Окремий — частковий. Наявність спільного елемента у значенні цих двох слів інколи призводить до їх

Наявність спільного елемента у значенні цих двох слів інколи призводить до їх неправильного вживання. Кожне з них позначає частину від цілого, але з різними І досить вагомими уточненнями. Окремий — це той, що не є частиною чого-небудь цілого, а почасти навіть відділений, ізольований від інших. Наприклад: окрема дерзісава, окремий номер у готелі, окрема споруда, окремий промисел, окреме село, окремий вид рослин, окрема людина, окрема кімната. Цим словом у діловій мові часто позначається спеціальне призначення чогось: окремий фонд, окремий рахунок, окрема галузь промисловості тощо. Окремий вживається у словосполученнях, де йдеться про щось із ряду однорідних предметів і явищ: окрема фраза, окремий епізод, окреме слово. Усі з перелічених словосполучень передають значення самостійності, відціленості й протиставленості чомусь єдиному, спільному, що засвідчує практика вживання слова у різних стилях мови: "...це не була камера, це була кімната окремого призначення, з підлогою, вимощеною кам'яним паркетом, сірими ромбиками, зовсім порожня, лише з двома кранами в стіні..." (І. Багряний); "Важливо знати: японські фірми постачають за кордон не лише готові автомобілі, а й у так званому режимі "сі кей ді", тобто окремими частинами та агрегатами, які складаються на спільних підприємствах" (з журн.).

Частковий — це, насамперед, той, що стосується частини кого-або чого-небудь, поширюється тільки на певну частину людей, предметів, процесів і т. ін. і протиставляється, як правило, загальному, повному: частковий переклад, часткова автоматизація, часткові реформи, часткові завдання, часткові правила етикету, часткове затемнення Місяця, часткове гальмування кори головного мозку, часткові відновлення (реставрація) пам'яток культури, часткове відродження звичаїв, часткове зло, часткова відповідь на запитання, часткові навчальні методики. Такі словосполучення мають давню традицію вживання у різних сферах функціонування української мови: "Можна ще думать, що первні [початки] втрачають чутливість часткову, щоб на загальну її відмінить. Але ж як недоцільно. Дати властивості певні і зразу ж назад завернути!" (М. Зеров); "Свого часу І. П. Павлов визначив гіпноз як своєрідний "сон", як "порціальне" (часткове) гальмування кори головного мозку" (з журн.).

Шукаймо в слові глибину його значення.

ОФОРМЛЕНІСТЬ — ОФОРМЛЕННЯ

У сучасній мовній практиці помітно зросла кількість абстрактних іменників із суфіксом -ість на позначення якісних характеристик нематеріальних основ буття. Це словотворення поширюється не тільки на відприкметникові та відіменні похідні, що є досить звичним явищем для української мови, а й на віддієслівні. У жодному словнику української мови не знайдемо слова оформленість, яке дедалі частіше вживається як варіант до оформлення. Наприклад: "...зразковий магазин — це не тільки його оформленість чи наявність широкого асортименту товарів, а й висока культура обслуговування" (з газ.); "Кожен документ вимагає належної оформленості і юридичної правильності" (з журн.) і пор.: "Зв'язок елементів оформлення книжки з її характером і змістом обов'язковий" (з журн.); "Оформлення документів з питань громадянства України проводиться при особистому зверненні заявника" (з газ.). Обидва слова вживаються у значенні "надання чому-небудь певного вигляду, форми, викінченості, довершеності". А втім, слово оформленість — не сучасний новотвір. Сьогодення лише розширило його функціональні можливості; на нього можна натрапити в науковій літературі 60-, 70-, 80-х pp.: "Пояснення, як відомо, розкривають зміст основного висловлювання шляхом його деталізації. Реалізуються вони за допомогою пояснювальних конструкцій різної структури і синтаксичної оформленості: члена речення, словосполучення, речення" (з журн., 1968). Така практика вживання засвідчує функціональні можливості названої лексеми тільки у сполученні з абстрактними поняттями або термінами: оформленість слова, оформленість думки, оформленість вислову, оформленість висловлювання тощо. У словосполученнях з іменниками-назвами конкретних предметів усталилося слово оформлення.

Ми звикли до висловів: оформлення документів, оформлення паспорта, оформлення візитки, де маємо на увазі їх оброблення відповідно до певних вимог. Оформлення ялинки, оформлення міста, оформлення книги, оформлення території, оформлення одягу, оформлення залу передбачає їх зовнішнє оздоблення. Слово оформлення має широку сполучуваність із прикметниками: законодавче оформлення, суспільне оформлення, класичне оформлення, художнє оформлення, музичне оформлення, архітектурне оформлення, монументально-скульптурне оформлення, зовнішнє оформлення. Іменник оформленість має значно вужчу сполучуваність і характеризується предметним вираженням абстрактної ознаки.

Однак в українській літературній мові іменником оформлення називають і дію, і предмет, тому в згаданому на початку статті реченні треба було скористатися словом оформлення: "Зразковий магазин — це не тільки його оформлення чи наявність широкого асортименту товарів, а й висока культура обслуговування".

СЕВАСТОПОЛЬ чи СЕВАСТОПІЛЬ

Намагання "українізувати" деякі слова в українській мові часто призводить до їх помилкового написання. Це стосується і географічних назв. На рекламних щитах, у розкладах руху поїздів читаємо: Севастополь, Сімферополь. Як пояснити практику такого слововживання?

Вся суть у тому, що в назвах українських міст треба розрізняти -полъ у небагатьох словах грецького походження (грецьке polis "місто"): Севастополь, Сімферополь, Маріуполь, Мелітополь, Нікополь, Тирасполь — і -піль (з українського "поле"): Тернопіль, Бориспіль, Крижопіль.

Як бачимо, тут основним поясненням написання слова Севастополь є його походження.

Завдання 45. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.

Дата добавления: 2015-10-21