Класифікація і принципи побудови вузлів зв’язку.

Для забезпечення функціонування системи управління в авіаційних частинах, з’єднаннях і об’єднаннях застосовуються засоби радіо-, радіорелейного, супутникового, тропосферного проводового зв’язку, автоматизованого управління, а також радіолокаційні, радіосвітлотехнічні і рухомі засоби. За їх допомогою та при використанні відповідної прикінцевої і комутаційної апаратури утворюються необхідні види зв’язку (телефонний, телеграфний, факсимільний, передача даних), а також здійснюється РТЗ бойових дій (польотів) у зоні відповідальності ПУ. Всі названі засоби застосовуються комплексно за тієї причини, що поодинці не один з них не в змозі забезпечити виконання всіх завдань управління. З метою комплексного застосування засобів зв’язку, АУ та РТЗ утворюються вузли зв’язку та РТЗ пунктів управління.

Таким чином, ВЗ та РТЗ ПУ є організаційно-технічне об’єднання сил і засобів зв’язку, АУ та РТЗ, яке створюється у повсякденній діяльності або під час бойових дій і забезпечує організацію, комутацію (переключення) та засекречування каналів (трактів) зв’язку, одержання та видачу на пункти управління і екіпажам літальних апаратів інформації, яка необхідна їм для управління та зльоту-посадки.

ВЗ та РТЗ ПУ є елементами системи зв’язку та РТЗ, яка в, свою чергу, є складовою частиною системи управління.

На теперішній час ВЗ та РТЗ (ВЗ) класифікують за наступними принципами:

- за належністю до ланок управління ПС;

- за призначенням у системі зв’язку та РТЗ;

- за належністю до ПУ;

- за підпорядкованістю;

- за умовами обладнання і мобільності.

А. За належністю до ланок управління ПС:

- вузли зв’язку Головного командування ПС;

- вузли зв’язку та РТЗ штабів авіаційних об’єднань;

- (вузли зв’язку та РТЗ штабів авіаційних з’єднань);

- вузли зв’язку та РТЗ штабів авіаційних частин (підрозділів).

ВЗ Головного командування ПС є вузлами стратегічної ланки управління, ВЗ РТЗ авіаційних об’єднань – оперативної, а авіаційних з’єднань і частин (підрозділів) – тактичної ланки управління.

Б. За призначенням у системі зв’язку та РТЗ:

- вузли зв’язку та РТЗ пунктів управління;

- спеціальні вузли;

- вузли зв’язку опорних мереж зв’язку.

ВЗ та РТЗ ПУ є елементами системи зв’язку та РТЗ і призначені для обміну всіма видами інформації та ведення переговорів посадовими особами ПУ в процесі управління, а також для здійснення РТЗ бойових дій (польотів) у зоні відповідальності ПУ. забезпечення передавання (приймання) всіх видів повідомлень і, перш за все, сигналів, команд, наказів і розпоряджень бойового управління у встановлені терміни з необхідною вірогідністю і скритністю.

Спеціальні вузли це вузли контролю безпеки зв’язку, які призначені для своєчасного розкриття і припинення порушень вимог безпеки зв’язку, і вузли фельд’єгерсько-поштового зв’язку, які призначені для забезпечення прийому, обробки і доставляння бойових, секретних і службових документів, усіх видів поштових відправлень, а також періодичного друку та інших друкованих видань.

Вузли зв’язку опорних мереж зв’я зку є елементами опорних мереж зв’язку і включають в себе опорні вузли зв’язку (ОВЗ), допоміжні вузли зв’язку (ДВЗ) і опорні (радіо ретрансляційні) радіоцентри (ОРЦ). ОВЗ розгортаються на перетинанні висей і рокад зв’язку. Вони призначені для розподілу (комутації) каналів та потоків повідомлень і прив’язки до них ВЗ РТЗ ПУ та (або) ДВЗ.

На ОВЗ покладені наступні завдання:

- організація, приймання, настроювання і регулювання каналів на осьових і рокадних лініях зв’язку;

- організація, розподіл і комутація каналів (групових трактів) на ВЗ РТЗ ПУ та організація обхідних і транзитних зв’язків;

- забезпечення зв’язку з ПУ під час їх переміщення.

ДВЗ призначені для забезпечення зв’язку з авіаційними частинами (з’єднаннями), які ведуть бойові дії на значних відстанях від ПУ старшого штабу або ОВЗ. В деяких випадках ДВЗ можуть розгортатись силами і засобами частин зв’язку та РТЗ авіації.

ОРЦ призначені для підвищення стійкості радіоліній в умовах радіоперешкод і висотних ядерних вибухів шляхом ретрансляції радіопередач. ОРЦ можуть бути захищені і незахищені приймальні і передавальні радіоцентри ВЗ ПУ, в тому числі і ПУ авіації.

В. За належністю до ПУ:

- ВЗ та РТЗ командних пунктів(КП);

- ВЗ та РТЗ запасних командних пунктів (ЗКП);

- ВЗ передових ПУ (ППУ);

- ВЗ повітряних ПУ (ПвПУ);

- ВЗ допоміжних ПУ (ДПУ);

- ВЗ тилових ПУ (ТПУ).

ВЗ та РТЗ КП, ЗКП і ТПУ є постійно діючими і виконують свої завдання у ході бойових дій безперервно. ВЗ ППУ, ПвПУ та ДПУ, як правило, розгортаються і виконують свої завдання в окремі періоди бойових дій в залежності від обстановки і прийнятого рішення відповідним командиром (командувачем).

Г. За підпорядкованістю:

- основні;

- старші;

- підлеглі;

- взаємодіючі.

Основними ВЗ та РТЗ в системі зв’язку та РТЗ є ВЗ та РТЗ КП і головними по відношенню до ВЗ та РТЗ інших ПУ. Підлеглість ВЗ та РТЗ визначається ланкою управління, підлеглістю ПУ, у склад яких вони входять та їх призначенням у системі зв’язку та РТЗ. Старшими є ВЗ та РТЗ старших штабів.

Старшими вузлами є:

- ВЗ Головного командування ПС – для всіх ВЗ РТЗ ПС;

- ВЗ РТЗ штабів авіаційних об’єднань – для всіх ВЗ РТЗ свого об’єднання;

- ВЗ РТЗ ПУ авіаційного з’єднання – для всіх ВЗ РТЗ свого з’єднання.

На старші ВЗ та РТЗ покладаються наступні завдання:

- координація дій підлеглих і взаємодіючих ВЗ та РТЗ щодо утворення каналів зв’язку, відновлення зв’язку та РТЗ та забезпечення проходження інформації;

- надання допомоги підлеглим і взаємодіючим ВЗ та РТЗ щодо відновлення порушеного зв’язку та РТЗ;

- керівництво вимірюванням каналів (ліній) зв’язку;

- контроль за своєчасним проходженням сигналів бойового управління, інформації особливої важливості, а також якісним забезпеченням переговорів посадовим особам ПУ;

- припинення порушень дисципліни і безпеки зв’язку.

Вимоги старшого ВЗ та РТЗ щодо виконання цих завдань є обов’язковими для підлеглих ВЗ та РТЗ.

ВЗ та РТЗ різних авіаційних об’єднань і з’єднань (частин), а також об’єднань і з’єднань інших видів Збройних Сил при забезпеченні зв’язку (РТЗ) між ними є взаємодіючими. В цьому випадку старшим є вузол зв’язку, який належить до вищої ланки управління. Якщо взаємодіючі ВЗ (РТЗ) належать до однієї ланки управління, то старшим є ВЗ РТЗ правого сусіда по відношенню до ВЗ (РТЗ) лівого сусіда, а при взаємодії вузлів зв’язку однієї ланки управління різних видів Збройних Сил, старший ВЗ РТЗ призначається штабом, який організує взаємодію.

Д. За умовами обладнання і мобільності:

- стаціонарні;

- рухомі.

Стаціонарні ВЗ та РТЗ призначені для забезпечення управління авіаційними частинами, з’єднаннями та об’єднаннями як у повсякденній діяльності, так і у воєнний час в районах постійного базування, для передавання (приймання) сигналів, команд, наказів і розпоряджень бойового управління й оповіщення під час приведення у різні ступені бойової готовності, а також для забезпечення управління авіацією під час відбиття нападу повітряного противника. Вони обладнуються завчасно і за ступенем захищеності від зброї противника можуть бути захищеними і незахищеними.

Захищені ВЗ та РТЗ розгортаються у фортифікаційних спорудах і укриттях. Ступінь захищеності споруд для ВЗ РТЗ та їх елементів визначається їх значимістю в системі управління і системі зв’язку та РТЗ, ланкою управління та економічними можливостями. Стаціонарні захищенні ВЗ РТЗ повинні мати надійні лінії прив’язки до пунктів виділення каналів (ПВК) або ОВЗ.

Незахищені ВЗ та РТЗ обладнуються у наземних спорудах і забезпечують зв’язок та РТЗ у повсякденній діяльності у місцях постійного базування авіації. Вони повинні мати надійні лінії прив’язки до захищених ВЗ та РТЗ і забезпечувати швидке переключення на них усіх зв’язків.

Рухомі ВЗ та РТЗ обладнуються на мобільній транспортній базі і призначені для забезпечення управління під час бойових дій авіації, при переміщенні ПУ і розгортанні системи зв’язку та РТЗ. У повсякденній діяльності вони використовуються на заняттях, навчаннях та маневрах. Рухомі ВЗ та РТЗ підрозділяються на польові, повітряні, корабельні і залізничні.

Польові рухомі ВЗ та РТЗ обладнуються на автомобілях, бронетранспортерах, причепах, в контейнерах і призначені для забезпечення зв’язку та РТЗ від наземних (польових) ПУ, а також для нарощування і розвитку системи зв’язку та РТЗ. Вони повинні бути спроможні швидко переміщуватись у нові райони, розгортатись і встановлювати запланований зв’язок та РТЗ.

Повітряні ВЗ називають бортовими ВЗ (БВЗ). Вони входять до складу ПвПУ і обладнуються на літаках і вертольотах. БВЗ ПвПУ призначені для підвищення стійкості і забезпечення безперервності управління. Вони можуть знаходитись у стані бойового чергування на землі або в повітрі як постійно, так і за графіком. Безперервність та стійкість зв’язку на значних відстанях від ПвПУ забезпечуються через повітряні ретранслятори і наземні пункти прив’язки.

ВЗ та РТЗ, які забезпечують діючий зв’язок та РТЗ для управління авіаційними частинами, з’єднаннями й об’єднаннями, виконують бойові завдання. Бойова робота ВЗ та РТЗ регламентується ОТС.

Таким чином, ми розглянули класифікацію і призначення ВЗ та РТЗ. З сказаного очевидно, що існує широка градація ВЗ та РТЗ у відповідності до ланки управління і завдань, які виконуються. При цьому, кожний ВЗ та РТЗ можна охарактеризувати за декілька ознаками.

В авіаційних частинах у мирний і воєнний час, як правило, розгортаються ВЗ та РТЗ КП і ЗКП. В деяких авіаційних частинах можуть розгортатись і інші ВЗ та РТЗ. ВЗ та РТЗ КП авіаційної частини є основним і старшим по відношенню до ВЗ та РТЗ ЗКП і ВЗ та РТЗ ПУ авіаційної ескадріллі, яка базується на окремому аеродромі. ВЗ та РТЗ КП і ЗКП авіаційної частини є підлеглими по відношенню до ВЗ та РТЗ ПУ авіаційного об’єднання (з’єднання). Крім того, ВЗ та РТЗ КП і ЗКП авіаційної частини можуть взаємодіяти з ОВЗ, ВЗ ПУ загально військових частин (з’єднань, об’єднань) і ВЗ ПУ частин (підрозділів) ППО. В мирний час і на початку ведення бойових дій ВЗ та РТЗ КП і ЗКП авіаційних частин, як правило, є стаціонарними і які розгортаються в межах стаціонарних і оперативних аеродромів з посиленням рухомими засобами зв’язку та РТЗ. В ході бойових дій ВЗ та РТЗ ПУ авіаційних частин будуть, як правило, переміщуватись і розгортатись в польовому варіанті.

Під принципами побудови вузлів зв'язку розуміється найбільш загальні основоположення і керівні ідеї, вихідні положення для створення і розвитку вузлів зв'язку, які обумовлюють їх цілісність, будування, організацію і функціонування.

Принципи побудови вузлів зв'язку визначають напрямки практичної діяльності військ зв'язку по реалізації і модернізації вузлів, уточненню організаційно - штатної структури, розгортанню і розміщенню вузлів зв'язку на пунктах управління, обладнанню їх на місцевості і їх вихідними даними при плануванні бойового застосування вузлів зв'язку.

До основних принципів побудови вузлів зв'язку, як складних систем можливо віднести наступні:

відповідність їх оперативно-технічних можливостей потребам системи управління і зв'язку;

структурна організованість;

організаційно - технічна єдність ВЗ різного призначення;

ешелонування сил і засобів вузлів зв'язку;

поетапний розвиток;

сукупність централізованого і децентралізованого управління.

Принцип відповідності оперативно-технічних можливостей вузлів потребам системи управління і зв'язку визначає, що їх обладнання при побудові повинні ґрунтуватися на потребах пунктів управління в передачі різних видів повідомлень.

Принцип структурної організації при побудові вузлів зв'язку полягає у виборі раціональної організаційно-технічної, топологічної і функціональної структур вузлів зв'язку, побудові їх елементів, організації управління, лінії прив'язки, дистанційного управління і передачі каналів від винесених радіоелектронних засобів, які володіють найкоротшою довжиною і найменшим числом комутації (транзитів, переприйомів) при складанні шляхів проходження повідомлень, отже володіючих найвищою техніко-експлуатаційною надійністю. Структури при цьому розглядаються у організаційному, функціональному, почасовому і технічному аспектах.

Принцип організаційно-технічної єдності вузлів зв'язку полягає у тому, що вузли зв'язку об'єднань утворюються комплексно на основі єдиного ряду максимально уніфікованих з системою зв'язку країни технічних засобів зв'язку загального користування. Повинна бути розроблена єдина номенклатура типових каналів і трактів зв`язку зі стандартними стиками, режимами роботи і груповими швидкостями, встановлені норми на канали і тракти, які забезпечують спряження вузлів військового зв'язку між собою і державної мережі.

Принцип ешелонування сил і засобів зв'язку вузла зв'язку припускає його організаційно-технічне розділення на дві функціонально закінчені незалежні складові частини (мобільну і основну), які спроможні сумісно чи автономно функціонувати з метою забезпечення тривкості і безперервності управління військами при пересуванні пунктів управління об'єднань.

Мобільна частина вузла зв'язку визначається для забезпечення мінімально необхідної кількості першочергових зв'язків на важливих напрямках з нового району розміщення запасного командного пункту об'єднання, основна – для нарощування мобільної частини до повного складу вузла зв'язку і встановлення запланованих зв'язків до повного обсягу.

Принцип поетапного розвитку вузлів зв'язку заключається у їх безперервному, послідовному і цілеспрямованому удосконаленню шляхом впровадження, на основі застосування нових досягнень науки і техніки, цифрових засобів передачі, перспективних методів автоматичної комутації, комплексів автоматизації управління вузлами і зв'язком.

Нові засоби повинні органічно вписатися в організаційно-технічну структуру вузла зв'язку без зниження оперативно-технічних і ймовірносно-часових характеристик. При модернізації стаціонарних вузлів зв'язку їх реконструкція повинна здійснюватися без знижки ступеню бойової готовності.

Принцип сполучення централізованого і децентралізованого управління міститься в обґрунтуванні і виборі раціональних способів в ієрархічний структурі системи управління вузлами зв'язку і їх елементами. В наступний час прийнято відрізняти три основних способи побудови системи управління: централізований, децентралізований і змішаний (ієрархічний).

Такі загальні принципи побудови вузлів зв'язку. Розглянемо часткові принципи побудови вузлів зв'язку (організаційно-технічні, топологічні і функціональні).

Під організаційно-технічною структурою вузлів зв'язку прийнято розуміти раціональну сукупність об'єднаних в елементи апаратних і станцій, засобів і комплексів зв'язку електрично з'єднаних і узгоджених між собою по спроможності передачі інформації, які забезпечують цілісність вузлів, споруд і основ організації.

В наступний час доцільно використовувати три принципи побудови організаційно-технічної структури вузлів зв'язку.

Перший принцип – об'єднання однотипних засобів зв'язку в елементи по функціональному призначенню в системі військового зв'язку, тобто по роду і видам зв'язку. До цих елементів ВЗ належить віднести: телефонний центр, телеграфний центр (центр передачі даних і документального зв'язку), радіоцентр, центр каналоутворення. Крім того, до елементів вузла зв'язку відноситься центр електроживлення.

Другий принцип – об'єднання різних засобів зв'язку в елементи відповідно до їх оперативно-тактичного призначення, тобто закріплення різних засобів за підрозділами пункту управління та конкретними інформаційними напрямками. До цих елементів вузлів зв'язку можна віднести наземний пункт прив'язки повітряних пунктів управління, які оснащені радіо, радіорелейними засобами, апаратурою засекречування і обслуговують зв'язок визначених посадових осіб, або ті, які забезпечують зв'язки до старшого штабу, тобто по інформаційному напрямку.

Третій принцип – комбінований, який дозволяє частково позбутися недоліків перших двох.

Вузол зв'язку, елементи якого побудовані по першому принципу, володіють наступними перевагами:

можливістю маневру комплектами апаратури ЗАЗ і кінцевою апаратурою у масштабі усього вузла зв'язку; сприятливими умовами для застосування багатоканальних засобів на лініях прив'язки, а також загальновузлових кросів і телефонно-телеграфних станцій; повним доступом посадових осіб відділів і управлінь командних і запасних командних пунктів об'єднань до всіх зв’язків на різних напрямках зв'язку; спрощення вирішення завдань організації іоносферно-хвильової і частотно-диспетчерської служби, електроживлення, забезпечуванням безпеки засекреченого зв'язку і підготовки спеціалістів.

Однак даному вузлу зв'язку властиві такі недоліки:

низька живучість і надійність роботи із-за наявності загальновузлових елементів телефонно-телеграфних станцій, кросів, багатоканальних засобів на лініях передачі каналів (прив'язки); порівняно високий час обробки великої кількості каналів на загальновузлових кросах при централізованому розподілу каналів; відсутність відповідальної особи за стан зв'язку на конкретному напрямку зв'язку, так як вона забезпечується декількома елементами вузла зв'язку; ускладненням розосередження елементів вузла зв'язку на місцевості.

Вузол зв'язку, елементи якого побудовані по другому принципу, мають наступні переваги:

підвищується живучість і надійність роботи елементів і вузла зв'язку у цілому; скорочується час обробки каналів і встановлення засекречених зв'язків; спрощуються розосередження елементів вузла зв'язку на місцевості; підвищується особиста відповідальність посадових осіб на елементах вузлів за стан і забезпечення конкретних зв'язків.

Однак в даному вузлі зв'язку є ряд недоліків:

ускладнення загальновузлового маневру комплектами апаратури ЗАЗ, а також засобами каналоутворення вузла зв'язку; відсутність можливості використання загальновузлових телефонно-телеграфних кросів /станцій/ і ускладнення каблювання вузла зв'язку; відсутність повнодоступного обслуговування зв'язків посадових осіб різних відділів і управлінь на всіх інформаційних напрямках; ускладнення управління вузлом зв'язку, рішення завдань частотно-диспетчерської служби і забезпеченням безпеки засекреченого зв`язку.

Під топологічною структурою вузла зв'язку розуміється розташування на місцевості (в просторі) раціональної сукупності його елементів, засобів і комплексів зв'язку. В теперішній час відомі два принципи побудови топологічних структур вузлів зв'язку: зосередженого і розосередженого розміщення.

Для підвищення розвідзахищеності і живучості вузлів зв'язку при побудові топологічних структур як по першому, так і по другому принципу здійснюється виніс РЕЗ за межі розміщення ВЗ (основних елементів ОВЗ).

Порівняний аналіз топологічних структур вузлів зв'язку показує, що використання принципу розосередженого розміщення суттєво підвищує живучість вузлів зв'язку. Насамперед це відноситься до об'єктової живучості. Ось чому, в основу реалізації принципу розосередженого розміщення вузла зв'язку покладено розосередження на місцевості всіх без виключення його елементів, в першу чергу, які забезпечують функціонування первинних мереж зв'язку для вузлів зв'язку пунктів управління, і виконання завдань по утворенню і розподілу каналів для ОВЗ.

Під функціональним складом вузла зв'язку розуміється сукупність апаратних (станцій), засобів і комплексів зв'язку, об'єднаних у відповідності з завданнями, які виконуються ними на вузлі зв'язку.

Для характеристики функціональної структури вузла зв'язку вводиться термін "вузловий шлях проходження повідомлень" – це сукупність електрично узгоджених і функціонально взаємопов'язаних засобів електрозв'язку і автоматизації управління військами, через які послідовно проходить повідомлення на вузол зв'язку.

Функціональна структура задається планом зв'язку, сукупністю напрямків зв'язку з визначеним числом необхідних ВШПП у кожному з них, через які забезпечується передача (прийом) документальних повідомлень і ведення переговорів.

Введення ВШПП для представлення функціональної структури дозволяє також враховувати перспективи розвитку систем зв'язку, наприклад, поява волоконно-оптичних ліній у первинній мережі, відеотелефонного зв'язку у вторинних мережах. У подальшому при інтеграції вторинних мереж можливе об'єднання телеграфного зв'язку і передачі даних, факсимільного і відео телефонного зв'язку і скорочення числа типів ВШПП.

Таким чином, основними принципами побудови функціональної структури є:

об'єднання засобів зв'язку в ВШПП, які забезпечують проходження повідомлень одного виду;

об'єднання засобів зв'язку у ВШПП, які забезпечують проходження повідомлень декількох видів;

комбінований.

Перший принцип буде використовуватися при побудові функціональних структур існуючих вузлів, другий – для функціональних структур вузлів зв'язку з інтеграцією послуг, комбінований – для функціональних структур на етапі інтеграції вторинних мереж зв'язку.

Дата добавления: 2015-10-16