Підбір вправ для формування правильної постави в учнів 2 класу на уроках фізичної культури

Провідна роль у формуванні правильної постави у школярів відводиться педагогічному впливу в школі, особливо на уроках фізичної культури, що потребує грамотної, тривалої і головне – систематичної роботи вчителів фізичної культури, починаючи з молодших класів і продовжуючи їх у старших, аж до 11 класу. Для успішного її рішення потрібно на кожному уроці поступово, рівномірно, гармонійно розвивати м’язи тіла, особливо ті, котрі менш за все навантажуються у повсякденних життєвих руках. Насамперед, це м’язи живота і бокові м’язи тулуба, розгиначі шиї та рук, м’язи розташовані на задній поверхні стегна і передній поверхні гомілки, м’язи стопи. При цьому, кожен учитель повинен пам’ятати гарна постава забезпечуэться не тыльки силою м’язів, а й правильним розподілом м’язової тяги. Тому, необхідно розвивати у дітей усі групи м’язів, сприяючи утворенню м’язового корсету. Основними засобами для досягнення цієї мети є фізичні вправи загального призначення (загальнорозвиваючі), що здійснюють загальний вплив на організм учнів, сприяють гармонічному розвитку опорно – рухового апарату та допомагають навчитися управляти своїми рухами. Однак формування правильної постави не можна зводити тільки до укріплення м’язів. Трапляються також школярі з добре розвинутими м’язами, але з поганою поставою. Тому, не менш важливо, навчити дітей постійно слідкувати за своєю поставою, виробити навички в них правильної постави, та навчитися постійно підтримувати правильну позу. Для цього потрібно розвивати здатність диференціювати сприйняття, точно відчувати положення тіла та окремих його частин, ступінь напруження й розслаблення м’язів, як у спокої, так і під час руху. Тобто потрібно розвивати м’язово-суглобове відчуття, навчити дітей свідомо приймати правильну поставу, застосовуючи для цього цілеспрямовані, так звані, спеціальні фізичні вправи, вправи на відчуття правильної постави. Дітям дуже корисно виконувати вправи на вміння зберігати правильне положення тіла лежачи, сидячи, стоячи перед дзеркалом, біля стіни та гімнастичної стінки, утримувати на голові різні предмети. Щоденно виконуючи ці вправи, учні навчаться приймати та запам’ятовувати позу, котра відповідфє правильній поставі та закріплювати її у вигляді звички постійно тримати тіло виррямленим, із піднесеною головою, розведеними плечами й незначно підтягнутим животом.

З метою профілактики появи ознак порушення постави, а також боротьби з порушенням, що виникли, обов’язково слід застосовувати конкретні, цілеспрямовані, фізичні вправи, переслідуючи лікувально-профілактичне завдання – корекцію дефектів постави, котрі носять назву «корегуючих вправ». Дві- три такі вправи треба постійно включати в кожен урок фізичної культури, як в підготовчу, так і в основну частини.

Для закріплення навичок правильної постави ми вчили шлолярів правильно тримати тіло в русі. Корисною вправою для виховання правильної постави є ходьба. Вона проводиться на початку підготовчої частини уроку. Але проводячи її ми по пам’ятали, що погана ходьба закріплює неправильну позу, тому навчаючи школярів прямо триматися під час ходьби, слід трохи відхиляти плечі назад і ненахиляти голову.

Навчити правильних, економних способів ходьби, поєднуючи це з навчанням правильного дихання, а також з вихованням правильної осанки, – одне з основних завдань учителів початкової школи на уроках фізичної культури.

На уроках фізичної культури ми застосовували різні види ходьби, а саме:

Звичайна ходьба. При звичайній ходьбі учень тримається вільно, ногу ставить на п’ятку, з дальшим перекочуванням на носок, тримає тулуб прямо, без будь-якого напруження; плечі відведені назад, погляд спрямований прямо перед собою; руки вільно роблять змахи, згинаючись у ліктьовому й плечовому суглобах.

Головними помилкамив ходьбі можуть бути: порушення осанки (кругла спина), розхитування тулуба з боку набік, надмірне махання руками та ін. Виправляти помилки слід на кожному уроці, не тільки даючи вказівки, а й запроваджуючи спеціальні вправи.

Пригнута ходьба – це рух на півзігнутих ногах з невеликим нахилом тулуба вперед, від чого навантаження під час пересування значно зростає, бо м’язи стегна весь час напружені.

Ходьба під рахунок, акцентована і ритмічна. Ходьба під рахунок учителя або учнів (колективний) – це пересування в певному темпі із збереженням дистанції. Учитель лічить до чотирьох або до восьми, контролюючи, щоб у більшості учнів рух лівою ногою збігся з непарною цифрою (1, 3, 5 і т. д.). Контролювати треба всіх учнів, а не тільки правофлангового.

Ходьба з акцентом на який-небудь відлік виконується так: наприклад, на „раз” – ліва нога енергійно опускається на підлогу, на всю ступню (акцент), а на всі інші відліки – звичайні кроки. Можна акцентувати притупуванням ногою на певний рахунок спочатку на місці, а потім переходити на ходьбу.

Ритмічна ходьба – це пересування з якими-небудь ритмічними додатковими рухами. Наприклад: перші чотири кроки – під рахунок (учителя або учнів), дальші чотири кроки – під сплеск у долоні; ходьба із сплесками в долоні на кожний непарний відлік; те саме, але із сплесками в різних положеннях рук: перед собою, над можна під мінливий темп рахунку або сплесків учителя — з прискоренням головою, за спиною.

Ходьбу з різними положеннями рук і предметами на голові застосовують для вправляння в додержанні правильної осанки й для закріплення вміння виконувати основні вихідні положення рук. Цього можна досягти тільки тоді, коли вчитель суворо контролюватиме виконання дій і негайно виправлятиме всі помилки в ходьбі, осанці й в положеннях рук. Примірними діями можуть бути такі: звичайна ходьба з положенням рук – на пояс, за спину, вбік, до плечей та ін.; звичайна ходьба з кубиками, дощечками, невеликими набивними м’ячами або мішечками з піском на голові.

Ходьба випадами – це пересування великими кроками із згинанням у коліні ноги, яка стоїть попереду; при цьому тулуб повинен бути у вертикальному положенні.

Для того, щоб навчити дітей точно управляти своїми рухами, координувати рухи різних частин тіла, в основній частині уроку ми пропонуємо виконувати:

· виси на гімнастичній стінці, перекладині, гімнастичній драбині, котрі сприяють витягуванню хребетного стовпа, поліпшують обмінні процеси у м’язах, зміцнюють м’язи, виправляють хребет;

· лазіння по канату, зміцнює м’язи плечевого поясу, рук, спини, живота;

· вправи на гімнастичній лаві, дають можливість фіксуючи таз, діяти на м’язи, підтримуючи хребет у вертикальному положенні;

· ходіння по рейці гімнастичної лави, слугують чудовими вправами у балансуванні, розвиває почуття рівноваги, допомагає виховувати м’язове почуття;

· кидання та ловля набивних м’ячів, забезпечують укріплення м’язової системи для правильного утримання тіла.

Навчаючи дітей руховим діям, передбаченим програмою, ми намагалися, щоб рухи виконувались як праворуч, так і ліворуч, щоб рівномірно розвивались і тренувались обидві «половини» тіла. Симетричний, пропорційний розвиток м’язової системи учнів сприяє не тільки вихованню культури рухів і підвищенню працездатності, але й попереджує порушення постави.

Проводячи уроки фізичної культури ми звертали увагу на те, щоб учні завжди зберігали правильну поставу у статичних положеннях «струнко», «вільно». А при виконанні команди «вільно», у зімкнотому строю, частіше міняли опорну ногу, зберігаючи правильну поставу. Ще краще, коли їх навчити рівномірно розподіляти вагу тіла на обидві ноги, а руки закладати за спину.

Не менш важливо навчити дітей правильно дихати. Повне грудочеревне дихання регулює процеси кровотоку, сприяє збільшенню життєвої ємності легень, рухомості реберних дуг, укріпленню дихальних м’язів, які підтримують хребет у вертикальному положенні. Дихальні вправи – один з найефективніших засобів формування постави.

Для формування правильної постави потрібно постійно здійснювати ефективний контроль за положенням голови, плечей, живота, тазу, ніг, за правильним виконанням фізичних вправ.

Формування правильної постави та боротьба з вадами опорно-рухового апарату й постави, що вже виникли, можуть бути успішними, лише за умов щоденного, своєчасного, комплексного впливу за допомогою спеціальних комплексів або окремих вправ, які потрібно включати:

· у ранкову гігієнічну гімнастику, котру школярі виконують вдома під наглядом батьків;

· у фізкультхвилинку, що виконується 2 або 3 уроці під керівництвом учителів;

· в уроки фізичної культури;

· у спеціальні заняття корегуючої гімнастики, що проводяться під керівництвом спеціалістів із лікувальної фізкультури або підготовленими до їх проведення учителями фізичної культури.

Вправи, що включаються у комплекси, повинні бути доступними, мати відповідну направленість впливу, бути дозованими й виконуватися із різних положень (сидячи, стоячи, лежачи).

У комплекси включаються:

· загальнорозвивальні вправи без предметів, які направлені на укріплення м’язів спини, живота, плечевого поясу, попереку, нижніх кінцівок;

· спеціальні корегуючі вправи з предметами (гімнастичні палиці, набивні м’ячі, скакалки, гантелі, мішечки з піском);

· вправи для розвитку рівноваги на невеликій опорі (гімнастична лава, колода);

· вправи у висі на гімнастичній стінці, драбині;

Комплекси містять від 8 до 15 вправ у залежності від їх призначення та часу проводення. Їх рекомендується виконувати впродовж 2-3.

Повторювати кожну вправу необхідно 6-8 разів. Не можна включати у комплекс важкі вправи, не оволодівши спочатку легкими. При цьому потрібно постійно пам’ятати, що тільки при правильному виконанні вправ можна досягти бажаного ефекту у формуванні правильної постави. Чим складніша вправа, тим важче її правильно виконувати.

Ми розробили основні правила складання комплексних вправ для формування правильної постави й виправлення можливих порушень у поставі:

1. Першою вправою у комплексі завжди слід ставити вправу на відчуття правильної постави. Вона дає можливість прийняти позу, відповідну правильної постави і запам’ятати її.

2. Наступні дві вправи призначені для великих груп м’язів, як правило, це нескладні вправи, що сприяють загальному впливу на організм учнів.

3. Потім включаються у комплекс 3-4 вправи на розвиток основних груп м’язів:плечевого поясу, спини, черевного поясу, нижніх кінцівок.

4. Після вправ загальної дії слід повторити першу вправу (на відчуття правильної постави).

5. Особливу увагу слід приділити вправам для виправлення існуючих або передбачуваних дефектів постави. Таких вправ у комплексі буває 4-6, і вони постійно йдуть після вправ загального впливу.

6. Останніми (1-2 вправи) повинні бути вправи на почуття правильної постави.

Враховуючи все вище сказане, ми пропонуємо комплекс вправ для формування правильної постави в учнів другого класу (див. додаток А). також ми використовували різні вправи, які впливають на формування правильної постави. Наприклад,

Комплекс вправ для спини:

Ця вправа допомагає виправити поставу й позбутися сутулості.

1. Встаньте, ноги на відстані ступні, коліна трохи зігнуті.

2. Руки позаду на попереку.

3. Повільно нахиляйтеся назад, поки не відчуєте, як розтягуються м’язи попереку.

Цей комплекс вправ зміцнює м’язи, формує поставу. Повторюйте всі вправи по 10-15 разів.

1. Ляжте на спину, повільно підніміть коліна до грудей, після цього випряміть ноги, обхопіть їх руками, потягніться. Прийміть початкове положення, розслабтеся.

2. Лежачи на животі, підніміть голову, вдихаючи, обхопіть руками ноги, прогніться.

3. Закиньте ногу на ногу в положенні сидячи. Ліва рука – на лівому коліні. Права – за спиною. Натискаючи ліктем на коліно, намагайтеся зазирнути за спину.

4. Спираючись на лікті та коліна, почергово піднімайте ноги в різні боки паралельно до підлоги так, щоб кут із корпусом складав 90°.

5. З цього ж початкового положення почергово піднімайте ноги догори.

6. Ляжте на спину, потягніть ноги до грудей. Перекочуйтеся вперед-назад.

Окрім комплексів, у будь-який час дня, доцільно виконувати окремі цілеспрямовані вправи. Наприклад, вправи на відчуття правильної постави біля стіни потрібно виконувати декілька разів на день (у різний час). Це допоможе школярам виробити звичку триматися прямо та постійно слідкувати за своєю поставою.

Для виправлення сутулої постави слід виконувати окремі вправи як під час навчання, сидячи за столом або партою, так і під час перерв між уроками, а також у домашніх умовах.

Ми пропонуємо ряд таких вправ, які використовували на уроках фізичної культури учні 2 класу:

Вправи біля стіни (див. рис. 2-а, 2-б). Виберіть місце в будинку, де біля стіни немає плінтуса. Початкове положення - притисніться до стіни потилицею, спиною, сідницями і п'ятами. Всі вправи виконувати, зберігаючи положення тіла.

Рис. 2-а, 2-б. Вправи біля стіни.

Зробіть кілька кроків уперед, в одну й іншу сторону. Повернувшись на місце, перевірте положення тіла під стіною, прийміть вихідне положення.

Не відриваючи потилиці й спини від стіни, сядьте й встаньте. Зробіть крок вперед і знову сядьте, зберігаючи спину прямою. Встаньте, поверніться до стіни і прийміть вихідне положення, зробити вибір для себе, наскільки змінилося положення тіла.

Підніміть руки вперед, вгору й в сторони. По черзі згинаючи ноги в колінах, руками притискайте їх до тулуба, не відриваючи спину від стіни.

Зверніть увагу на положення голови. Опущена голова - це розслаблені м'язи плечового пояса, наслідок чого - висунуті вперед плечі, запалі груди і зігнутий хребет. Виробити звичку тримати голову прямо допоможуть вправи з предметами на голові. Можна обійтися книгою, але краще заповнити невеликий мішечок сіллю, піском або дрібною крупою вагою 200-300 грамів.

Початкове положення - стоячи біля стіни, як у попередніх вправах, але з мішечком на голові. Зберігаючи положення тіла, пройдіться по кімнаті до протилежної стіни, навколо столу або інших предметів. Поверніться на місце і займіть початкове положення.

Відійшовши від стіни на декілька кроків, зберігаючи рівною спину, сядьте, сядьте «по-турецьки», встаньте на коліна, підніміться і поверніться у вихідне положення.

Поставте перед собою лавочку. Від стіни ступіть на неї, і зійдіть кілька разів, міняючи ноги.

Навчитися утримувати у правильному положенні хребет за будь-яких рухів допоможуть вправи на рівновагу (див. рис. 1-а, 1-б).

Учні, які мають певні вади у поставі на уроках фізичної культури слід застосовувати вправи, які зміцнюють м’язи плечового поясу.

Формувати правильну поставу можна за допомогою ігор, враховуючи психологчні та анатомо-фізіологічні особливості другокласників.

Відомо, що формування рухової функції - одне з найважливіших ланцюгів у загальному розвитку дитини. Вона є першою домінуючою вродженою формою діяльності.

Рухова активність в молодшому шкільному віці - необхідна умова формування основних структур і функцій організму. Рухи в молодшому шкільному віці один із постнатальних стимулів розвитку структури і функцій дитячого організму та розвитку резервних механізмів фізіологічних систем, що забезпечують надійність їх функціонування в різних умовах життя.

Рис. 1-а, 1-б. Вправи на рівновагу.

Велике значення в формуванні та корекції правильної постави займають рухливі ігри. В іграх зустрічаються всі основні види рухів - ходьба, біг, стрибки, подолання перешкод, перенесення вантажів.

Гра віддавна становила невід'ємну частину життя людини, використовувалася з метою виховання й фізичного розвитку підростаючого покоління. Час змінював гру, щось забувалося, щось виникало знову, але відмовитися від гри неможливо, тому що не можна знищити живу потребу в грі. Змінюються умови гри, уводяться у звичну канву ігор нові сюжети, що відбивають свій час, але незмінно залишається тяга людей до гри, особливо рухливій, де можна перевірити й показати свою сміливість, спритність, швидкість і силу.

Ігрова діяльність ставиться до числа потреб, обумовлених самою природою людини, потреба в тренуванні м'язів і внутрішніх органів, потреба спілкування, одержання зовнішньої інформації. Ні акселерація, про яку останнім часом так багато говорять, ні обмеження, пов'язані з ростом міст, не можуть применшити значення гри.

Виховуючи швидкісні здібності у дітей, ми сприяємо розвитку й інших здібностей. Виконання швидких ігрових вправ пов’язано з переміщенням частини тіла або всього тіла людини. А це означає, що ігри на розвиток швидкості сприяють одночасно й розвитку сили. Сама ж швидкість значною мірою залежить від сили м’язів та їх здібності до швидкого скорочення та розслаблення.

Заняття фізичною культурою з дітьми молодшого шкільного віку повинні проводитися на основі багатоборства. З широкими застосуваннями елементів змагання між командами. Але тут треба враховувати й те, що увага дитини дуже обмежена і не може довго зосереджуватись на одній вправі. Тому заняття слід проводити так, щоб дитина отримувала задоволення від них. Почуття задоволення, позитивні емоції мають велике значення. За рахунок емоцій підвищується працездатність, а це – один з найефективніших факторів розвитку фізичних здібностей дитини. Вплив емоцій на працездатність пов'язаний з тим, що емоційне збудження втягує в активну діяльність ряд важливих підкоркових центрів, які тонізують кору великих півкуль, підвищують її активність.

Проводячи заняття ігровим методом, можна не тільки виховувати фізичні здібності в цікавій для дитини формі, а й закріплювати рухові навички, здобуті в процесі навчання. Цей метод використовують у роботі як вітчизняні так і зарубіжні педагоги.

При початковому навчанні спеціальних впав доцільно використовувати ігри-естафети, ігрові вправи, командні ігри-стрибки, ігри-метання, комбіновані ігри-вправи та весь той багатий арсенал вправ, що входить до спортивно-ігрового методу фізичного виховання.

У дитячому віці організм характеризується високою пластичністю, великою рухливістю нервових процесів. Тому в роботі з учнями початкових класів найдоцільніше використовувати вправи, спрямовані на розвиток швидкісних і швидкісно-силових здібностей. Але одних і тих самих фізичних вправ діти втомлюються, перевантажується нервова система.

Щоб гра давала дитині насолоду і не набридала їй, одне й те саме завдання можна виконувати в різних варіантах, але при цьому потрібні певні підготовчі заходи до проведення занять, в яких буде використаний ігровий метод.

Гра – це велика емоційна діяльність, тому вона становить велику цінність на уроках фізичної культури. Сама організація гри, її правила і порядок можуть бути джерелом позитивних емоційність переживань, що є і основою виховання моральних якостей.

Спостерігаючи за ходом гри, учитель має змогу вивчати дітей, їхні індивідуальні особливості, бачити такі риси характеру, які в звичайних умовах виявляються слабо.

Регулювання навантаження під час проведення занять ігровим методом можна за допомогою таких прийомів:

- розподіл на більшу або меншу кількість команд;

- збільшення або зменшення дистанції при виконанні тих чи інших фізичних вправ;

- збільшення або зменшення висоти зорових орієнтирів;

- збільшення або зменшення кількості перешкод у процесі виконання ігор.

Вчитель повинен уважно стежити за виконанням усіх правил гри та об’єктивно підходити до суддівства. Після проведення кожної гри вчитель у вигляді заохочення нагороджує команди відповідними очками. Під час виконання гри «переможні очки» знімаються з команди за грубість щодо суперника, за шум тощо.

У дітей молодшого шкільного віку в іграх виховуються основи поведінки, вміння виконувати правила загального порядку. В колективних іграх виховуються найпростіші уявлення про норми і правила моралі. Ігри з розподілом на команди, в яких кожний учасник бореться за інтереси своєї команди, виручає товаришів, дають можливість виховувати і моральні якості.

Під час вибору ігрових вправ слід орієнтуватися на програмний матеріал. Природно, що до розвитку всіх рухових здібностей дітей молодшого шкільного віку можна використовувати із застосуванням ігор.

Рухливі ігри – історичнообумовлене суспільне явище. З давніх пір вони складають невід’ємну частину життя людини.

Багато вітчизняних і зарубіжних педагогів і вчених високо оцінювали рухливі ігри в якості одного з дієвих засобів фізичного виховання, усебічного розвитку людини, укріплення її здоров’я і вважали необхідним широко їх використовувати в системі навчання й виховання.

Гра – головний зміст дитячого життя. У грі проявляються перші набуті дитиною вміння, починаючи з уміння володіти власним тілом, також гра служить важливим засобом для нових придбань. Граючи, дитина ніби відкриває й розвиває свої здібності, граючи, вона починає пізнавати навколишній світ, вчиться розуміти відношення між собою й елементами цього навколишнього світу.

Чим доросліше стає дитина, тим більше поширюється її розумовий кругозір і коло можливих для неї дій, тим складніше і її ігри. Але гра в протилежність серйозній праці, довго ще переважає в житті дитини.

Великого значення іграм надавав російський учений, який займався питаннями фізичного виховання П.Ф.Лєсгафт. Він підкреслював, що гра на відміну від суворо регламентованих рухів (наприклад, гімнастики) завжди пов’язана з ініціативним моментом вирішення рухових задач. Це має приваблюючу силу для учасника, а для керівника пов’язана з вирішенням освітніх завдань. Отже, уже одна уява про наступну гру здатна визвати у дитини позитивні емоції, почуття бажання, приємного хвилювання [].

П.Ф.Лєсгафт вважає, що ігри можуть бути поділені на наступні групи:

— ігри прості, в яких кожен з учасників переслідує свої цілі без відношення до інших гравців;

— ігри з партіями, тут кожний член партії, або сторони, своїми діями прагне підтримувати інтереси цілої групи дітей, тобто своєї партії.

1 група. Прості ігри. В усіх іграх першої частини цієї групи вправи складаються, головним чином, із бігу, причому кожен гравець намагається з найбільш можливою швидкістю й спритністю виконати своє завдання: один намагається догнати й засалити, другий утекти.

В усіх простих іграх кожен учасник слідкує за своїми діями і змінює їх за даним знаком, не керуючись при цьому якими-небудь загальними положеннями і не враховуючи інтереси інших.

У другій частині цієї групи ігор учень вправляється, головним чином, в метанні м’ячів різного розміру й ваги; при цьому виконується метання в ціль як дерев’яними шарами (котячи їх по підлозі), так і м’ячами в рухливу ціль.

2 група. Ігри складні, або партіями. Ігри цієї групи складніші попередніх, вони більш тривалі, вимагають великої напруги і поступового збільшення уваги. За допомогою цих ігор учні привчаються діяти на основі загальних положень і правил; вони переконуються, наскільки важливо дотримуватися таких правил при загальних діях, наскільки дотримання таких правил спрощує взаємовідносини між людьми.

В цій групі ігор використовуються вправи, пов’язані з поступовим збільшенням напруги й тривалості.

Ігри служать для активізації уваги й підвищення емоційного стану учнів, звичайно, без великих фізичних напружень і гострого конфлікту. Тут важливо якомога точно визначити, коли настав час для включення в заняття гри з вищезгаданою метою. Іноді вона входить у план розминки або намічається в кінці заняття для збереження гарного настрою. Але може бути і незаплановане включення в заняття емоційного підйому, якщо на думку вчителя в цьому є необхідність.

Рухливі ігри привертають до себе, особливо в останній час, великий інтерес фахівців і педагогів в області фізичного виховання й спорту.

Пошук ігрового матеріалу проводиться в декілька етапів: 1) вивчення й аналіз літератури, 2) відбір рухливих ігор (на основі літератури), 3) розподіл ігор за організаційно-педагогічними ознаками, 4) розподіл рухливих ігор за видом навантаження, 5) навчання, організація й проведення рухливих ігор.

У процесі навчання іграм можна використати рекомендації Є.П.Ільїна []. Він пропонує, щоб повторення вправ було ефективним, вчителю необхідно враховувати наступні основні моменти: 1) уявлення про вправу й рухову гру повинно бути вірним, а не перекрученим, 2) повторення доцільно починати відразу після показу й пояснення (найбільше забування відбувається в перші хвилини відстрочки), 3) великий за об’ємом матеріал необхідно ділити на частини й повторювати частинами, 4) зберігання матеріалу залежить від характеру діяльності, яка передувала запам’ятовуванню або слідує відразу після нього, 5) число повторень повинно бути дещо більше того, яке було достатнім для першого повного відтворення матеріалу, що вивчаємо, 6) запам’ятовування ігрових засобів проходить з використанням різних видів пам’яті, 7) запам’ятовування складу елементів, що входять у вправи і гру, та запам’ятовування їх послідовності – різні мімічні функції, 8) в запам’ятовування слід включати всі основні види пам’яті: зорову, рухову, словесно-логічну.

Ми пропонуємо ряд iгор цілеспрямованого характеру: на збереження правильної постави і зміцнення мязів спини:

«Бджілки»

У грі беруть участь десять дітей. По колу на відстані одного метра від іншого розташовують дев'ять обручів. Гравці йдуть по зовнішньому колу і виконують задані вчителем рухи, у той час як учитель проговорює речитатив: «Тільки сонечко прокинеться - бджілка кружляє, бджілка в'ється. Над квітками за рікою, над травою луговою. Збирає свіжий мед і скоріше додому несе». З останнім словом усі гравці намагаються зайняти будь-який обруч і приймають заздалегідь обумовлену позу з правильною поставою. Одна бджілка залишається без будиночка. Вона обходить коло і, підійшовши до гравця, який прийняв положення неправильно, говорить: «Ти зайшов не у свій домок, це мій теремок». Після цих слів перша бджілка вибігає зі свого будиночка і біжить по колу, а друга доганяє її. Якщо, оббігши коло, перша бджілка не була осалена, то вона знову займає свій будиночок, у протилежному випадку поступається місцем іншій бджілці, і гра повторюється. Виграють найспритніші гравці, що приймали правильне положення.

Щоб гра не набридла, варто періодично змінювати завдання. Наприклад, у перший раз діти йдуть на носках, руки на пояс, лікті назад, зближаючи лопатки; у другий раз з-під руки до пліч виконують кругові рухи назад; утретє з-під руки на пояс, лікті назад, виконують крок галопу і т. д. Знаходячись в обручі, діти приймають положення ноги разом, руки до пліч долонями вперед і утримують його, поки той, хто залишився без будиночка, обходить коло, у той час як гравець без будиночка намагається наздогнати гравця, що не зумів прийняти правильне положення. Інші дружно ляскають у долонітаі виконують підскіки на місці.

«Ворони і горобці»

Хлопці стають у колону по одному (у кроці один від одного) посередині площадки і розраховуються на перший-другий. Одна команда - перший номер, інша - другий. По обидва боки від гравців на відстані 1,5-2 метри кладуть будь-які предмети, наприклад, праворуч - кубики («ворони»), ліворуч - тенісні м'ячі («горобці»). Предметів удвічі менше, ніж учасників гри.

Гравці разом з ведучим виконують різні вправи на поставу, раптом ведучий вимовляє одне зі слів: «горобці» або «ворони». При слові «горобці» усі біжать до м'ячів, а при слові «ворони» - до кубиків, і кожний намагається схопити один предмет. За кожен предмет команда одержує один бал. Гра продовжується і повторюється кілька разів. Виграє команда, що набрала більше балів.

При підбитті підсумків варто враховувати якість виконання вправ на поставу. При виконанні вправ дихати глибоко, зближати лопатки.

Ігові вправи, спрямовані на формування постави в другокласників:

1. «Фігуристка»: 1 - ліву ногу назад на носок, руки за голову, лікті в боки; 2-3 - тримати; 4 - вихідне положення; 5-6 - те ж правою ногою 4-6 разів, темп середній.

2. «Силачі»: 1 - руки нагору, дивитися на кисті рук; 2 - руки до пліч; 3 - руки вгору; 4 - вихідне положення, 4 рази, темп повільний.

3. «Неваляшка»: вихідне положення - стійка ноги нарізно, 1 - полуприсід, руки до пліч долонями вперед; 2-3 - тримати, 4 - вихідне положення, 4-6 разів, темп середній.

«Швидко крокуй»

Гравці стають у шеренгу перед лінією старту. У 4-5-и метрах спиною до них стоїть той, хто водить. Він говорить: «Швидко крокуй, озирнись - завмирай. Раз, два, три... стій!» - і швидко повертається. Поки ведучий дивиться, гравці швидко просуваються в напрямку до нього. При слові «Стій!» вони завмирають на місцях, прийнявши заздалегідь обумовлене положення правильної постави. Гравця, який не встиг вчасно зупинитися і прийняти правильне положення, той, хто водить, посилає назад за лінію старту. Потім він знову повертається спиною і повторює речитатив. Усі знову починають рухатись уперед, кожний від свого місця. Так продовжується доти, поки хто-небудь не підійде до ведучого впритул і не торкнеться його рукою. При цьому сигналі всі біжать назад, а той, хто водить, намагається осалити кого-небудь до того, як той перетнув лінію старту. Осалений стає тим, хто водить. Якщо наздогнати нікого не вдалося, гра продовжується з тим, хто водив раніше. Наприкінці гри відзначаються діти, які робили більше польотів.

Вправи, спрямовані на формування постави:

· Вихідне положення - основна стійка, 1 - присід, руки за голову, лікті в боки; 2-3 - тримати; 4 - вихідне положення, 4 рази, темп середній.

· Вихідне положення - основна стійка, 1 - нахил вперед прогнувшись, руки за голову, лікті в боки; 2-3 - тримати, 4 - вихідне положення, 6 разів, темп середній.

· Ходіння по колу на носках, руки на пояс.

· Ходіння по колу на зовнішній частині стіп. Лопатки зблизити, голову прямо.

· Вихідне положення - основна стійка, руки до пліч. Ходіння по колу з круговими рухами руками назад.

Отже, формувати правильну поставу можна за допомогою ігор, вправ, враховуючи психологчні та анатомо-фізіологічні особливості другокласників.

Дата добавления: 2015-10-16