Художньо-публіцистичні жанри

Нарис. Симбіоз репортажу та аналізу із застосуванням художніх прийомів. Умови - документальність, фактичність, об'єктивність (від 350 до 600).

В очерке факты преломляются в свете личности автора. Важен не факт сам по себе, а его восприятие и трактовка героем или автором. Факт переосмыслен в образ, близок к малым формам художественной литературы, конкретен, построен на фактическом материале. Цель очерка – дать образное представление о людях, показать их в действии, раскрыть существо явления. Очерк бывает сюжетным (портрет, проблема) и описательным (событийный, путевой).

Очерк (сюжетный, описательный)

Нарис — центральний жанр публіцистики, що передбачає оперативний відгук на подію, розкриття образу цікавої особи, створення портрету колективу, розповідь про побут, звичаї й людей регіону своєї й чужої країни. Цей жанр дав назву одній з рольових спеціалізацій у журналістиці: автори нарисів тут називаються "нарисовці". Внутрішньожа-нрова типологія нарису включає в себе портретний, проблемний, подорожній, науково-популярний та інші його зразки.

Головна особливість нарису — широке використання в ньому елементів художнього мислення: створення портретів героїв (причому не лише зовнішніх, але й психологічних), зображення їх у дії, за допомогою розгорнутої мовної характеристики, використання вимислу й домислу, зображення пейзажів, інтер'єрів та екстер'єрів, наведення красномовних деталей і подробиць. Автор створює сюжет, розбудовує публіцистичний конфлікт, вдається до психологічного аналізу. Усе, що може наблизити героїв до читача, запліднити його авторським баченням подій і проблем, активно використовує нарисовець.

Фейлетон. Сатиричний опис ситуації, проблеми, факту з активним використанням іносказання, гіперболи. Не плутати із західним розумінням жанру "фейлетон", що означає ніщо інше, як аналітичну статтю.

Фельетон - это литературный материал, проникнутый духом острой злободневной критики, с особыми приемами изложения. Для фельетона обязательны: живость, легкость, образность, юмор, ирония, насмешка.

Фейлетон — сатиричний жанр публіцистики, що виявляє комічну сутність негативних фактів і явищ дійсності. Головним засобом фельєтоніста є художній образ. Автор обов'язково повинен створити образ негативного явища, події, героя, в осмисленні яких виявити дві найважливіші особливості: показати їх соціальну шкідливість, з одного боку, і розкрити їх комічну сутність, з другого боку. Цілком самобутній вид цього жанру створив Остап Вишня, назвавши його "усмішка".

Памфлет. "Брат" фейлетону, що відрізняється від нього більшою емоційністю, насиченістю мовлення епітетами.

Памфлет – злободневное публицистическое произведение, цель и пафос которого – конкретное гражданское, преимущественно социально-политическое обличение.

Памфлет — сатиричний жанр публіцистики різко викривального характеру, у якому сатира переростає в сарказм, цілковите заперечення предмета відображення. Для памфлету характерні такі риси, як злободенність, документалізм, обрання для викриття значного суспільного явища (важливої соціальної події, видатного державного або громадського діяча). Надзвичайна ефективність памфлету засвідчена історією: Даніель Дефо (1660-1731) за памфлет "Найкоротший шлях розправи з дисентера-ми" (1702) був поставлений до ганебного стовпа, Деш Дідро (1713-1784) за трактат "Лист про сліпих для повчання зрячим" (1749) був кинутий до в'язниці, а П. Чаадаев (1794-1856) за "Філософічні листи" (власне, не за весь цикл з восьми листів, а лише за перший лист, надрукований у 1836 році в № 15 журналу "Телескоп") був оголошений божевільним. Див. про памфлет також статтю у "Словнику молодого журналіста".

Пародія. Наслідування, що гіперболізує недоліки і має на меті або насмішити читача, або плюс до цього розкритикувати об'єкт пародії.

Сатиричний коментар. Супровід події і явища (частіше - слів високопоставлених службовців) коментарем, побудованим на виявленні та висміюванні ляпсусів, нелогічності, непослідовності або ж відвертої дурості.

Життєва історія. Художнє зображення конкретної ситуації, що детально описує внутрішній світ героїв і мотиви їх вчинків, часто виділяє погані та хороші персонажі.

Легенда. Вигадана історія, у якій фантазія автора найчастіше ґрунтується на реальних або умовно реальних фактах.

Епітафія. Розповідь про життєвий шлях покійного, але, на відміну від некролога, насичена емоціями, це свого роду "прес-реквієм".

Анекдот. Примовка, в основі якої лежить вигадана або реальна історія.

Жарт. Вимисел, що розважає читачів. "Добрий обман", часто використовуваний журналістами, наприклад, 1 квітня.

Гра. Один з методів привернення уваги читачів до видання, свого роду прес-шоу, де обов'язково один або кілька переможців.

Замальовка — найбільш компактний жанр художньої публіцистики, у якому висловлені враження автора від події, поєднані інфор-маційність і образність, ескіз з натури. Часто замальовка розповідає про незначну одиничну подію, наділяючи її визначною семантикою, підносячи (звичайно ж, суб'єктивно) її значення.

Есе — жанр, у якому вільно, не обов'язково вичерпно, але виразно індивідуально трактується певна подія, явище, проблема чи тема, а публіцистична суб'єктивність сягає апогею. Див. докладніше про цей жанр у "Словнику молодого журналіста".

Дата добавления: 2015-10-16