що означає збільшення їх грошових коштів у банку. При видачі коштів готівкою розпорядникам кредитів або оплаті їхніх видатків безготівковим шляхом зменшуються і грошові кошти на рахунках бюджету в банку. Протягом строку, на який відкриті кредити, фінансовий орган може вносити відповідні зміни у встановлені суми фінансування, а за необхідності і закривати кредити. Збільшення кредитів у кожному випадку здійснюється тільки за рішенням відповідних органів влади або ж виходячи із бюджетних прав, наданих чинним законодавством фінансовим органам і головним розпорядникам кредитів (переміщення кредитів у встановлених сумах з кварталу на квартал або з одного параграфа на інший). Необхідність у кредитах уточнюється з урахуванням перебігу виконання плану за відповідними показниками у разі наявності бюджетних резервів і невикористаних кредитів, а також можливостей для мобілізації внутрішніх ресурсів. З урахуванням цих факторів визначається фактична необхідність у кредитах, які потрібна відкрити їх головним розпорядникам.
Сутність другого методу фінансування полягає в перерахуванні грошових коштів з рахунка бюджету на рахунки головних розпорядників коштів. Воно здійснюється лише за наявності коштів на відповідному рахунку в цей момент. Підставою для переказування на рахунки головних розпорядників коштів є затверджені в бюджеті суми видатків (призначень) – асигнування на певний квартал, передбачені у річному розписі бюджету.
Перерахування грошових коштів здійснюється не більше трьох разів на місяць. У разі необхідності фінансовий орган може вносити зміни в помісячний розподіл асигнувань: переказувати кошти за рахунок асигнувань наступних місяців або надавати право використовувати перераховані кошти в наступному місяці. Допускаються також деякі зміни у цільовому (за статтями) призначенні перерахованих коштів.
Фінансування капітальних вкладень здійснюється на основі, зазначених вище, методів бюджетного фінансування. Кошти перераховуються відповідно до обсягів робіт, що фінансуються, як правило, один раз на місяць. У ході фінансування, надходження бюджетних коштів установі має здійснюватися своєчасно та безперервно.
Головним завданням аналізу фінансування бюджетних установ є характеристика забезпеченості установи бюджетними та іншими засобами й повноти їх використання, а також організації такого використання, яка включає: своєчасність затвердження кошторису витрат, дотримання режиму економії, надання установам бюджетних коштів своєчасно і за потребою.
У процесі аналізу фінансування визначається повнота забезпеченості установи бюджетними коштами для організації нормальної роботи. Встановлюються випадки затримки розрахунків через відсутність на рахунку установи коштів. Вивчається обґрунтованість перерахування коштів за статтями витрат.
При затвердженні Закону України “Про державний бюджет” (на відповідний рік), щорічно визначаються захищені статті бюджету, на які запроваджується першочергове фінансування.
До таких статей відносяться:
- оплата праці працівників бюджетних установ;
- нарахування на заробітну плату;
- придбання матеріалів та медикаментів;
- забезпечення продуктами харчування;
- виплата відсотків по державному боргу;
- трансферти населенню, пов’язані з соціальним захистом;
- трансферти місцевим бюджетам.
Аналіз стану фінансування захищених статей проводять шляхом визначення питомої ваги кожної статті в загальному обсязі проведених видатків та з метою визначення пріоритетності проведеного фінансування за окремо визначений проміжок часу.
3. Особливості аналізу формування і виконання бюджету
Основним завданням аналізу роботи сільських, селищних та міських рад по виконанню бюджету є результати перевірки:
- дотримання чинних нормативних актів щодо бюджету;
- здійснення заходів по забезпеченню повноти і своєчасності надходжень доходів загального фонду та спеціального фонду бюджету;
- повноти обліку доходів та обґрунтованості відповідними розрахунками витрат бюджету;
- дотримання режиму економії у витратах та забезпечення збереження коштів бюджету;
- забезпечення своєчасності фінансування заходів, передбачених бюджетом в міру виконання плану по мережі, штатам, контингентам;
- стану обліку та достовірності звітності.
При аналізі виконання бюджету перевіряється наявність єдиного зведеного кошторису доходів і видатків та індивідуальних кошторисів бюджетних установ. По доходній частині бюджету – чи забезпечено повне і своєчасне надходження, передбачених бюджетом доходів та цільового спрямування їх відповідно до затверджених бюджетом призначень; контроль повноти і своєчасності надходження доходів здійснюється шляхом перевірки записів у Книзі доходів по відповідним кодам бюджетної класифікації, перевірка укладених договорів оренди приміщень та майна, правильності стягнення державного мита.
При проведенні аналізу слід пам’ятати наступне. Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сесії селищної та районної ради надано право надавати пільги по сплаті податків та зборів в частині, яка надходить до їх бюджету.
Для надання пільг необхідно відповідно обґрунтувати:
- аналіз фінансового стану юридичної і фізичної осіб та напрямки спрямування економії коштів внаслідок наданих пільг;
- аналіз питомої ваги пільг в структурі доходів бюджету та їх вплив на виконання доходної частини та стану фінансування захищених статей бюджету.
Література: 4, 16, 19, 20.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 129 | Нарушение авторских прав