Тваринами

Німеччина - перша країна світу, яка ввела захист тварин у Конституцію країни (травень 2002 р., стаття 20а).

У Німеччині діє Закон про Захист тварин, a також Розпорядження по утриманню собак, законодавчо затверджена система притулків. У країні визнана професія "Захисник тварин", а також діє спеціальна галузь права - "Права тварин". У цій області працюють адвокати, які можуть не тільки допомогти у випадку порушення прав власників тварин або у випадках знущання над тваринами, але й допомогти при придбанні тварин.

Держава захищає права тварин на гуманне відношення до них. Жорстоке відношення провокує перетворення собаки в бездомну тварину, і чинне законодавство заохочує скарги третіх осіб на безвідповідальних хазяїнів. Закон про захист тварин установлює штрафні санкції у випадку порушення правил відношення із тваринами. Так, наприклад, за викид тварини на вулицю (така форма поведінки прирівнюється до знущання) або його самовільне знищення накладає штраф 25000 євро (якщо за якимись причинами немає можливості тримати в будинку тварину, то по чинному законодавству його слід віднести в притулок).

Держава прагне зменшити чисельність тварин, що народжуються, навіть серед професійних заводчиків, що полягають в офіційно зареєстрованих організаціях - їм надаються квоти, перевищувати які вони не мають право. Безконтрольно розлучати тварин заборонено.

Непрямий метод обмеження кількості свійських тварина - дозвіл у договорі наймання житла встановлювати збір на утримання у будинку тварини; даний пункт установлюється на розсуд власника житла. З іншого боку, якщо в договорі відсутній даний пункт, то власник не має право змусити зненацька викинути тварину на вулицю. Також орендар має право до трьох місяців тримати "у гостях" свійську тварину, навіть якщо в договорі присутній пункт про заборону утримувати тварину.[6]

У Німеччині стягується податок на утримання собак. Річна сума його коливається залежно від міста від 100 до 150 євро в рік на першу собаку та від 200 до 300 євро на наступні, незалежно від розмірів і породи собаки.

Виключенням є тільки "бійцівські" породи собак, податок на їхнє утримання становить близько 615 євро в рік. Одна із причин - серед собак, що найчастіше виявляються на вулиці (і в притулку), саме бійцівські породи зустрічаються найчастіше, тому що саме з ними не справляються їхні власники. Власники бійцівських собак повинні одержати спеціальний дозвіл на володіння й довідку "про благонадійність" собаки: "благонадійність" періодично перевіряється за допомогою тестування. Для собак бійцівських порід уведена обов'язкова страховка (від нападу, покусу людей і т.д.). Держава забороняє ввіз і розведення бійцівських собак (аналогічні заходи прийняті в Італії, Іспанії, Данії й Швеції).

У багатьох містах незаможні та одержувачі соціальної допомоги можуть бути звільнені від сплати податку або одержати істотну знижку. Податок не стягується зі службових собак, включаючи собак-поводирів. У містах з більшою кількістю населення сума податку вище.

При реєстрації права володіння твариною, йому привласнюється спеціальний реєстраційний номер. Власники собак або гравіюють отриманий номер на нашийнику, або наносять татуювання на вухо. Останнє досягнення науки - мікрочіпування - уколом у шию тварині вводять чіп (вартість чіпа - 25-30 євро); прилад, що зчитує інформацію, перебуває у всіх притулках і ветеринарних клініках.

Що стосується загубленої тварини, то для її швидкого пошуку була створена безкоштовна база даних загублених тварин. Власник на добровільній основі може внести в неї інформацію про свою тварину для того, щоб у випадку пропажі, пошук був прискорений. Порядок оформлення простий і передбачає внесення в комп'ютер світлини й докладний опис тварини.

Втрата тварини відбувається, як правило, під час прогулянки. З метою забезпечення спокою відпочиваючих громадян і запобігання втрати тварин в Німеччині заборонений вигул собак без повідця в парках, зонах відпочинку й заповідниках. Собаки не допускаються на дитячі майданчики, у продуктові магазини й медичні установи (можливість знаходження тварин у кафе, ресторанах і приватних магазинах визначається їхніми власниками).

Дата добавления: 2015-10-16