Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ритмчна структура



Читайте также:
  1. II. ДОБРОВОЛЬНАЯ НАРОДНАЯ ДРУЖИНА И ЕЕ СТРУКТУРА
  2. II.Структура характера
  3. IV. Структура психодиагностического процесса.
  4. V3: Функциональная структура психодиагностического обследования
  5. Адміністративно-правові норми: поняття, особливості, структура, види.
  6. Активным детям требуется подготовка и структура
  7. Бендлер Р., Гриндер Д. Структура магии / Пер. АО «Альвис» СПб.: Белый кролик, 1996.

Будучи фонетичною одиницею, ритмічна структура має також семантичний компонент. Вона э будівельним матеріалом слова, якому властиве певне значення.

РИТМІЧНА СТРУКТУРАсукупність складів потоку мовлення, поєднана наголосом і, як правило, відмежована від сусідніх ритмічних структур паузами.

У зв’язку з тим, що ритмічна структура поєднана наголосом, її називають ще акцентно-ритмічною структурою. Розмежування ритмічних структур невеликими паузами значною мірою залежить від темпу мовлення та індивідуальних особливостей мовця. Побудова ритмічної структури і складу ізоморфна, тобто схожа: основою складу є найвища хвиля гучності (голосний звук), а основою ритмічної структури – наголос, який у межах цієї фонетичної одиниці теж являє собою найвищу хвилю звучності.

Кожна ритмічна структура має своє семантичне наповнення, чим значною мірою і організовується. Існує навіть семантична теорія ритмічного членування мови, згідно з якою ритмічне членування зумовлене семантичним членуванням тексту. Однак сама ритмічна структура як фонетична одиниця мови відображає тільки звукову форму. Не торкаючись значення. Щоб наголосити на фонетичному змісті цього явища, його позначають музичним терміном Т А К Т.

Ритмічна структура здебільшого збігається з повнозначним словом, тому її ще називають Ф О Н Е Т Ч Н И М С Л О В О М. Воно, як правило, є більшою одиницею від повнозначного слова, оскільки об’єднує спільним наголосом і сусідні слова. Ті з них, які стоять перед наголошеним словом, називають п р о к л і т и к а м и (грец. рroklinō – «нахиляю вперед»), а ті, що розташовані після нього, ‒ е н к л і т и к а м и (грец. еnklinō – « відхиляю»). Проклітиками є переважно прийменники, сполучники тощо

(на͡ вулиці, і͡ сміх і͡ гріх, ніби͡ хмара), а енклітиками -частки (знав͡ би, взяв͡ же).

Експериментальне вивчення ритмічних структур свідчить, що енклітиками, і особливо проклітиками, можуть бути також і повнозначні слова, які в окремому функціонуванні мають свій наголос, а у мовленнєвому потоці іноді його втрачають. Входячи до ритмічної структури як її компонент. Так. Ритмічну структуру становлять сполучення слів двадцять͡ п’ять, тридцять͡ три з проклітиками-числівниками двадцять. Тридцять (їх наголос з основного перетворюється на побічний). Першим звернув увагу на те. Що проклітиками чи енклітиками можуть бути повнозначні слова, український фонетист Микола Наконечний (1900- 1981). Л.Златоустова виявила у російському мовленні існування ритмічних структур, до яких входять три або й чотири слова. За її даними, одну ритмічну структуру можуть утворювати (хоч це трапляється рідко) навіть два іменники.

Ритмічну організацію тексту можна розглянути на основі фрагменту із роману Ліни Костенко «Маруся Чурай»:

За͡ ті͡ пісні', що͡ їх͡ вона' склада'ла,

за͡ ті͡ стражда'ння, що͡ вона' стражда'ла,

за͡͡ ба'тька, що͡ розп’я'тий у͡ Варша'ві.

А͡ не͡ схили'в пред͡ во'рогом чола', -

Не͡ вистача'ло͡ б го'роду Полта'ві,

Щоб͡ і ͡ вона͡ ' ще стра'чена була'!

Цей уривок охоплює 18 ритмічних структур – по три в кожному рядку. З них тільки 7 не мають клітик (вони стоять лише в кінці або кінцевій частині рядка), 9 мають проклітики. А дві ритмічні структури охоплюють і проклітики, і енклітики. Аналіз цього прикладу свідчить, що проклітики в сучасній українській мові представлені значно ширше,. ніж енклітики. А ритмічні структури частіше мають клітики, ніж уживаються без них.

Об’єднання двох чи кількох слів у ритмічну структуру може зумовити їх злиття, що відображається на письмі. Наприклад, існують паралельні написання разом і окремо слів. Що розрізняються семантично і граматично: (глянути) вбік і (штовхнути) в бік. В обох випадках наявна одна ритмічна структура. При окремому написанні зберігається два різних значення (напрямок і об’єкт), а при написанні разом – одне (напрямок).

За семантикою та функцією мовленнєвий потік поділяється на слова. А за формою – на ритмічні структури. Оскільки членування мовлення на ритмічні структури підпорядковане інтонаційним нормам, а не семантичним, то межі ритмічних структур і межі слів не завжди збігаються. Одна ритмічна структура може об’єднувати наголосом кілька слів.


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 677 | Нарушение авторских прав






mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)