Громадський — державний

Якось довелося почути нарікання на те, що друкований орган місцевої міськради має назву "Громадська думка" — мовляв, слово громадський недоречне у назві державної газети. Наскільки ж правильними є такі міркування?

Зіставивши лексичні значення та сполучуваність обох слів, з'ясуємо, що за чинними нормами української літературної мови вони не становлять антонімічної пари, не є взаємозаперечними.

Прикметник державний утворений від слова держава і вживається стосовно явищ, осіб, посад, заходів, які характеризують державу, стан справ у ній тощо: "В князівстві Литовському всі землі були власністю державною" (Леся Українка); "Справи державні змусили Президента перервати відпустку" (з газ).

Державним називаємо те, що має важливе значення для держави, може впливати на її устрій, розвиток, культуру, економіку. У такому значенні слово вживається, наприклад, у словосполученнях Державний прапор, Державний гімн, справа держаної ваги та ін. Іноді воно й справді антонімізується, але з прикметником приватний, а не громадський. Порівняймо з цього погляду словосполучення, без яких сьогодні навряд чи обходиться хоч один випуск газети, теле- чи радіоновин: державне/приватне підприємство; державна/приватна торгівля; державний/приватний сектор; державна/приватна власність на землю. Слово громадський утворене від іменника громада. За Словником української мови, воно має значення "належний усій громаді; призначений для користування усіма членами громади [тобто громадянами. — Авт.] ". Уживання слова саме з таким значенням має давню традицію, його фіксуємо у творах наших класиків: "...уся Шевченкова переписка єсть добро громадське, і ніхто не має права держати її у себе в шуфлядці" (М. Драгоманов). Так само широко послуговувалися цим словом у минулому XX столітті, коли популярними і загальнозрозумілими були словосполучення громадське майно, громадський транспорт, громадське харчування, громадська будівля та багато інших. Крім того, громадський — це той, "що забезпечує життєдіяльність громади". Тому говоримо й пишемо: громадський діяч, громадське доручешія, громадські інтереси тощо; "Міщанство — це компактна нерухома маса, на якій тримається всякий громадський лад" (В. Підмогильний); "Такими є деякі дані вивчення громадської думки напередодні пленуму Укрпрофради" (з газ.); "Доцільно б створити громадську академію чи центр світоглядно-методологічних досліджень" (з журн.)

Отже, уживання прикметника громадський у назві державної газети — органу місцевої влади, що повинен висвітлювати питання життя громади міста, врешті, і думку громадян, — є правомірним.

Дата добавления: 2015-10-21