Стаття 1. Визначення понять

Проект вноситься Кабінетом Міністрів України

ТРУДОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

КНИГА ПЕРША.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ 1. ВСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення понять

У цьому Кодексі поняття вживаються у такому значенні:

гарантії – це засоби, способи та умови, за допомогою яких забезпечується надання працівникам прав у сфері соціально – трудових правовідносин;

гарантійні виплати – це виплати з метою збереження доходів працівника, що здійснюються роботодавцем за періоди, коли працівник з підстав, визначених цим Кодексом, законами України, нормативно – правовими актами про працю, колективним чи трудовим договором, не працював. До гарантійних виплат належать також грошова виплата за невикористану відпустку або її частину і вихідна допомога;

компенсації – це грошові виплати, встановлені з метою відшкодування працівникам витрат, пов’язаних з виконанням ними трудових чи інших обов’язків передбачених цим Кодексом, законами України, нормативно – правовими актами про працю, колективним чи трудовим договором;

працівник – це фізична особа, яка вступила у трудові правовідносини з роботодавцем і особисто виконує визначений їй роботодавцем обсяг робіт за обіцяну чи фактично сплачену винагороду;

неповнолітній працівник – це працівник, якому не виповнилося вісімнадцять років;

працівник із сімейними обов’язками – це працівник, який має обов’язки стосовно дітей, котрі перебувають на його утриманні, або стосовно інших найближчих родичів – членів його сім’ї, котрі потребують його догляду за певних обставин (хвороба, інвалідність, похилий вік, неповноздатність);

роботодавець – це фізична або юридична особа, яка використовує найману працю і, як фізична особа, може вступати в трудові правовідносини незалежно від віку та наявності цивільно-правової дієздатності. Повноваженнями роботодавця наділяється керівник підприємства, установи, організації в силу свого юридичного становища;

робоче місце – це місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі виконання трудових обов’язків;

робочий час – це час, протягом якого працівник знаходиться у розпорядженні роботодавця і повинен виконувати свої трудові обов’язки, а також інші відрізки часу, що відповідно до законів України чи інших нормативно – правових і локальних нормативних актів про працю відносяться до робочого часу;

трудові обов’язки - це встановлений трудовим договором обсяг робіт, завдань, повноважень визначеної якості та відповідальності, який має виконати працівник або групапрацівників відповідної професійної кваліфікації у встановлений термін робочого часу та за визначених організаційно-технічних умов;

умови праці – це сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, в якому здійснюється виконання працівником трудових обов’язків;

час відпочинку – це час, протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов’язків і який він, відповідно до цього Кодексу може використовувати за власним розсудом.

Дата добавления: 2015-07-10