Послаблювати — ослаблювати

Надто швидкий ритм життя змушує нас щось послабити, бо інакше ослабнемо ми. От і виходить, що ці два спільнокореневі слова за допомогою різних префіксів утворюють замкнуте коло.

Що ж ми можемо послабити, тобто "зменшити силу, ступінь вияву чого-небудь, зробити менш відчутним, виразним і т. ін."? Насамперед, звичайно, ми спроможні зменшити розмах, інтенсивність, масштаби якої-небудь діяльності, справи, дії, тобто того, що нам заважає, виснажує, пригнічує. Ми кажемо: послабити фізичне навантаження, послабити недоброзичливі починання, послабити щоденну метушню, послабити невпинний рух життя, послабити тиск суспільства. "Бажання полегшити собі життя часто обертається послабленням моральної відповідальності" (з газ.).

Правильно вжите слово послаблювати у словосполученнях: послаблювати апетит, послаблювати прагнення, послаблювати заохочення, послаблювати силу, послаблювати серце, послаблювати функції печінки, де йдеться про зменшення сили прояву або гостроти чогось: "Ні, правда ніколи нікого не послаблювала" (з журн.).

Певні заходи применшують, знешкоджують здебільшого зовнішній негативний вплив: послабити згубні дії природних явищ, послабити екологічну небезпеку, послабити шкідництво комах, послабити зло в людині тощо: "У релігійних обрядах і ритуалах містяться й інші впливи, зокрема й такі, що послаблюють і руйнують одну з найнебезпечніших і наймогутніших перешкод до вдосконалення психіки — гординю" (з журн.).

Уживаючи усталений вислів послаблювати увагу до кого-, чого-небудь, передаємо зміст "приділяти менше уваги комусь або чомусь": послаблювати увагу до студентів, послаблювати увагу до роботи, послаблювати увагу до навчання і т. ін.

Сторінки періодичних видань рясніють такими фразами: послаблювати єдність народу, послаблювати натиск, послаблювати контакти з підприємствами, послаблювати міжпоколінні зв'язки, послаблювати взаєморозуміння з іншими державами та ін. Тут спостерігаємо функціонування дієслова послаблювати у значенні "зменшувати силу, могутність чого-небудь, робити щось слабшим в економічному, культурному, політичному, військовому та ін. плані": "Треба виходити з того, що в найближчі роки зв'язки з Росією певною мірою повинні послабитись, стати оптимальними, проте, як і раніше, залишаться значно об'ємнішими, аніж з іншими країнами" (з газ.).

У спеціальних галузях науки, техніки часто вживані словосполучення: послаблювати пружини, послаблювати попруги, послаблювати вузли. Тут слово послаблювати вживається у значенні "робити щось менш пружним, натягнутим, тугим і т.ін.".

Дієслово ослаблювати має вужчу сферу функціонування і вживається насамперед у значенні "ставати фізично слабким, безсилим, втрачати фізичну силу". Правильно сказати так: ослаблюється зір, ослаблюється слух, ослаблюється пам'ять, ослаблюється воля, тобто втрачається, притуплюється їх колишня гострота: "От би він зараз ліг і — і, напевно, загойданий втомою та пропасницею, заснув би — ну й усе!.. Коли він про це думав, його огортав страх: а що, як у нього ослабне воля і він піддасться на спокусу?" (І. Багряний).

У живих істот ослаблюється (стає тихішим) голос, ослаблюється імунітет, ослаблюється організм, ослаблюється сила рук і т. ін., тобто люди втрачають свою міць, здатність до опору, до боротьби: "Слов'яни мене також цікавлять... Розкидана і тим ослаблена могутня силаї Шафарик з Тонгою відчули це, замислилися" (В. Шевчук), або у М. Грушевського: "Бо інакше тіло, не ослаблене і не знищене возстане зараз на дух, і ворог з подвоєними силами замучить його спокусами і звабами в ту хвилю, коли він [чернець] буде вважати себе вільним від принад світових".

Дієслово ослаблювати означає також "ставати менш натягнутим, щільним, тугим": ослаблюються конструкції, ослаблюсться верхня частина літосфери. Такі вислови характерні здебільшого для наукового та науково-популярного стилів: "Коли ослаблюються верхні частини літосфери, скажімо, в зонах тектонічних тріщин, то виникають соляні штоки" (з журн.).

Отже, дієслово послаблювати передбачає насамперед активну дію над чимось, тоді як ослаблювати — характеризує внутрішні зміни предмета чи об'єкта і функціонує переважно в пасивних конструкціях.

ПРОТИРІЧЧЯ — СУПЕРЕЧНОСТІ

В українській мові ці слова часто функціонують як варіанти (у СУМІ протиріччя — "те саме, що суперечності", тобто мають однакове значення; у Філософському словнику за ред. Шинкарука 1979 р. слова протиріччя немає взагалі). Так, вони вживаються в мові засобів масової інформації: протиріччя між собою і оточенням, протиріччя у внутрішньому світі людини, протиріччя людського духу, протиріччя в предметах і явищах об'єктивного світу, протиріччя української душі, протиріччя в громаді, протиріччя історії, наприклад: "Постає проблема, чи не залежить "строкатість" нашого культурного та історичного розвитку від внутрішніх протиріч в українській душі, які цікавили ще Г. Сковороду і які П. Куліш назвав колізіями між розумом і серцем?" (з журн.).

Проте в українській мові для позначення невідповідності чого-небудь чомусь давно усталилося слово суперечність (його фіксує Словник за ред. Б. Грінченка), яке відповідає законам словотворення української мови і має багато спільнокореневих утворень: суперечити, суперечливий тощо. Прозоре його значення робить зрозумілими для кожного вислови: суперечність політики з тенденцією світового розвитку, суперечності людського буття, суперечності в ученні церкви і житті мирян, суперечності законодавства, суперечності інтересів людини і законів природи, суперечності в собі. Практика вживання слова суперечність закріплюється і художньою літературою, наприклад: "Отже, м'якість і твердість, примхливість і дисципліна — вона [Марія] сама помітила ці суперечності в собі, зафіксувала їх в автопортреті" (М. Слабошпицький). Тому не треба боятися повторити двічі те саме, коли йдеться про одне поняття без будь-яких відмінностей у значенні, наприклад: "Державно-політичні ідеали вченого зазнали чималих змін протягом його творчої та політичної діяльності й несуть на собі відбиток як суперечностей особистої еволюції Драгоманова-теоретика, так і суперечності тієї епохи, в якій він творив і діяв" (з журн.). Це ще раз актуалізує твердження про те, що варіанти у мові не можуть співіснувати довго. Один з них закономірно відходить.

Завдання 46. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.

Дата добавления: 2015-10-21