Ані чуми, що в пітьмі бродить,* ані зарази, що нищить опівдні.

Нехай і тисяча впаде біля тебе, і десять тисяч праворуч від тебе,* – до тебе не підійде.

Ти лиш очима споглянеш,* і кару грішників побачиш.

Бо Господь – твоє прибіжище,* Всевишній твій захист.

Ніяке лихо до тебе не приступить, ніяка кара не підійде близько намету твого.

Бо ангелам своїм він повелить про тебе,* щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах.

І на руках тебе носитимуть,* щоб не спіткнулася нога твоя об камінь.

На гада й змія будеш наступати,* розтопчеш лева й дракона.

Тому, що вій виявив свою любов до мене,* я його врятую; я вивищу його, бо він знає моє ім’я.

Візве до мене, і я озвусь до нього;* я буду з ним у скруті, я його визволю і його прославлю.

Довгим віком його насичу* і явлю йому моє спасіння.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, i нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя; слава тобі, Боже! (3)

Господи, помилуй (3).

Слава: тропар навечір’я (глас 4) Повернулася назад колись річка Йордан пiд Єлисеєвою свитою,* як вознісся Ілля,* i вода станула сюди й туди,* та сухою зробилась йому мокра дорога,* як правдивий прообраз хрещення,* яким ми проходимо пливуче русло життя.* Христос явився у Йордані, щоб освятити води.

І нині: Тому, що не маємо сміливости задля великих гріхів наших,* ти, Богородице Діво, Народженого від тебе благай,* бо вельми могутня молитва Матері до милосердя Владики.* Не погордуй благаннями грішних, Всечиста,* бо милостивий і спасти може той,* хто й страждати за нас ізволив.

Стихири св. Софронія Єрусалимського

(глас 8, самогласний) Так промовив Господь до Івана:* Пророче, прийди, охрести мене,* хоч я той, що тебе створив i просвiчую благодаттю та всіх очищаю.* Торкнися божественної голови моєї i не сумнівайся;* залиши все тепер, бо я прийшов виявити всю правду.* Ти ж нiяк не сумнівайся,* бо я спішуся погубити скритого в водах супротивника, князя темряви,* щоб, як чоловіколюбець,* визволити світ з сітей його, подаючи життя вiчне.

Стих: Тому я згадую тебе в землі Йордану* i Хермону.

(глас 6, самогласний) Днесь спішить звершитися пророцтво, сказане в псалмі:* Море виділо, і побігло, Йордан повернувся назад* від лиця Господнього, від лиця Бога Якового,* який прийшов прийняти хрещення від раба,* щоб і ми через нього просвітили душі* та обмилися від ідольської нечистоти.

Слава, i нині: (глас 5, самогласний) Чого повертаєш назад твої води, Йордане?* Чого течію звертаєш, а не течеш природним руслом?* Не можу я стерпiти – каже – вогню, що мене пожирає.* Дивуюся крайньому смиренню i жахаюся,* бо не маю я звички чистого обмивати ані безгрiшного обтирати!* А Христос, що вiд мене хреститься,* навчає очищати осквернену посудину i палити тернину гріхів.* Іван же Предтеча свiдчить мені голос слова, промовляючи:* Ось Агнець Божий, що взяв гріхи світу!* Йому i ми, вірнi, заспіваймо:* Боже, що прийшов спасти нас, - слава тобі!

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Мир всім.

Диякон: Премудрість, будьмо уважні.

Прокімен, глас 4

Дата добавления: 2015-10-16