Читайте также:
|
* * *
Коли співається наславник, священик із дияконом чинять вхід з Євангелієм:
Диякон: Господеві помолімся.
Священик: Добрий Чоловіколюбче Царю, що все благословляєш! Молимось тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істинний Боже наш. Бо прихід твій і вознесіння, і пожиття з людьми завжди благословенне: нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Диякон: Благослови, владико, святий вхід.
Священик: Благословенний вхід святих твоїх, нині і повсякчас і на віки вічні.
* * *
Диякон: Премудрість, прості.
«Світло тихе»
Хор: Світло тихе святої слави, безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Доживши до заходу сонця, бачивши світло вечірнє, славимо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас прославляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш усьому світу; тому світ увесь славить тебе.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Священик: Мир всім.
Диякон: Премýдрість, бýдьмо увáжні.
Хор співає прокімен.
* * *
У суботу:
Прокімен, глас 6: Господь царює,* у велич він зодягнувся.
Стих: Зодягнувся Господь у силу і перепоясався.
Стих: Він бо утвердив вселенну, вона не порушиться.
Стих: Домові Твоєму, Господи, належить святість на довгі літа.
У неділю:
Прокімен, глас 8: Благословіть нині Господа,* всі слуги Господні.
Стих: Ви, що стоїте в храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого.
У понеділок:
Прокімен, глас 4: Господь почує мене,* коли я візву до нього.
Стих: Вислухай мене, коли буду взивати, мій Боже справедливий.
У вівторок:
Прокімен, глас 1: Милість Твоя, Господи, буде зі мною* по всі дні життя мого.
Стих: Господь мій пастир: нічого мені не бракуватиме; на зелених пасовиськах Він поселив мене.
У середу:
Прокімен, глас 5: Боже, ім’ям Твоїм спаси мене,* і силою Твоєю суди мене.
Стих: Боже, почуй мою молитву, вислухай слова уст моїх.
У четвер:
Прокімен, глас 6: Допомога моя від Господа,* що створив небо і землю.
Стих: Очі мої підводжу я на гори, звідки прийде моя допомога.
У п’ятницю:
Великий прокімен, глас 7: Бог наш на небі й на землi,* все, що схотів, cтворив він.
Стих: Коли вийшов Iзраїль з Єгипту, дiм Якова з-помiж варварів, святинею його стала Юдея.
Стих: Море побачило те й кинулось тікати, Йордан назад повернувся.
Стих: Що з тобою, море, що ти кинулось тікати, і тобі, Йордане, що ти назад повернувся?
* * *
Паремії
Диякон: Премýдрість.
Читець: З книги Буття читання.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: Нехай буде світло! І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший. Тоді сказав Бог: Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод! І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь – небо. І був вечір і був ранок – день другий. Тоді сказав Бог: Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з'явиться суша. І так сталося. І назвав Бог сушу – земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі. І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок – день третій (1, 1-13).
Диякон: Премýдрість.
Читець: З книги Виходу читання.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Сказав Господь Мойсеєві: "Чого голосиш до мене? Вели синам Ізраїля, нехай вирушають. Ти ж підійми твою палицю та простягни твою руку над морем і розділи його, і нехай сини Ізраїля сушею пройдуть через середину моря. Ось я закаменю серце єгиптян, і вони підуть за вами слідом, і тоді покажу на фараоні і на всім його війську, на колісницях і на вершниках його, мою славу. І взнають єгиптяни, що я - Господь, як покажу на фараоні, на колісницях і на вершниках його мою силу." І простяг Мойсей руку над морем, і відганяв Господь море всю ніч сильним східнім вітром, і зробив море сухим, і води розділились; і сини Ізраїля ввійшли і йшли серединою моря по суші; вода була для них стіною праворуч і ліворуч. Єгиптяни погнались, і рушили слідом за ними всі фараонові коні, колісниці і вершники в середину моря. І простяг Мойсей руку над морем, і на світанку воно повернулося знову на своє звичайне місце; єгиптяни ж, утікаючи, йшли йому назустріч. Отак то кинув Господь єгиптян у середину моря. Злились води знов докупи та й затопили колісниці, вершників та все фараонове військо, що ввійшло було за ними в море; ані один із них не зостався. Сини ж Ізраїля йшли по суші посеред моря (14, 15-17.21-23.27-29).
Диякон: Премудрість.
Читець: З книги Виходу читання.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Повелів Мойсей Ізраїлеві вирушати з-над Червоного моря; і двинули вони до Шур-пустині, і йшли три дні пустинею та й не знаходили води. Прийшли вони в Меру, та води з Мери не могли пити, бо гірка була; тим і прозвали те місце Мера. І нарікали люди на Мойсея, говоривши: "Що нам пити?" А він заголосив до Господа; і вказав йому Господь дерево; вкинув він його у воду, і вода стала солодкою. Там дав він їм закон і суд, там випробував їх. І сказав: "Коли ти пильно слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш те, що йому довподоби, і вважатимеш на його накази, і дотримуватимешся всіх його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: я бо Господь, твій цілитель." Потім прийшли в Елім, де було дванадцять водних джерел і сімдесят пальм. І отаборились там над водою (15, 22-27).
Священик виголошує тропар і стихи, а хор після кожного стиха співає закінчення тропаря:
(глас 5) Появився світові ти, що світ створив,* щоб просвітити тих, що в темряві перебували, * Чоловіколюбче, - слава тобі!
Хор: Щоб просвітити тих, що в темряві перебували,* Чоловіколюбче, - слава тобі!
Стих: Боже, змилуйся над нами i благослови нас; світлом лиця твого осяй нас іпомилуй нас; щоб пізнали ми на землі твою дорогу, мiж усіма народами твоє спасіння.
Хор: Щоб просвітити тих, що в темряві перебували,* Чоловіколюбче, - слава тобі!
Стих: Нехай прославляють тебе народи, Боже, хай прославляють тебе всі народи. Нехай радіють племена й веселяться, бо ти правиш народами по правді i племенами на землі керуєш.
Хор: Щоб просвітити тих, що в темряві перебували,* Чоловіколюбче, - слава тобі!
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Хор: Щоб просвітити тих, що в темряві перебували,* Чоловіколюбче, - слава тобі!
Священик: Появився світові ти, що світ створив.
Хор: Щоб просвітити тих, що в темряві перебували,* Чоловіколюбче, - слава тобі!
Диякон: Премýдрість.
Читець: З книги Ісуса Навина читання.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Господь сказав Ісусові: “Сьогодні почну звеличувати тебе в очах всього Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що як я був з Мойсеєм, так буду і з тобою. Ти ж повелиш так священикам, що несуть ковчег завіту: Як дійдете до Йордану, станьте на краю берега.” І як тільки ті, що несли кивот, прийшли до Йордану, і ноги священиків, що несли кивот, замочилися край води, - Йордан же виступає всюди з берегів під увесь час жнив, - вода зупинилась: та, що текла згори, стала валом вельми далеко, коло міста Адам, що біля Цартану; а та, що текла вниз у Арава-море, море Солоне, цілком відплила, і народ перейшов Йордан навпроти Єрихону. Священики ж, що несли ковчег завіту, стояли на суші посеред Йордану непорушно, тим часом як увесь Ізраїль переходив по сухому, аж покіль увесь народ не перейшов через Йордан (3, 7-8.15-17).
Диякон: Премýдрість.
Читець: З Другої книги Царів читання.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Ілля сказав до Єлисея: “Зостанься тут, бо Господь посилає мене на Йордан.” Той же відрік: “Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, я не покину тебе.” І йшли вони обидва. П'ятдесят чоловік із пророчих учнів прийшли й стали навпроти оддалеки, вони ж обидва стали над Йорданом. Тоді Ілля взяв свій плащ, згорнув його й вдарив по воді, і вода розступилась на обидва боки так, що вони перейшли по сухому. А як перейшли, сказав Ілля до Єлисея: “Проси, що маю тобі зробити, перш ніж буду взятий від тебе.” Єлисей відповів: “Я хотів би мати подвійний дух твій.” Ілля сказав: “Просиш про важливу річ. Та коли бачитимеш, як я буду взятий від тебе, то воно тобі так буде, а як ні, - не бачитимеш, - то не буде.” Тим часом, як вони йшли, розмовляючи, раптом вогненна колісниця й вогненні коні розлучили їх, і Ілля знявся в вихрі на небо. Бачив це Єлисей і закричав: “Батеньку мій, батеньку! Ізраїлева колісниця і коні!” І коли більше його не бачив, вхопив свою одежу й роздер надвоє. Потім підняв плащ, що впав з плечей Іллі, й повернувся та й став на березі Йордану. Взяв він плащ, що впав з плечей Іллі, і вдарив по воді, кажучи: “Де Господь, Бог Іллі?” І вдарив по воді, і вона розступилась на обидва боки, і Єлисей перейшов (2, 6-14).
Диякон: Премýдрість.
Читець: З Другої книги Царів читання.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Прибув Нааман із своїми кіньми та колісницею й зупинився коло дверей хати Єлисея. Вислав до нього Єлисей слугу й звелів сказати: “Іди та викупайся сім раз у Йордані, і тіло твоє знову стане чистим.” Розгнівався Нааман і відійшов, кажучи: “Я був певний, що він сам до мене вийде, стане передо мною, призове ім'я Господа, Бога свого, помахає рукою над хворим місцем і вигоїть проказу. Хіба дамаські ріки, Авана та Фарфар, не ліпші, ніж усі ізраїльські води? Хіба ж не можна було б викупатись у них і стати чистим?” І, обернувшись, пішов геть у гніві. Слуги ж його приступили до нього й заговорили до нього так: “Коли б тобі, батеньку, пророк наказав зробити щось важке, хіба ти не зробив би? Оскільки ж більш, коли він тобі сказав: Викупайся, і будеш чистий.” Пішов він, поринув сім разів у Йордані, за словом Божого чоловіка, і тіло його знову стало, мов у малого хлопця, і він став чистий (5, 9-14).
Священик виголошує тропар і стихи, а хор після кожного стиха співає закінчення тропаря:
(глас 6) Грiшникам i митарям появився ти, Спасе наш,* з великої ласки своєї.* Де ж бо мало засяяти світло, як не там,* де люди перебували в темряві? Слава тобi!
Хор: Де ж бо мало засяяти світло, як не там,* де люди перебували в темряві? Слава тобi!
Стих: Господь царює, у велич він зодягнувся; зодягнувся Господь у силу й опоясався. Бо він утвердив вселенну, і вона не захитається. Твердо стоїть престол твій з давнього-давна, ти – споконвічний.
Хор: Де ж бо мало засяяти світло, як не там,* де люди перебували в темряві? Слава тобi!
Стих: Здіймають ріки, Господи, здіймають ріки шум свій, здіймають ріки рокіт свій від шуму вод великих.
Хор: Де ж бо мало засяяти світло, як не там,* де люди перебували в темряві? Слава тобi!
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Хор: Де ж бо мало засяяти світло, як не там,* де люди перебували в темряві? Слава тобi!
Священик: Грiшникам i митарям появився ти, Спасе наш,* з великої ласки своєї.
Хор: Де ж бо мало засяяти світло, як не там,* де люди перебували в темряві? Слава тобi!
Диякон: Премýдрість.
Читець: Пророцтва Ісаї читання.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Так говорить Господь:Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло! Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову! Ходіть же й розсудимось, - говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна. Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять (1, 16-20).
Диякон: Премýдрість.
Читець: З книги Буття чит á ння.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Яків пустився в путь, під час якої зустріли його ангели Божі. Побачивши їх, він сказав: "Це табір Божий", і назвав те місце Маханаїм. Тоді Яків послав послів до Ісава, свого брата, в Сеїр-край, в Едом-поле; він повелів їм: "Ось так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить слуга твій Яків: у Лавана перебував я і забарився аж досі. Придбав я волів, ослів і овець, слуг і слугинь, і посилаю панові моєму про те вістку, щоб знайти ласку в твоїх очах." Повернулися посли до Якова та й кажуть: "Ходили ми до твого брата Ісава, він сам іде тобі назустріч, а з ним чотириста чоловік." Тим злякався Яків вельми й стривожився, тож поділив людей, які були з ним, та й овець і худобу й верблюдів на два загони. Бо думав він собі: "Коли Ісав прийде до одного загону й розіб'є його, то загін той, що зостанеться, врятується." Тоді Яків сказав: "О Боже батька мого Авраама й Боже батька мого Ісаака! Господи, який велів єси мені: "Вернись у край твій, до рідні твоєї, а я буду помагати тобі." Я негідний тих усіх ласк і всієї вірности тої, що їх ти виявив слузі твоєму, бо з моєю тільки палицею я перебрів цей Йордан, а тепер виріс у два загони (32, 2-11).
Диякон: Премýдрість.
Читець: З книги Виходу чит á ння.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Зійшла фараонова дочка скупатися в річці, слугині ж її ходили собі край берега річки; вгледіла вона кошичок в комишах і послала рабиню, щоб узяла його. Відчинила вона його, побачила дитинку, а ось воно хлоп'ятко плаче. Змилосердилася вона над ним і каже: "Це єврейська дитинка." Каже тоді його сестра дочці фараоновій: "Хочеш, побіжу й покличу тобі мамку з єврейок, щоб вигодувала тобі дитятко?" І відповіла їй фараонова дочка: "Побіжи!" Побігла дівчина й покликала матір дитинки. І каже їй фараонова дочка: "Візьми оце дитятко та вигодуй його мені, а я дам тобі за це заплату." Взяла жінка дитятко й вигодувала його. А як дитятко виросло, привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І надала йому ім'я Мойсей, кажучи, з води, мовляв, витягла я його (2, 5-10).
Диякон: Премýдрість.
Читець: З книги Суддів чит á ння.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Промовив Гедеон до Бога: “Коли ти справді хочеш рятувати Ізраїля моєю рукою, як обіцяв, то ось я розстелю на току вовняне руно. Якщо роса впаде тільки на руно, а вся земля буде суха, то знатиму, що спасеш Ізраїля моєю рукою, як обіцяв.” Так і сталось. Устав він другого дня вранці, стиснув руно та витиснув з нього росу, повну чашу води. Однак же Гедеон промовив до Бога: “Нехай твій гнів не запалає проти мене, коли ще раз промовлю. Дозволь мені, прошу, зробити ще одну пробу з руном: нехай тільки воно буде сухе, на всій же землі нехай буде роса.” І вчинив Бог так тієї ночі: тільки руно було сухе, а на землі навкруги була роса (6, 36-40).
Диякон: Премýдрість.
Читець: З Першої книги Царів чит á ння.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Ілля сказав до народу: «Приступіть до мене!» І весь народ приступив до нього. І він знову поставив жертовник Господній, що був зруйнований. Узяв Ілля 12 каменів за числом колін синів Якова, до якого Господь сказав був: Ізраїль буде твоє ім'я, і склав з того каміння жертовник імені Господньому, та й обвів його навкруги ровом, що міг вмістити в собі зо два сати зерна. Потім розклав дрова, розтяв бичка, поклав на дрова, і повелів: «Наберіть чотири відра води та й вилийте на всепалення й на дрова!» І зроблено так. І повелів: «Зробіть це вдруге.» І зроблено вдруге. Далі повелів: «Зробіть це втретє.» І зроблено втретє, так, що вода текла навкруги жертовника, і в рові було повно води. А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив пророк Ілля й сказав: «Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Покажи сьогодні, що ти - Бог в Ізраїлі, що я - твій слуга і що я вчинив це все за твоїм велінням. Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб цей народ зрозумів, що ти, Господи, - Бог, і що ти навертаєш їхні серця.» І впав вогонь Господній з неба й пожер усепалення, дрова, каміння, й порох, ба й воду висушив, що була в рові. І ввесь народ, побачивши це, припав обличчям до землі й промовив: «Господь є Бог! Господь є Бог!» (18, 30-39).
Диякон: Премýдрість.
Читець: З Другої книги Царів чит á ння.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Мешканці міста Єрихона сказали Єлисеєві: “Положення цього міста гарне, як сам, пане, бачиш, та вода нездорова й земля не родить.” Він каже: “Принесіть мені нову посудину й вкиньте туди соли.” Принесли вони йому. Тоді він пішов до джерела води, вкинув туди соли та й сказав: “Так говорить Господь: Я зробив цю воду здоровою: не буде більш від неї смерти, ні неврожаю.” І вода стала здоровою - аж по цей день, за словом, що сказав Єлисей (2, 19-22).
Диякон: Премýдрість.
Читець: Пророцтва Ісаї чит á ння.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Читець: Так говорить Господь: «Я вислухаю тебе в час сприятливий, у день спасіння тобі допоможу. Я збережу тебе і поставлю тебе у завіт народу, щоб обновити землю, щоб розділити спустошену спадщину, щоб сказати в'язням: Виходьте!, а тим, що в пітьмі: Покажіться! Вони пастимуться при дорогах; їхні пасовиська будуть по всіх верховинах. Ні голоду, ні спраги не зазнають; не вдарить на них ні палючий вітер, ані сонце, бо той, що жалує їх, буде їх водити, приведе їх на джерела водні. Зроблю дорогами всі гори, шляхи будуть піднесені. Ось ці приходять іздаля, ці з півночі і з заходу, а ті з Сінім-країни.» Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте весело, ви, гори, бо Господь утішив свій люд і змилосердився над його пригніченими. А Сіон сказав: «Господь мене покинув, забув мене Владика мій!» Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду (49, 8-15).
Мала єктенія
Диякон: Ще і ще в ми́рі Господéві помолíмся.
Хор: Гóсподи, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бóже, Твоє́ю благодáттю.
Хор: Гóспод и, поми́луй.
Пресвятý, пречи́сту, преблагословéнну, слáвну Влади́чицю нáшу Богорóдицю і приснодíву Марíю, з усімá святи́ми пом’янýвши, самí себé, і оди́н óдного, і все життя́ нáше Христý Бóгові віддáймо.
Хор: Тобí, Гóсподи .
Священик: Бо Ти святий єси, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Хор: Амінь.
Якщо велика вечірня служиться з Літургією, то після виголосу співається трисвяте і далі служиться по чину Божественна Літургія св. Василія Великого.
Якщо велика вечірня служиться окремо від Літургії, то після малої єктенії та виголосу Бо ти святий єси… не співається трисвяте, але одразу буває прокімен, як нижче подано.
Прокімен, глас 3: Господь — просвіщення моє і спаситель мій,* кого убоюся.
Стих: Господь — захисник життя мого, кого устрашуся.
Апостол
До Коринтян першого посл á ння свят ó го ап ó стола Павл á чит á ння.
Браття! Бувши від усіх вільний, я став усім слугою, щоб ще більше їх придбати. Я став для юдеїв як юдей, щоб юдеїв придбати; для тих, що під законом, я став як під законом, - хоч сам я не під законом, - щоб тих, що під законом, придбати. Для тих, що без закону, я став як без закону, хоч я і не був без Божого закону, бувши під законом Христовим, щоб придбати тих, які без закону. Для слабких я став як слабкий, щоб слабких придбати. Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти. Усе я роблю заради Євангелії, щоб став я співучасником її. Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми - нетлінний. Тож і я біжу, та не як навманці; веду кулачний бій, не як повітря б'ючи, а умертвляю своє тіло і поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним (9, 19-27).
Алилуя, глас 6
Стих: Видало серце моє слово добре, говорю я про діла мої цареві.
Стих: Гарний красою понад синів людських, вилилася врода на губах твоїх.
Замість Достойно хор співає:
Тобою радується, Благодатная, всяка твар, ангельський собор і чоловічеський рід, освященний храме і раю словесний, дівственна похвало, що із неї Бог воплотився і младенцем став – перед віками сущий Бог наш. Лоно бо Твоє престолом сотворив і утробу Твою просторішою небес учинив. Тобою радується, Благодатная, всяка твар, слава Тобі.
Причасний: Хваліте Господа з небес,* хваліте Його в вишніх. Алилуя (3).
По заамвонній молитві відбувається велике водосвяття: хор починає співати стихири Голос Господній…, і далі по чину. Після водосвяття відпусту не буває, але хор співає Будь ім’я Господнє…, псалом 33 та інше Літургії до кінця.
По відпусті відбувається славлення Христа: хор співає тропар і кондак свята.
Тропар (глас 1) Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,* Троїчне явилося поклоніння:* бо Родителя голос свідчив Тобі,* возлюбленим Сином Тебе називаючи;* і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.* Явився Ти, Христе Боже,* і світ просвітив, слава Тобі.
Слава, і нині: кондак (глас 4) Явився єси днесь вселенній* і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас,* що зі зрозумінням оспівуємо Тебе:* Прийшов єси і явився єси – Світло неприступне.
* * *
Якщо велика вечірня служиться окремо від Літургії, то після малої єктенії та виголосу Бо ти святий єси… одразу буває прокімен.
Диякон: Бýдьмо увáжні.
Священик: Мир всім.
Диякон: Премýдрість, бýдьмо увáжні.
Прокімен, глас 3
Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 113 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| До тебе, Господи, взиваю й кажу:* Ти моє прибіжище, в землі живих ти – моя доля. | | | Господь — просвіщення моє і спаситель мій,* кого убоюся. |