Державний лад Спарти.

На чолі держави стояли 2 царі (архагетиа) (з двох династій: Евріпонтіди і Агіади), основна функція яких була військова (очолювали цивільне ополчення під час війні). Влада царів була декілька обмежена герусією, до складу якої, окрім царів, входило 28 геронтів. Це були представники найзнатніших сімей, у віці не менше 60 років. Вони вибиралися довічно. Герусія здійснювала верховний суд, вирішувала питання внутрішньої і зовнішньої політики Спарти. Під час виборів до герусії перед народом по черзі проходило багато кандидатів. Порядок голосування залишався украй примітивним: підтримка голосом (коли більше кричать). Появу герусії традиція також пов'язує з ім'ям Лікурга.

Пересічні громадяни намагалися протиставити герусію народним зборам, які мали назву «апелла». Спочатку вона мала досить широкі повноваження: приймала і відкидала закони, вирішувала питання війни і миру. Але поступово влада апелли знижувалася. Найважливішої і чи не єдиною функцією апелли став вибір посадовців. Поступово апелла перетворилася на дорадчий орган при герусії.

У другій половині VII ст. до н.е. виник новий державний орган – колегія ефорів (наглядачів). Ефорат складався з 5 чоловік, які щорічно переобиралися із склади всієї общини спартіатів. Ефорат був установою щодо обмеження влади царів. Поступово влада ефората стає необмеженою. У герусії ефори займали почесні місця і єдині зі всіх не вставали при появі царів. Ефори мали право усувати царів від участі в державному управлінні. Кожні вісім років ефори йшли до святилища Пасифаї у Спарті і спостерігали за зірками. Якщо падаюча зірка проносилася в певному напрямі, царя слід було змінити, якщо в іншому – його повноваження можливо було продовжити. Надалі цивільний суд було передано від герусії до колегії ефорів.

Під наглядом колегії знаходилася і система спартанського виховання. Ефори встановлювали контроль за розподілом військової здобичі, встановлювали податки і проводили мобілізацію у військо. Під час війни два члени колегії ефорів брали участь у військовому поході, наглядаючи над діяльністю царів. Після війни вони могли порушити проти царя військово-судову справу. Часто суд виносив ухвали, що осуджували діяльність царів. Ефори поступово захопили всю виконавчу і законодавчу владу в країні. (Критика спартанських установ Арістотелем, див. Практикум, стор. 121)

Вся система життя спартіатів і виховання підростаючого покоління мали військовий відбиток. Все життя громадянина з моменту його народження і до самої смерті піддавалася невсипущому державному контролю. Наріжним каменем спартанського "космосу" були сисситії – сумісні трапези, на яких панував дух рівності. На них були нормовані не лише порції пересічних учасників трапези, але також і почесних учасників, царів і геронтів.

Іншим елементом була система цивільного виховання. На виховання юнацтва в Спарті зверталася особлива увага. Це відзначав і Ксенофонт: "Що стосується юнацтва, то на нього законодавець звернув особливу увагу, вважаючи, що для державного благополуччя має дуже важливе значення, якщо юнацтво буде виховане належним чином".

Чимала увага в Спарті надавалася також і вихованню жінок, що розглядалося як найважливіша державна функція, бо вони вели відповідальність щодо народження здорових дітей, майбутніх захисників батьківщини. Виходячи заміж, спартіанка цілком віддавалася сімейним обов'язкам – народженню і вихованню дітей. Формою браку в Спарті була моногамна сім'я, але збереглося багато пережитків давнього групового браку. У Спарті існував парний і груповий брак, трансформований відповідно до місцевих переконань. Бездітні браки розриваються, декілька братів могли мати загальну дружину. Чоловік, якому подобалася дружина його друга, міг скористатися нею. Дійсне порушення подружньої вірності, невірність дружин за спиною чоловіка було нечуваною справою. При цьому жінки в Спарті займали набагато почесніше становище, ніж у інших полісах. В порівнянні з іншими грецькими державами, де жінки найчастіше вели самітницький спосіб життя, спартанки, що виховувались нарівні з чоловіками, мали більшу свободу і шанувались. Становище жінки в Спарті свідчить про наявність пережитків матріархату.

І державний устрій, і закони, і виховання молоді – все це було спрямовано лише до однієї мети: до того, щоб зробити із спартанців хоробрих, витривалих і дисциплінованих воїнів. Цій меті була підлегла діяльність військової організації Спарти, найсильнішої в Греції. Кожен спартіат був майстерним воїном. Спартанські "гопліти" (тяжкоозброєні воїни), озброєні списом, панциром, шоломом і невеликим круглим щитом, складали головну силу війська і були зобов'язані зберігати своє місце в строю. Під час бойових дій спартанське військо зімкнутими рядами під такт маршу або пісні наступало на ворога. Рідко витримували вороги напад спартанської піхоти, яка впродовж довгого часу у відкритому бою вважалася непереможною. Мистецтва облоги спартанці не знали. Спартанський флот також не був потужнім.

Хлопці також були об'єднані в агели – воєнізовані союзи. Разом з дітьми самих спартіатов виховувалися і мофаки – діти нижчих шарів суспільства. У Спарті такод було регламентовано вільний час громадян.

Дата добавления: 2015-10-21