Фіксація та стабілізація бюгельних протезів

Фіксація та стабілізація бюгельних протезів на щелепах є складною біоме­ханічною проблемою. Вони мають запобігати зміщенню протеза у вертикаль­ному та горизонтальному напрямках під час рухів нижньої щелепи.

Фіксація, стабілізація та рівновага — поняття, які обумовлюють ступінь та вид кріплення (фіксації) протезів на щелепах.

Фіксація — це утримування протезів на щелепах у стані відносного фізіо­логічного спокою жувального апарату, яке забезпечується за допомогою ана­томічної ретенції та фізичних засобів.

Стабілізація — це утримування повних протезів під час розмови та різних рухів нижньої щелепи.

Рівновага — це стійкість протезів під час виконання жувальних рухів.

Для фіксації та стабілізації конструкцій бюгельних протезів застосовують різні механічні системи і пристрої, які відрізняються як за конструкцією, так і за методом з'єднання з опорними зубами, а також за передачею тиску, що вини­кає під час жування. До них належать кламери, балкова, замкова, телескопічна системи тощо.

Ефективність фіксації бюгельних протезів залежить від кількості опорних зубів і їх заміщення. Лінія, що з'єднує опорні зуби, на яких розміщуються кла­мери, називається кламерною. Напрямок кламерної лінії залежить від поло­ження опорних зубів. Якщо опорні зуби розміщені з одного боку щелепи, тоді кламерна лінія має сагітальний напрямок, якщо з протилежних — трансвер-зальний або діагональний (мал. 106).

У разі використання в якості опори одного зуба фіксація протеза називаєть­ся точковою, двох зубів — лінійною, більше трьох зубів — площинною. Най­менш ефективним видом фіксації є точковий, коли всі поштовхи, які сприймає протез під час функціонального навантаження, передаються на пародонт од­ного зуба, призводячи до його перевантаження.

Негативну дію кламерів на пародонт опорних зубів можна значно змен­шити шляхом використання для фіксації протеза пунктів анатомічної ретенції

кламерної фіксації: а — трикутна;

Відновлення цілісності зубних рядів

знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів _____

коміркових відростка і частини, верхньощелепних горбів, скле­піння твердого піднебіння, внутрішніх косих ліній на нижній щелепі.

а б Мал. 106. Види розміщення кламерних ліній: а-а та б-б — сагітальне, в-в та с-с —трансверзальне, е-е — діагональне

Лінійна фіксація з точки зору статики доцільніша, ніж точкова. Тільки за відсутності можливості вибору створюють сагітальну кла-мерну лінію, не вигідну з точки зору стійкості опорних зубів і са­мого протеза. Під час створення кламерної лінії необхідно добива­тися того, щоб частини протеза знаходилися по обидва боки від неї, тобто кламерна лінія повин­на бути уявною віссю обертання протеза, на нижній щелепі — трансверзальною, на верхній — діагональною. Але навіть наираціональніша лінійна фіксація має суттєві недоліки відносно стійкості зуба. Під час жуваль­них рухів протез рухається важелеподібно, у різних напрямках. Сила цього руху вимірюється довжиною плеча важеля. Плече дорівнює перпендикуляру, віднов­леному із середини кламерної лінії, тобто лінії, яка з'єднує середини опорних зубів. Чим більше плече важеля, тобто чим більша сила жувального тиску, тим більша бічна дія на опорні зуби.

Мал. 107. Площинна система б, в — неправильний чотирикутник

Площинна фіксація. Для збереження опорних зубів від ротації повинна бути протиставлена друга сила — центр протидії, для чого і служить площинна фіксація, коли утворюється система важелів, які мають центри опору. Залежно від кількості центрів бувають системи трикутні, чотирикутні тощо (мал. 107). Для стійкості протеза необхідно, щоб опір був більшим від сили ротації під час жувальних рухів. Тому для центру опори вибирають міцні багатокореневі зуби. Використанням їх стійкості в якості позитивного чинника для протезу-

вання і включенням великої кількості зубів для передачі жувального тиску до­сягається рівновага протезів.

Кламерна система може бути визнана задовільною, якщо вона відповідає таким вимогам:

1) здійснює фіксацію в однаковій мірі на всіх опорних зубах;

2) запобігає перевантаженню або обертанню протеза;

3) не підвищує висоту прикусу (міжкоміркову) на оклюзійних накладках;

4) мінімально порушує естетичні норми;

5) не створює травматичну оклюзію. З метою запобігання цьому одне пле­че повинно фіксувати протез, а друге — протидіяти йому, тобто запобігати руху протеза в той або інший бік.

Дата добавления: 2015-10-13