Мати Сира Земля

Земля Русинів Свята,

бо сходять на неї Боги Прави з нащадками єднатися.

Вона Роду нашому колиска і годувальниця дітям своїм,

Бережіть і шануйте її як матір свою.

Карб відання Матері Землі

Кожен Арійський народ (люди з білою шкірою) має свою душевну особливість, схильність до тих чи інших дій. Хтось полюбляє полювати, хтось торгувати, хтось воювати, але є люди святої хліборобської праці – Орії-Оратаї. Оранка землі споконвіку шанується в наших Слав’янських народів справою світлою та Богонатхненною. Хлібороб - це годувальник людства – скільки б ми не полювали, торгували чи воювали – ХЛІБ ВСЬОМУ ГОЛОВА!

Багато тисяч років тому Праотець Дажбо подарував роду Слав’янському зерна жита, показав, що посіяне зерно проростає та дає сходи – врожай. Батько Велес навчив орати, сіяти та жати, а Отець Сварог – викував плуга й навчив молоти зерно та хліб випікати. З того часу і по сьогодні ми рід шляхетний (маємо власний шлях) – землеробський. А відтак і Землю шануємо як величний дар, як Рідну Матір, бо по-правді годувальницею вона є для Русинів. У характері Русинів захована велика любов до Рідної Землі. Перебуваючи на чужині, ми завжди прагнемо повернутись на Батьківщину, хоча б для того, щоб бути похованими в землі Праотців. Коли йшли витязі у бій кривавий, то брали грудку землі, аби втерти її до смертельної рани.

Задумана нині приватизація землі найогидніше святотацтво, глумління з найсвятішого скарбу світу цього. Земля не може продаватись ніколи і ніким, бо жоден уряд і крихти не доклав, аби сотворити цей скарб. Ніхто і ніколи не зможе прокласти дорогу до особистої земельної ділянки, жоден з городян не має права на земельний наділ. Отже паювання та подальший продаж - це великий обман. І замислений він для того, аби перетворити Русинів на остаточних батраків та безбатченків, бо без землі ми не маємо праху Праотців.

Ні в кого з нас не буде спокійного сну, поки озброєний ворог ходить по рідній землі, топче чоботом кров Предків. Ліпше кістьми у землю лягти, ніж бачити як чужинець володіє нею. Пам’ятаймо, що наші діти не матимуть майбутнього, коли земля опиниться в руках чужинців. Хто з нас має хоч клапоть розпайованої землі, тримаймо і не продаваймо ні за які гроші. Зараз свідомо занизили ціну на найцінніший у світі український чорнозем. Занизили, аби за зелені папірці зкупити запоруку виживання, бо усі ми добре знаємо, що на 7520-23 (2012-15) рік не нафта і золото вирішуватимуть силу країни, а те скільки зерна (продуктів харчування) вона здатна буде виробити. Не зважаючи на те, що населення Руси скорочується, планетарне людство постійно збільшується і до 7523 (2015) р. цей рівень досягне критичної позначки.

Не стане землі, не стане Русинів-Слав’ян-Оріїв. Тримаймо рідну землю в своїх руках!

Розуміння Колороду

Сьогодні в світі дуже багато різних концепцій посмертного життя, тому з повагою ставлячись до всіх традицій, ми опираємось на свій, рідний, ввібраний з молоком матері – Слов’янський звичай (Відичне Православ'я). Осягаючи суть власного буття, людина рано чи пізно приходить до висновку, що все у Всесвіті взаємозв'язано і сам світ – це єдина велика система. „Все Родом об'єднано і в Роді перебуває, Боги пришли з Роду і Родом утримані є, а люди – суть рід Божеський в Яві. Тому живіть родами, прославляючи Праотців”, говорять Карби відання Покону Рода Всевишнього – основи відичної мудрости Слов'ян. Про цю єдність говорили не тільки наші Предки, світоглядні доктрини всього людства в тому або іншому вигляді стверджують, що ми живемо в Богові і Бог живе в нас. Кажучи мовою науки – ми знаходимося в середині більшої системи – Всесвіту і є її частиною. Всесвіт живе за своїми законом, які примушують нас розвиватися, підніматися на все більш вищий рівень самоусвідомлення. Внаслідок того, що все в світі має єдине джерело – Всесвіт (Бога), наші предки Слов'яни називали, великого Батька всього видимого, і невидимого ім'ям Род.

Слов'янські мудреці (волхви-рахмани[1]) говорять, що Род і зокрема його тілесний прояв (Всесвіт) дуже різноманітний. Тому люди (душі), залежно від рівня свого розвитку, по різному його розуміють і називають різними іменам, по суті мовлячи про одне і те ж.

Але так чи инакше, по рівню зростання знань і снаги ділили його на три загальні сходинки – Рід Людський (всі люди і народи які живуть на землі), Рід Небесний (мир вищого буття (Богів), вищих проявів Всевишнього) і Род Всевишній (все видиме і невидиме), що містить в собі два попередні рівні. Ці три вертикальні рівні буття знайшли своє відображення в кожному прояві Всесвіту.

Це стосується і кожного наРода. Будь-який народ має в собі ті ж три рівні – сім'я (пара), рід (клан), які об'єднуються народом. Переходячи на рівень людини, ми теж можемо відзначити, що він триєдиний і має в собі Дух, Душу і Тіло.

Якщо Всевишнього уявити як Сонце, то Дух кожної істоти це його промінь, наше істинне „Я”. Дух і Душа це те, чим є людина насправді, тим, що його формує – його несвідомим, вільний початком в ньому. Дух виступає прямим втіленням Вищої сили, яка веде все живе до удосконалення і розвитку Душі. Саме Дух здійснює зв'язок з Богом. Предки вірили, що все живе одержує свій Дух як частинку єдиного Духу-Свідомости Рода Всевишнього.

Дух, проявляючись в кожній істоті, веде її до виконання Вищого Призначення. Саме за допомогою Духу, людина має можливість одержувати інтуїтивне прозріння, піднятися над тілесним буттям і одержувати знання і щастя Божественного світу.

Дух – це зерно Душі. Душа людини – це „ж и ва” – часточка самого Життя, втілення життєдайної Сили Рода-Породителя. Це своєрідна нирка Дерева Життя, жолудь, який падає вниз, в грубші світи, щоб з часом прорости в новій вищій якості – стати маленьким, але таким же деревом, тобто Богом в Бозі. Саме через Дух, проходить Світло Рода Всевишнього – божественна сила, яка дозволяє людям творити дива. Одночасно, те що конкретно буде створено – залежить від душі, бо Всевишній кожній істоті дає свободу вибору.

Слов'янські волхви навчають, що Душа безпосередньо пов'язана з особою людини і має в собі два початки: Світлий і Темний. Для того, щоб жити вічно, Душа повинна розвиватися за рахунок добрих справ, сумлінно служивши роду земному і славити Рід Небесний, збільшуючи частину Світу (знань, інформації) і Вогню (снаги) в собі. При цьому ми проходимо шлях розвитку від грубо-тілесних істот до тонкотілесних. Таким чином, з одного боку, кожен з нас розвиває свою особисту свідомість, а з іншого — ми виступаємо складовою частиною Цілого, Всесвіту-Бога, співтворцями і безпосередніми виконавцями його Божественного задуму. Коли людина живе неправедно (не відає, не знає законів всесвіту), створює несправедливість і руйнує мир навколо себе, це робить її Душу темною і важкою. Тому після смерти людини Душа, вібруючи на низьких частотах, може провалитися в нижній світ непроявленого буття – Наву. Коли Душа потрапляє в Наву (нижній ггуботілесний світ), вона сама заподіює собі страждання: несправедливість і зло, яке вона зробила, лягають на неї важким тягарем і завдають непосильних страждань. Але у відичному звичаї наших предків Нава – це ще і новина – тобто місце, з якого починається нове народження після невдалого попереднього.

Постійні народження живих істот в реальному світі (світі Яви) складають основу Колороду – кола переродження Душ. Прийшовши у втілений, тілесний світ Яви, Душі розвиваються (еволюціонують), одержуючи все більш довершене тіло. На землі вони проходять чотири царства – мінеральні, рослинні, тваринні і людські. Вершиною колороду Душ в світі Яви є її народження в тілі людини. Народившись в тілі людини, душа послідовно проходить в своєму зростанні різні породи (раси) людей – чорну, жовту (червону) і білу. Проявляючись в певній породі, вона народжується в тому народі, який краще всього відповідає завданням її розвитку в цьому втіленні. Перебування в тих або інших породах (расах) або історичних епохах може проходити послідовно, а може і ні, – все залежить від загального завдання душі, мислеобразів, бажань і вчинків, проявлених в кожному конкретному втіленні.

Кожен народ також не однорідний, тому залежно від рівня свого розвитку втілені Душі створюють в кожному народі ступені розвитку душ – Варни. У Орійській традиції відомі 4 основні варни – трудівники (шудри), господарі (вайш’ї), витязі (кшатрії) та відаючі (брахмани). Перероджуючись в певному народі – душа послідовно проходить всі рівні його суспільства (варнашрама), народжуючись в кожному з них. Після чого душа переходить в іншу породу і інший народ з більш вищими завданнями. Закінчуючи своє перебування в людських тілах, Душі починають народжуватися в божественних, духовних світах Роду Небесного.

Процес розвитку людських душ за допомогою перевтілень здійснюється достатньо повільно. Для того, щоб оволодіти божественними властивостями, нам дано поле дії – земний світ. Вичерпавши весь досвід, який базується на різноманітних земних переживаннях, як неприємних, так і радісних, людина досягає самопізнання. Так вона усвідомлює своє божественне походження і єдність з Богом. Це розуміння веде її до досконалости з такою ж внутрішньою невідворотністю, з якою сім'я трави дає Траву, а сім'я дуба дає Дуб, а божа частинка – Бога. Щоб одержати досвід, людині потрібна не одне, а багато життів. В залежності і від того завдання, яке ставить перед нею Всесвіт, людина живе багато разів, утілюючись в різні епохи, в самих різних умовах, до тих пір, поки земний досвід не зробить її абсолютно мудрою.

Душа залежно від свого загального завдання може втілюватися мільйони і сотні тисячі разів на Землі та інших планетах. Унаслідок того, що завдання і минулий досвід у всіх різний, кожна душі втілюються на своєму місці в суспільстві. Тому, деякі з них за одне життя проходять такий шлях розвитку, на який для інших необхідно декілька втілень. Займаючись практиками Родосвіту і переживаючи досвід минулих життів, часто у минулому людина відчуває себе майже тією ж людиною, що і сьогодні, але насправді завжди є істотні відмінности. При цьому життєві обставини, добробут, положення, умови життя не головне, важливі ті душевні уміння і навики, які ми одержуємо в кожному конкретному втіленні. Відчуття суті своєї душі, або свого Я, в минулих життях допомагає розпізнати його і в нинішньому житті. Душа, якщо ми цього не хочемо, ніколи не вмирає, вона є нашою вічною основою, саме дякуючи їй формується наше тіло і ми розвиваємося. Звичайно люди добре усвідомлюють своє життя в тілі, але деколи не можуть ясно усвідомити функції своєї особи на астральному, ментальному і інших планах. Духовні вправи Родосвіту допомагають не тільки побачити і усвідомити життя на цих рівнях, але і направити його на сприятливий розвиток, зцілення і гармонізацію Тіла, Душі та Духу.

Душа є безсмертною частинкою Все бога, яка розвивається і становлюється подібно до того, як і людина народжується маленькою а відходить з життя сивочолим мудрим старцем. Завдання кожної душі в Колороді – сповінити своє призначення та не набути поганої карни.

Дата добавления: 2015-10-16