Походження та функціонування укр. Фразеологізмів. Джерела формування фразеологізмів укр. Мови. Використання фразеологізмів у різних стилях

Фразеологізм – це словосполучення (речення), яке за значенням дорівнює одному слову. Наприклад, пекти раків – червоніти. Фразеологізми роблять мовлення виразнішим. Влучнішим, дотепнішим. фразеологізми не мають правил, їх можна вивчити лише один по одному. До фразеологічних одиниць належать народні прислів’я, приказки, влучні вислови видатних людей („крилаті слова”), усталені звороти типу „порушити питання, брати участь, винести рішення, розглянути заяву” тощо.

Основні ознаки фразеологічних одиниць такі:

1) стала конструкція чи речення, що є фразеологізмом: дати драла, витрішки продавати, як кіт наплакав, їж пиріг з грибами, тримай язик за зубами 2) слова, які є компонентами фразеологічної одиниці, реалізують одне спільне значення: по самі вуха (дуже), ні за цапову душу (даром), гав ловити (пропустити), дихати на ладан (слабувати), ні богу свічка, ні чорту кочерга (ніщо 3) фразеологічні одиниці не створюються в процесі мовлення готові мовні одиниці відтворюються при потребі під час спілкування.

джерел виникнення

1. живанародна мова, дати гарбуза, піймати облизня, вусом не моргнути, теревені правити, крутиться на язиці, свиню підкласти, без задніх ніг, купувати кота у мішку;

2. є виразами професійно-виробничого мовлення: де тонко, там і рветься, розмотати клубок (з мови ткачів); куди голка, туди й нитка, вушко голки, білими нитками шите (з мови кравців);

3. античного походження: золоте руно, царство Аїда, ахіллесова п’ята, олімпійський спокій,

4. біблійного походження: Адам і Єва, блудний син, дерево пізнання добра і зла,

5. Крилаті слова – це образні вислови, цитати, афоризми, що вийшли з відомихлітературних чи публіцистичних:Викинути ідола в Дніпро (літопис); О часи! О звичаї! (Марк Тулій Цицерон);); бути чи не бути (У.Шекспір);

6. Прислів’я Хто знання має, той і мур ламає; Добрі діти – дому вінець, погані діти – дому кінець; 7. Приказка - Купив хрону до лимону; У кожної свашки свої замашки;

8. Переклади видатних людей: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д. Ібаррурі);

2. Новаторство О. Довженка у створенні жанру кіноповісті. Проблема історичної памяті та національної свідомості у кіноповісті «україна у вогні»

З іменем О. Довженка пов’язана особлива сторінка в історії української культури. Він приніс їй світову славу кінофільмами «Звевигора», “Арсенал”, "Земля”. Його заслужено вважають "першим поетом кіно”. О. Довженко виступає новатором, творячи самобутній жанр — кіноповість, який поєднує в собі риси кіносценарію та повісті. Атрибутами кіносценарію є фрагментарність, монтажна композиція, лаконізм діалогів, динамічність сюжету. Ознаки повісті — епічний принцип зображення життя, яскраві пейзажні картини, авторські відступи. У поєднанні цих рис і виявляється своєрідність кіноповісті, яка під пером О. Довженка набуває ще й ліризму, романтично-піднесеного змалювання людей, подій, природи.

Кіноповість “Україна в огні” — драматична сторінка в творчості О. Довженка, створена в розпал однієї з найкривавіших воєн, у 1943 році. Вона не з’явилася ні на екрані, ні в друці, і лише в 1966 роді її було опубліковано з численними купюрами. У 1944 році відбулося спеціальне засідан­ня на якому над письменником учинено мораль­ну розправу, позбавлено посад, твір заборонено. І причина цього в тому, що О. Довженко поставив за мету осмислити подвиг і страждання українського народу з позицій, проти­лежних догматичним настановам культівської доби, — з позицій правди. Громадянське сміливість митця виявилася в тому, що він одним із перших усвідомлено протестував проти явищ сталінської доби, наслідки якої були такими трагічними, зокрема для України. У центрі уваги письменника — Україна, кривава, розбита, зруйнована, обездолена. Правдиво і чесно змальовуючи війну, О. Довженко роздумує над вічними проблемами життя і смерті, любові і ненависті, зради і вірності, осмислює їх і конкретно, й узагальнено, в історичній перспективі.

Розпочинається кіноповість своєрідним ліричним зачи­ном: у батьківське гніздо, щоб вшанувати матір у день її народження, злітаються всі діти дружної родини Лавріна Запорожця. Це сини Роман, молодий лейтенант прикордон­них військ, Іван, артилерист, Савка-чорноморець, агроном Григорій, “майстер урожаю” Трохим, дочка Олеся — "всьому роду втіхи". Простий український рід уособлює увесь україн­ський народ, який неможливо знищити і подолати. Ідея без­смертя народу втілюється в тому, що письменник кожному з цієї родини визначив свій хресний шлях через страхіття війни. І кожний прийняв свою долю гідно і мужньо. Недаремно О. Довженко іменує героїв прізвищем Запорожці, підкреслюючи те, що дух і звитягу пращурів, їхню доблесть і вірність рідній землі не подолати ніяким ворогам. Ці понят­тя — вічні, глибоко закорінені у сам дух нації, — є запору­кою її безсмертя.

3. Вимоги до змісту сучасного уроку(науковий рівень, оптимальність змісту, єдність навчання і виховання, зв'язок змісту уроку з життям)

Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно орієнтованого навчання суттєво змінюється його функція, форма організації. У цьому випадку урок підпорядкований не повідомленню та перевірці рівня знань (хоча й такі уроки потрібні), а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладається. 1. Урок повинен передбачати не тільки виклад матеріалу, змісту, а й завдання, що припускають застосування засвоєння навчальної інформації на практиці.2. Частина цих знань повинна бути отримана учнями у процесі самостійного пошуку шляхом рішення пошукових задач наскільки пошук таких знань доступний для учнів відповідного віку, настільки важливі способи діяльності, які учень опановує у процесі пошуку.3. Виклад навчального матеріалу на уроці може і повинен бути варіативним за своєю структурою. В одних випадках викладається готова інформація у формі пояснення та за допомогою ілюстрацій. В інших випадках матеріал вивчається шляхом постановки вчителем проблеми та розкриття шляхів її доказового рішення.

Основні вимоги до уроку

ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ

Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Орієнтація на процес навчання.

орієнтація на особистісні досягнення учнів.

Педагогічний такт і культура мови.

Пізнавальна самостійність учнів.

ДИДАКТИЧНІ

Раціональне використання кожної хвилини уроку.

Використання активних методів навчання.

Зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем.

Організоване закінчення уроку.

ПСИХОЛОГІЧНІ

Врахування психологічних особливостей кожного учня.

Нормальний психічний стан і стійкий настрій вчителя і учнів.

ГІГІЄНІЧНІ

Дата добавления: 2015-10-16