Вимоги до вузлів зв’язку та РТЗ авіації.

1. Вимоги до ВЗ РТЗ і заходи щодо їх виконання

Успішне виконання завдань, які стоять перед ВЗ та РТЗ ПУ авіаційних частин, залежить від повноти і якості задоволення вимог, що висунуті до них.

Висока маневреність ведення бойових дій авіації, різкі зміни обстановки як на землі так і в повітрі, пов'язані з цим переміщення ПУ, значний вплив на систему зв’язку та РТЗ сучасних засобів ураження і РЕБ противника, зростаючі об’єми інформації у штабах щодо управління авіацією висувають високі вимоги до ВЗ та РТЗ авіації.

Вимоги, які пред’являються до ВЗ жорстко пов’язані з вимогами до зв’язку як процесу обміну інформації в системі зв’язку.

Вимоги до зв’язку:

- своєчасність;

- достовірність;

- скритність.

Вимоги до системи зв’язку:

- бойова готовність;

- стійкість ситеми зв’язку (живучість, завадостійкість, надійність);

- мобільність;

- пропускна спроможність

- безпека (розвідзахищеність, імітостійкість).

З урахуванням призначення, ролі і місця у системі зв’язку та РТЗ, ВЗ та РТЗ повинні відповідати наступним основним вимогам:

- знаходитись у постійній готовності до негайного забезпечення інформаційного обміну всіх видів;

- забезпечувати своєчасну передачу всіх видів інформації з необхідною вірогідністю і скритністю, а також високу живучість, перешкодозахищеність і надійність;

- забезпечувати комплексне використання і можливість широкого маневру каналами зв’язку, засобами зв’язку та РТЗ;

- забезпечувати безпеку зв’язку та РТЗ і ЕМС радіоелектронних засобів, які розгорнуті на ПУ;

- забезпечувати зручність використання засобів зв’язку, АУ та РТЗ.

Для рухомих ВЗ та РТЗ, крім того, однією з важливіших вимог є забезпечення їх високої мобільності. Вони повинні бути спроможні швидко переміщуватись, розгортатись (згортатись), у короткі терміни встановлювати зв’язок та РТЗ, а також забезпечувати безперервне їх функціонування.

Постійна готовність ВЗ та РТЗ до негайної передачі (прийому) усіх видів інформації – це здатність його виконати завдання щодо забезпечення управління у відповідності до встановлених ступенів бойової готовності. При цьому, перш за все, ВЗ та РТЗ повинен забезпечити своєчасну передачу (прийом) сигналів бойового управління й оповіщення. Таке завдання виконати складно за причиною досить жорстких вимог часу і вірогідності передачі (прийому) цієї інформації.

Постійна готовність ВЗ та РТЗ до негайної передачі (прийому) усіх видів інформації досягається:

- високою тактико-спеціальною підготовкою особового складу ВЗ та РТЗ;

- чіткою організацією чергування та оперативно-технічної служби на ВЗ та РТЗ;

- технічною готовністю засобів зв’язку;

- комплексним використанням засобів зв’язку;

- завчасною підготовкою резервних і дублюючих засобів зв’язку та каналів зв’язку;

- підтриманням зв’язків у постійній готовності до негайної передачі (прийому) сигналів;

- своєчасним приведенням ВЗ та РТЗ у встановлені ступені бойової готовності;

- постійним та ефективним контролем за проходженням всіх видів ін формації сигналів бойового управління й оповіщення.

Своєчасна передача всіх видів інформації з необхідною імовірністю і скритністю є спроможність ВЗ та РТЗ забезпечити передачу всіх видів повідомлень і надання переговорів посадовим особам ПУ у встановлені строки з визначеною якістю і при забезпеченні безпеки зв’язку. Вірогідність передачі інформації визначається здатність зв’язку забезпечити відтворення у пункті прийому повідомлень, які передавались з потрібною точністю. Вона визначається кількісними показниками, які зумовлені для різних каналів і засобів зв’язку.

В загальному випадку своєчасність передачі всіх видів інформації з необхідною вірогідністю і скритністю досягається:

- збільшенням каналів і зв’язків, підвищенням ефективності їх використання;

- скороченням часу обробки повідомлень в експедиції та в телеграфних апаратних;

- впровадженням абонентського телеграфного зв’язку;

- постійним і ефективним контролем за проходженням інформації;

- впровадженням засобів швидко дійного зв’язку;

- впровадженням апаратури передачі даних та факсимільного зв’язку;

- підвищенням кваліфікації особового складу ВЗ та РТЗ;

- скороченням об’єму повідомлень шляхом їх формалізації;

- додержанням правил черговості передачі повідомлень в залежності від їх категорій терміновості;

- застосуванням засобів автоматизації передачі і прийому інформації.

Своєчасність передача всіх видів повідомлень з необхідною вірогідністю і скритністю вимагає всебічного урахування всіх часових показників, які визначають проходження інформації на різних етапах її обробки на ВЗ та РТЗ. В загальному випадку час проходження ТГ інформації (Т) від відправника одного ПУ до адресата іншого ПУ визначається:

по каналах засекреченого зв’язку

Т = (1)

по відкритим каналам зв’язку

Т= (2),

де

- час обробки в експедиціях відповідно на вхідному і вихідному ВЗ РТЗ;

- час доставляння з експедиції в апаратну зв’язку і з апаратної в експедицію; - час очікування; - час передавання; - час доставляння адресату; - час шифрування і дешифрування інформації; - час доставляння телеграм в шифрувальний орган на вхідному ВЗ та РТЗ.

З формул 1, 2 видно, що телеграма від відправника до адресата проходить значну кількість різних етапів. Тому для забезпечення своєчасного проходження інформації необхідно скорочувати часові витрати на всіх етапах її проходження.

Загальний час проходження інформації на ВЗ РТЗ може бути скорочений за рахунок впровадження апаратури засекречування і виключення втрат часу на шифрування та дешифрування.

Скорочення часу на обробку інформації в експедиції досягається:

- наявністю об'єктивних даних в експедиції про стан зв’язку на інформаційних напрямках;

- постійним контролем за своєчасним проходженням інформації;

- виділенням необхідної кількості експедиторів;

- автоматизацією процесів обробки інформації.

Скорочення часу на доставляння інформації забезпечується:

- наближенням прикінцевих апаратних до основних відділів штабу;

- встановленням прикінцевих (абонентських) апаратів безпосередньо на робочих місцях бойової обслуги ПУ;

- організацією прямого службового зв’язку і сигналізації між прикінцевими апаратними і робочими місцями бойових обслуг для негайного передавання сигналів бойовою управління та іншої термінової інформації;

- виділенням необхідної кількості посильних і рухомих засобів для доставляння кореспонденції адресатам.

Час на передавання повідомлень зменшується за рахунок високої кваліфікації телеграфістів, застосування автоматики для передавання спеціальних стрічок, обмеження обсягу повідомлень. Враховуючи те, що потік повідомлень є випадковим, а канали зв’язку мають кінцеву надійність та пропускну спроможність, на ВЗ та РТЗ можуть накопичуватись телеграми, що неминуче веде до затримки їх передавання. Тому з метою підвищення оперативності проходження інформації щодо управління Збройними Силами України встановлені категорії терміновості при передачі телеграм, паролі і категорії при веденні ТФ переговорів.

Висока стійкість функціонування є здатність ВЗ та РТЗ забезпечити управління в умовах вогневого і радіоелектронного впливу противника. Вона визначається живучістю, перешкодозахищеністю і надійністю.

Надійність В3 та РТЗ є його здатність виконувати поставлені завдання при збереженні протягом певного часу значень основних показників у встановлених межах, тобто забезпечувати працездатність при порушенні функціонування окремих засобів або елементів. Оскільки ВЗ та РТЗ є важливішими елементами системи зв’язку та РТЗ, то від їх надійності залежить і надійність системи зв’язку та РТЗ в цілому. При цьому надійність ВЗ та РТЗ повинна бути вищою ніж надійність системи зв’язку та РТЗ. У загальному випадку вона залежить від технічної (експлуатаційної) надійності засобів, що використовуються. Так, при забезпеченні зв'язку надійність ВЗ та РТЗ визначається надійністю каналоутворюючих, комутаційних і прикінцевих засобів (апаратних). Крім того, у цьому випадку на надійність значно впливають такі чинники, як складність організаційно-технічної побудови ВЗ та РТЗ, кількість засобів (апаратних), які використовуються для забезпечення зв'язку, способи розподілу і комутації каналів, ступінь автоматизації контролю стану зв’язків і каналів, підготовленість особового складу ВЗ та РТЗ.

Таким чином, якщо в утворенні каналів і в забезпеченні зв’язку використовуються різні елементи (засоби), то надійність ВЗ та РТЗ К _{ВЗ РТЗ} буде залежати від надійності К кожного з n послідовно з’єднаних між собою засобів (апаратних), кабельних з’єднань і визначається за формулою:

(8)

Стає очевидним, що чим більше засобів (апаратних) використовується при забезпеченні зв’язку, чим складніша структура ВЗ та РТЗ, тим нижче його надійність. Тому, для підвищення надійності ВЗ та РТЗ необхідно скорочувати кількість засобів, що застосовуються, використовувати комплексні апаратні зв’язку (КАЗ), які були б обладнані каналоутворюючою і прикінцевою апаратурою, спрощувати структуру ВЗ та РТЗ, підвищувати надійність кожного засобу. Істотне значення в підвищенні надійності ВЗ РТЗ має резервування як самих засобів зв’язку та РТЗ, так і їх елементів, блоків. Практика показує, що для відновлення порушених зв'язків та РТЗ на ВЗ та РТЗ необхідно мати резерв засобів зв’язку та РТЗ із розрахунку один резервний комплект засобів на 5-8 діючих.

Живучість ВЗ та РТЗ є його здатність виконувати поставлені завдання в умовах впливу вражаючих факторів сучасної зброї. Враховуючи реальну можливість застосування противником зброї масового ураження (ЗМУ), це вимога до ВЗ та РТЗ в сучасних умовах є особливо важливою. Якщо ВЗ та РТЗ входить до складу ПУ, то його живучість повинна бути не нижче живучості основних елементів ПУ. Живучість ВЗ та РТЗ і ПУ в цілому залежать від їх розвідзахищеності, імовірності прийняття противником рішення на нанесення удару і ступеня захищеності ВЗ та РТЗ. Тому для підвищення живучості ВЗ та РТЗ основні зусилля повинні бути спрямовані на забезпечення розвідзахищеності та захищеності ВЗ та РТЗ від зброї противника, особливо від ЗМУ.

Для підвищення захищеності від ЗМУ ВЗ та РТЗ доцільно розосереджувати на місцевості з максимальним використанням її захисних властивостей. Збільшення площі розміщення ВЗ та РТЗ на місцевості ускладнює їх розвідку і точне визначення координат, тобто зменшує імовірність розвідки цілі. Однак надмірне розосередження ВЗ та РТЗ веде до збільшення протяжності внутрішньо-вузлових з’єднувальних ліній, вимагає додаткових витрат сил, засобів та часу, знижує мобільність ВЗ та РТЗ. Тому розосередження ВЗ та РТЗ на місцевості повинно бути в розумних і допустимих межах.

Для підвищення захищеності ВЗ та РТЗ від ЗМУ також доцільно підвищувати ступінь захищеності елементів ВЗ та РТЗ і ВЗ та РТЗ в цілому, що, в свою чергу, вимагає від противника значних витрат боєприпасів, а це в певних умовах знижує імовірність прийняття противником рішення на нанесення удару по такій цілі.

Підвищення живучості ВЗ та РТЗ може бути досягнуте за рахунок автономності роботи їх елементів і окремих засобів (апаратних). Найбільш уразливим для ВЗ та РТЗ є вихід з ладу загально-вузлових (централізованих) апаратних, таких як крос каналів, багатоканальних ліній прив’язки і ліній передавання каналів від радіотехнічних засобів, що винесенні за межі ВЗ та РТЗ, групових ліній ДУ радіопередавачами, ТФС, СЕЖ тощо. Тому для підвищення живучості ВЗ та РТЗ необхідно застосувати як централізований, так і децентралізований розподіл каналів, резервувати лінії прив'язки і ДУ, джерела електроживлення, мати необхідний резерв сил і засобів зв’язку та РТЗ. ВЗ та РТЗ можуть уражатись побічними ударами, тобто підпадати під удари, які противник наносить по іншим, більш важливішим об’єктам, які розміщуються поблизу ВЗ та РТЗ. Тому ВЗ та РТЗ доцільно розміщувати на визначеній відстані від об'єктів можливого удару противника.

Важливе значення для підвищення живучості ВЗ та РТЗ має їх захист від зброї противника, що наводиться на випромінювання. На сучасному етапі, з урахуванням досвіду локальних війн, такий захист може досягатись:

- використанням пристроїв відбиття випромінювання;

- регламентуванням роботи радіоелектронних засобів за часом, місцем і частотах;

- вибором позицій розгортання радіо-, радіорелейних, тропосферних (РС, РРС, ТРС) станцій і, особливо, радіолокаційних станцій (РЛС), таким чином, щоб знизити до мінімуму випромінювання у бік противника.

Таким чином, висока живучість ВЗ та РТЗ досягається:

- допустимим розосередженням елементів і засобів на місцевості та інженерним обладнанням позицій радіоелектронних засобів;

- виконанням заходів щодо розвідзахищеності;

- охороною та обороною ВЗ та РТЗ;

- автономністю роботи окремих елементів і засобів;

- доцільним ступенем децентралізації використання засобів і каналів;

- віддаленням району розміщення ВЗ та РТЗ від об’єктів можливого удару противника;

- підвищенням індивідуальної захищеності окремих засобів;

- проведенням заходів щодо захисту особового складу і засобів зв’язку та РТЗ від ЗМУ;

- організацією необхідного резерву сил і засобів зв’язку та РТЗ.

Перешкодозахищеність ВЗ та РТЗ є його спроможність виконувати покладені завдання в умовах впливу всіх видів перешкод. В сучасних умовах ця вимога до ВЗ та РТЗ має дуже велике значення. Збройні сили розвинених держав мають сучасні засоби радіоелектронного заглушення зв’язку та РТЗ шляхом організації навмисних перешкод. Крім того, дуже небезпечними для ВЗ та РТЗ може бути вплив іонізуючого випромінювання та електромагнітного імпульсу ядерних вибухів. Особливо небезпечним є масове застосування противником навмисних перешкод в комплексі з вражаючими факторами сучасної зброї. В багатьох випадках на ВЗ ТА РТЗ мають місце порушення зв’язку за причиною впливу випадкових перешкод, які обумовлені високим завантаженням діапазонів частот, що використовуються, а також взаємними перешкодами радіоелектронних засобів, які розгорнуті на ПУ. Все це, якщо не прийняти спеціальних заходів, може привести до істотного порушення зв’язку та РТЗ, до різкого зниження їх стійкості.

Враховуючи характер впливу перешкод, підвищення перешкодозахищеності ВЗ та РТЗ може досягатися проведенням комплексу заходів щодо захисту засобів зв’язку та РТЗ від навмисних перешкод противника і випадкових перешкод, а також перешкод, які зумовлені впливом специфічних вражаючих чинників ядерної зброї.

В теперішній час основним способом підвищення стійкості зв’язку в умовах навмисних та випадкових перешкод є оперативний маневр частотами. Практика військ показує, що найбільш істотний виграш в підвищенні стійкості радіоліній досягається при груповому використанні частот на ВЗ та РТЗ і оперативному виборі оптимальних частот. Ефективним способом підвищення стійкості КХ радіоліній в умовах перешкод та іонізуючого випромінювання висотних ядерних вибухів є рознесення діапазонів частот, які застосовуються, а також забезпечення радіозв'язку через віддалені радіоретрансляційні (опорні) радіоцентри і КХ радіозв’язку поверхневими хвилями через наземні та повітряні радіоретрансляційні (переприймальні) пункти. Важливим заходом підвищення перешкодозахищеності ВЗ та РТЗ є маневрування енергетичними можливостями ПДРЦ шляхом збільшення потужності випромінювання на важливих напрямках в умовах високих рівнів перешкод, застосування високоефективних направлених антен, фазокомпенсуючих і перешкодозахищених приймальних пристроїв.

З метою підвищення перешкодозахищеності, поряд з високою тактико-спеціальною підготовкою особового складу, на ВЗ та РТЗ широке застосування повинне знайти:

- комплексне використання різних засобів зв’язку та РТЗ;

- передавання одного і того ж повідомлення на іншій частоті з продовженням роботи на придушеній частоті;

- використання адаптивних автоматизованих радіоліній і перешкодозахищених методів забезпечення зв’язку (просторове і частотне рознесення прийому і передачі, швидкодіючий, надшвидкодіючий, повільно діючий зв’язки та слуховий ТГ зв’язок);

- виконання умов ЕМС.

Для підвищення перешкодозахищеності радіорелейних і тропосферних ліній зв’язку (РРЛ, ТРЛ), їх траси та траси ліній прив'язки ВЗ та РТЗ ПУ до ОВЗ, а також траси ліній ДУ радіопередавачами доцільно планувати таким чином, щоб вони були рівнобіжними лінії фронту або під незначними кутами (15-20°) до неї. В цьому випадку імовірність придушення РРЛ і ТРЛ противником буде мінімальною.

З метою захисту від перешкод радіолокаційних засобів, їх слід розміщувати з урахуванням захисних властивостей місцевості, суворо додержуватись встановлених режимів роботи, використовувати у складі ВЗ та РТЗ радіолокаційні засоби різних діапазонів частот. Захист від перешкод радіосвітлотехнічних засобів, які працюють у режимі безперервного випромінювання, забезпечується:

- зміною потужності;

- правильним вибором антен і висоти їх підняття;

- маневром робочих частот;

- застосуванням у складі ВЗ та РТЗ засобів, які відрізняються принципами дії і діапазонами робочих частот.

ЕМС ВЗ та РТЗ, як їх спроможність виконувати завдання в умовах взаємних перешкод, безпосередньо залежить від ЕМС радіоелектронних засобів, які розгорнуті на ПУ.

В сучасних умовах кількість радіоелектронних засобів на ПУ практично безперервно збільшується. Розміщувати їх доводиться на порівняно обмежених площах, що неминуче приводить до підвищення рівня взаємних перешкод і, як наслідок, до зниження перешкодозахищеності ВЗ та РТЗ. Тому на ВЗ та РТЗ необхідно проводити спеціальні заходи щодо зниження рівня взаємних перешкод радіоелектронних засобів ВЗ та РТЗ, забезпечення їх ЕМС. З метою забезпечення ЕМС на ВЗ та РТЗ ПУ у загальному випадку необхідно:

- розміщувати радіоелектронні засоби на місцевості з суворим дотриманням встановлених для них норм взаємного територіального віддалення і частотного рознесення;

- централізовано призначати частоти для всіх засобів, які випромінюють;

- виносити за межі ПУ всі засоби, що випромінюють і розміщувати їх за єдиним планом;

- домагатись різкого зниження рівня побічних випромінювань радіоелектронних засобів, здійснювати постійний контроль технічних характеристик засобів ВЗ та РТЗ і підтримувати їх в межах встановлених норм.

Важливішою умовою виконання вимог ЕМС радіоелектронних засобів на ВЗ та РТЗ є правильне їх розміщення з дотриманням норм частотно-територіального рознесення. Для цього використовуються спеціальні каталоги норм частотно-територіального рознесення радіоелектронних засобів, в яких за допомогою таблиць, графіків, номограм при довільному взаємному розміщенні засобів можливо визначити необхідну величину часткового розладжування, а також вирішити зворотне завдання. 3 метою оперативного вирішення завдань по виконанню вимог ЕМС іноді в таблицях наводяться конкретні відстані між елементами ВЗ та РТЗ (наприклад, віддалення між ПРЦ і ПДРЦ - 5...20 км, між групами радіопередавачів - 3...5 км, АДУ і радіопередавачами - 200...400 м) між апаратними і станціями (наприклад, взаємна відстань між КШМ - 50...60 м) тощо.

Комплексне використання засобів і можливість широкого маневру каналами зв’язку, засобами зв’язку та РТЗ мають велике значення для підвищення стійкості зв’язку та РТЗ.

Кожний засіб зв’язку та РТЗ має як позитивні так і негативні якості, а також конкретні оперативно-тактичні і технічні можливості щодо забезпечення зв’язку (РТЗ). Тому не одне з них, якщо використовується окремо, не може забезпечити стійкого управління. Тільки при комплексному їх застосуванні можна розраховувати на надійне функціонування зв’язку та РТЗ. Вимога щодо комплексного використання засобів зв’язку та РТЗ не свідчить про те, що вони повинні використовуватись одночасно. Основними засобами можуть бути ті, котрі в даній бойовій обстановці найбільш повно забезпечують потреби управління і створюють при цьому сприятливі умови для збереження у таємниці від противника не тільки змісту інформації, але й самого факту роботи засобів зв’язку та РТЗ. Комплексне використання засобів на ВЗ та РТЗ досягається:

- підготовленістю особового складу ВЗ та РТЗ;

- застосуванням різних засобів зв’язку та РТЗ, правильним їх розміщенням і завчасним прокладанням необхідних внутрішньо-вузлових з’єднувальних ліній;

- можливістю переключення засобів та прикінцевих пристроїв з одного напрямку зв’язку на інший;

- застосуванням прикінцевих пристроїв для роботи по різним засобам (каналам);

- організацією комбінованих каналів зв’язку;

- централізованим використанням каналів зв’язку, прикінцевих пристроїв і засобів зв’язку та РТЗ в цілому.

Зручність використання засобів зв’язку та РТЗ є важливою вимогою до ВЗ та РТЗ ПУ, тому що забезпечує посадовим особам ПУ найбільш сприятливі умови для виконання своїх функціональних обов’язків. Для цього робочі місця бойових обслуг ПУ обладнуються не тільки відповідними прикінцевими пристроями, але й на них видається різна інформація. Так на робочих місцях встановлюють ТФ апарати мереж засекреченого, відкритого дальнього і внутрішнього зв’язку, пристрої мережі гучномовного службового зв’язку і ТФ концентратори. На робочі місця офіцерів бойового управління, крім того, встановлюють виносні пристрої ДУ РС, спеціалізовані пристрої видачі інформації про повітряну та наземну обстановку, пристрої відображення інформації від автоматизованих систем управління (АСУ). Певні зручності також створює:

- правильне розміщення прикінцевих пристроїв з таким розрахунком, щоб вони не захаращували робоче місце і мали певні зовнішні розпізнавальні ознаки;

- введення пріоритетів у забезпеченні переговорів;

- приближення прикінцевих апаратних до основних елементів ПУ;

- відповідним чином організоване приймання та доставляння телеграм, бойової, секретної та поштової кореспонденції;

- надання різних послуг при використанні зв’язку та РТЗ, а також автоматизація процесів збору, обробки і відображення деяких видів інформації.

Важливе значення для створення зручності використання засобів зв’язку має також організація чіткої довідкової служби на ВЗ та РТЗ, яка забезпечує уточнення позивних посадових осіб і позивних ВЗ та РТЗ, номерів абонентських телефонів на різних ПУ, обхідних напрямків зв’язку і надає інші послуги.

Мобільність рухомих ВЗ та РТЗ характеризує їх спроможність швидко (оперативно) переміщуватись, розгортатись (згортатись), у короткі терміни встановлювати зв’язок та РТЗ і забезпечувати безперервну бойову роботу. З урахуванням цього, мобільність польових В3 РТЗ залежить від:

- кількості зв’язків і каналів, які забезпечуються;

- кількості апаратних і спеціальних машин у їх складі;

- швидкості руху, прохідності і маневреності транспортної бази;

- часу розгортання (згортання) засобів;

- порядку переміщення ВЗ та РТЗ в ході бойових дій;

- підготовленості особового складу.

Для ВЗ та РТЗ ПУ загальна кількість зв’язків визначається числом напрямків зв’язку і необхідним числом зв’язків на кожному з них. При цьому, кількість зв’язків визначається за видами зв’язку і за секретністю (для засекреченого і відкритого зв’язку).

Необхідна кількість однотипних каналів для забезпечення стійкої роботи встановлених зв’язків визначається числом каналів, які організовані засобами прямого зв’язку, а також прийнятих з ОМЗ (якщо це передбачається).

Канали на ВЗ та РТЗ (організовані і прийняті) розподіляються за родами зв’язку (радіо-, радіорелейні, тропосферні, супутникові, проводові) і за їх пропускній спроможності (канали ТЧ, групові спектри, ТГ канали).

Якщо відомі потоки інформації і задана надійність (стійкість) зв’язку, то необхідна кількість зв’язків і каналів за кожним напрямком може бути визначена на основі теорії масового обслуговування і теорії імовірності. У деяких випадках це може визначатися і на основі досвіду військ (навчань). По загальній кількості зв’язків і каналів визначається структура (склад) ВЗ та РТЗ (кількість каналоутворюючих, прикінцевих, комутаційних засобів, апаратури засекречування та інших засобів). Кількість каналоутворюючих засобів (станцій, апаратних) у складі ВЗ та РТЗ визначається необхідним числом каналів (робочих і резервних) для різних видів зв’язку і можливостями кожного засобу.

Кількість прикінцевих пристроїв залежить від необхідного числа зв’язків і числа комплектів апаратури, яка встановлена в кожній апаратній. Кількість та об’єм комутаційних пристроїв для різних видів зв’язку визначається числом зв’язків, що забезпечуються, кількістю абонентських ліній, а також принципами організаційної побудови ВЗ та РТЗ. Кількість і об’єм кросів визначається числом і типами каналів зв’язку, а також можливостями кросових апаратних щодо приймання і комутації каналів (групових спектрів).

Число комплектів апаратури ЗАЗ визначається кількістю засекречених зв’язків, канальністю апаратури ЗАЗ (одноканальна, групова), а також способами її використання на ВЗ та РТЗ (закріплення комплектів ЗАЗ за каналами, абонентами або шнуровими парами комутаційних пристроїв).

Кількість засобів автоматизації на ВЗ та РТЗ і їх типи визначаються в основному організацією управління відповідно до роду авіації. Кількість засобів РТЗ і їх типи визначаються виходячи з завдання безпосереднього забезпечення польотів (бойових дій) авіації і навігації. Крім того, до складу ВЗ та РТЗ входять апаратні і комплекси, кількість яких безпосередньо не залежить від числа зв’язків і каналів, що забезпечуються (апаратні управління ВЗ та РТЗ, електроживлення, технічного обслуговування тощо).

Загальна кількість засобів зв’язку та РТЗ (апаратних) на ВЗ та РТЗ характеризує їх склад і є абсолютним показником, який дає можливість оцінити (порівняти) ВЗ та РТЗ за мобільністю, але тільки з однаковою кількістю зв’язків і каналів.

Для оцінки мобільності ВЗ та РТЗ з різним числом каналів та зв’язків використовують відносний показник мобільності W, який показує, скільки каналів (зв’язків) доводиться на одну транспортну одиницю:

W = N/M, (9)

де N – загальна кількість каналів (зв’язків), які забезпечуються від ВЗ та РТЗ; M – кількість транспортних одиниць у складі ВЗ та РТЗ.

Чим більше каналів доводиться на одну транспортну одиницю, тим менше спеціальних автомобілів на ВЗ та РТЗ, тим віще його відносна мобільність.

Таким чином, для підвищення мобільності ВЗ та РТЗ необхідно:

- скоротити необхідну кількість каналів і зв’язків;

- підвищити ефективність їх використання і надійність (при визначених потоках інформації);

- збільшити кількість комплектів апаратури у кожній апаратній за рахунок зменшення маси і габаритів каналоутворюючих, прикінцевих і комутаційних засобів;

- використовувати для апаратних транспортну базу високої прохідності та маневреності.

Оцінка мобільності ВЗ та РТЗ за першими двома показниками не завжди є достатньою. Обидва ці показники характеризують мобільність ВЗ та РТЗ побічно, через їх громіздкість. В той же час в умовах бойових дій при перебазуванні авіації і переміщенні ПУ важливу роль грає фактор часу. Тому з оперативно-тактичної точки зору мобільність ВЗ та РТЗ доцільно оцінювати показниками часу. Одним з таких показників може бути час готовності ВЗ та РТЗ, який включає в себе загальний час, що витрачений на згортання, марш і розгортання ВЗ та РТЗ у новому районі. Цей час повинен бути менше або дорівнювати заданому часу Т _ЗАД або часу переміщення ПУ Т _ПУ.

Т _ВЗРТЗ= Т _ЗГ+ Т _М+ Т _РОЗ£ Т _ЗАД (10)

де Т _ВЗРТЗ – час готовності (переміщення) ВЗ та РТЗ; Т _ЗГ, Т _М, Т _РОЗ – час згортання, здійснення маршу і розгортання ВЗ та РТЗ відповідно; Т _ЗАД – заданий час, за котрий ПУ буде розгорнутий у новому районі.

Час готовності може визначатись як для ВЗ та РТЗ у цілому, так і для окремих його елементів. Його називають ще оперативним показником мобільності ВЗ та РТЗ.

Для підвищення мобільності ВЗ та РТЗ необхідно скорочувати час на здійснення маршу, розгортання та згортання ВЗ та РТЗ. Час на здійснення маршу ВЗ та РТЗ до нового району залежить від протяжності маршу, швидкості руху колон ВЗ та РТЗ і прохідності транспортної бази.

Скорочення часу на здійснення маршу ВЗ та РТЗ може бути досягнуте за рахунок підвищення швидкості руху колон, прохідності транспортної бази засобів (апаратних), ретельної організації маршу та високої підготовки водіїв.

Розгортання ВЗ та РТЗ полягає у переведенні їх з похідного положення у готовність до передавання (приймання) інформації на визначених ІН, одержання та видачі необхідної інформації щодо РТЗ, а згортання В3 РТЗ - у переведенні їх з розгорнутого стану у похідне положення для висування у наступний район розгортання.

Час на розгортання (згортання) ВЗ та РТЗ визначається на підставі досвіду військ або може бути розрахований.

Дата добавления: 2015-10-16