Стрілка

Уранці море ще не заспокоїлося, і хвилі линули за кормою «Пекводу», штовхаючи його вперед, мов широкі, дужі долоні велетня. Невтомний вітер дув без упину, і небо й повітря були наче напнуті вітрила; здавалося, весь світ, тріпочучи, мчить за вітром. У яскравому ранішньому світлі невидиме сонце ховалося за білою запоною, і здогадатися, де воно зараз, можна було тільки по сліпучій плямі там, де падали на палубу схрещені леза променів. Розкішна краса буяла довкола, подібна до пишноти вінчаних царів і цариць вавилонських. Море здавалося чашею розплавленого золота, що дихає світлим жаром.

Ахаб уже давно стояв один і мовчав, як зачарований; і щоразу, коли корабель, плавно зісковзнувши з хвилі, опускав бушприт, він повертався, щоб побачити яскраві сонячні промені на носі, а коли корабель різко сідав на корму, він озирався, щоб бачити, як сонячне світло струменить звідти і як ті самі золоті промені виграють на неухильно‑рівній борозні в нього за кормою.

– Ха, мій корабель! Ти наче морський екіпаж сонця. Хо, хо! Народи землі, слухайте! Я везу вам сонце. Хвилі – мої коні; гей, гей! Я правлю морем!

І раптом, шарпнувшись назад від якоїсь нової думки, він рвонув до стерна і хрипким голосом наказав стерновому назвати йому курс.

– Схід‑південний‑схід, сер, – злякано відповів матрос.

– Брешеш! – І капітан ударив його міцно стисненим кулаком. – Ти зранку тримаєш курс на схід, а сонце світить із корми?

Тут усіх охопило збентеження; те, що помітив Ахаб, чомусь не привернуло уваги інших – мабуть, тому, що було надто очевидним.

Утупившись у нактоуз, Ахаб швидко позирнув на компас; його піднята рука поволі опустилася, і здавалося, що він зараз теж похилиться. Старбак, що стояв позаду нього, теж зазирнув усередину, – дивно! Обидва компаси вказували на схід, тоді як корабель, безперечно, йшов на захід.

Та матроси ще не встигли стривожитися, як капітан, коротко засміявшись, вигукнув:

– Усе зрозуміло! Так бувало й раніше. Містер Старбак, вчорашня буря просто перемагнітила компаси, от і по всьому. Ти ж, певно, чув, що так буває.

– Так. Але зі мною такого ще не бувало, сер, – похмуро відповів зблідлий помічник.

Слід завважити, що такі випадки справді інколи трапляються з кораблями під час сильних штормів. Магнітна енергія, що міститься в стрілці корабельного компаса, як відомо, подібна до електричного струму в небі, і тому великого дива тут немає. У тому разі, коли блискавка влучає в самий корабель, збиваючи реї і снасті, її дія на стрілку компаса буває ще більш згубною: магнітна енергія зникає, і тоді користі з неї не більше, ніж з бабусиної спиці. Але в обох випадках розмагнічена чи перевернута стрілка ніколи не відновлює своєї енергії сама по собі і не повертається в належне положення на картушці; причому, якщо були пошкоджені компаси в нактоузі, то це може статися і з усіма іншими компасами на кораблі, хай навіть вони врізані в стрижень кільсона.

Старий капітан у задумі стояв біля нактоуза, дивлячись на перемагнічені компаси; потім простягнув руку і за напрямом тіні впевнився, що стрілки показують у протилежний бік; тоді він наказав відповідно змінити курс корабля. Реї круто обрасопили, і «Пеквод» знову безстрашно повернувся назустріч вітру, бо вітер, який вважали попутним, тільки поглузував із корабля.

Тим часом Старбак, хоч би які були його потаємні думки, уголос не мовив нічого; він спокійно віддавав необхідні накази, а Стабб і Фласк – мабуть, певною мірою поділяючи його думки, – зовні теж виявляли беззаперечну покору. Щодо матросів, то дехто з них потайки ремствував, проте їхній страх перед Ахабом переважав страх перед Долею. Троє язичників‑гарпунерів лишалися незворушними: а коли щось і могло їх зворушити, то хіба що магнетична енергія самого Ахаба.

Старий капітан походжав по палубі, заглибившись у бентежні роздуми. Раптом він спіткнувся, і на очі йому трапили потрощені мідяні рештки квадранта, який він розтоптав.

– Бідолашний гордий верхогляде, сонячний лоцмане! Учора я занапастив тебе, а сьогодні компаси ледь не занапастили мене самого. Он як! Та Ахаб іще може прибрати до рук простий магніт. Містере Старбак, дайте мені острогу без руків'я, мушкель і найтоншу вітрильну голку, яка є. Мерщій!

Можливо, цієї миті до щирого душевного поруху в Ахаба приєднався певний практичний розрахунок – підбадьорити команду, виявивши перед нею в цій складній справі з перевернутими стрілками компасів усі свої знання та вміння. До того ж старий капітан розумів, що тримати курс за перевернутими стрілками компасів ще сяк‑так можна, але для забобонних матросів це було б лихим знаком.

– Люди, – мовив він, рішуче звернувшись до матросів, коли старший помічник подав йому все, що він просив. – Люди, грім перемагнітив компаси в старого Ахаба; та Ахаб зробить із цього шматка сталі новий компас, такий самий правдивий, як усі інші.

Почувши це, люди боязко перезирнулися в бентежній покорі і, не спускаючи зачарованих очей із капітана, приготувалися чекати дива. Лише Старбак дивився убік.

Ударом мушкеля Ахаб збив сталеве лезо остроги, а потім, простягнувши своєму помічникові довгий залізний стрижень, наказав тримати його прямо, так, щоб нижній кінець не торкався палуби. Потім, кілька разів ударивши мушкелем по верхньому кінці стрижня, він поставив на нього сторч затуплену голку і знову кілька разів – тільки слабше – вдарив по ній мушкелем, тимчасом як Старбак тримав усю цю споруду в руках. Потім, здійснивши по черзі кілька дрібних операцій – чи то справді для того, щоб намагнітити сталь, чи то для більшого остраху, – він зажадав нитку і, ступивши до нактоуза, витяг звідти обидві перевернуті стрілки, а тоді, перев'язавши вітрильну голку рівно посередині, підвісив її над однією з картушок. Спочатку голка закрутилася, тріпочучи з обох кінців, потім застигла; тоді Ахаб, що з нетерпінням чекав цього, відступив від нактоуза і, простягши вперед руку, тріумфально вигукнув:

– Тепер самі дивіться, чи покірний магніт Ахабу! Сонце на сході, і мій компас клянеться в цьому!

Один за одним люди підходили і зазирали в ящик – бо ніщо, крім власних очей, не могло переконати їхнього невігластва; і один за одним боязко відходили.

З вогненних очей Ахаба, що світилися глумливим тріумфом, зорила його фатальна гордість.

Дата добавления: 2015-10-21