Удобрення озимої пшениці

Збалансоване мінеральне живлення озимої пшениці протягом вегетаційного періоду є важливим фактором формування оптимальної конструкції посіву, регулювання продуктивного процесу. За даними польових дослідів Ерастівської дослідної станції, внесення оптимальних норм мінеральних добрив в поєднанні з інтенсивним захистом забезпечує 28-32% приросту урожаю, що пов'язано з високою потребою пшениці щодо мінерального живлення. Для продукування 6 т/га зерна з відповідною кількістю соломи вона споживає 180 кг азоту, 80 кг фосфору і 155 кг калію. Пшениця добре реагує як на мінеральні, так і на органічні добрива. Тому, за можливості, при розміщенні пшениці після зайнятого пару чи багаторічних трав на один укіс під пшеницю доцільно вносити 20-30 т/га гною.

Норми мінеральних добрив встановлюють з урахуванням запланованої урожайності, вмісту елементів живлення в грунті та інших чинників. При цьому використовують розрахункові методи, рекомендовані науково-дослідними установами дозами внесення для різних грунтово-кліматичних зон чи нормативи витрат елементів живлення з урахуванням забезпеченості грунту елементами живлення.

Система удобрення пшениці передбачає внесення всієї розрахункової норми фосфору і калію восени під основний обробіток грунту. Достатнє живлення вказаними елементами сприяє доброму укоріненню рослин, нагромадженю достатньої кількості цукрів в осінній період вегетації, обумовлюючи таким чином хорошу зимостійкість.

В осінній період озима пшениця споживає близько 10% загальної кількості азоту. Для нормального росту і розвитку пшениці достатньо, щоб в одному шарі грунту запаси мінерального азоту перед сівбою становили 30-40акг/га. При вищому забезпеченні рослин азотом (наприклад, при внесенні всієї норми азоту восени) рослини переростають, знижується їх зимостійкість та стійкість до хвороб. Крім того, за тривалого знаходоження азотних добрив у грунті азот втрачається внаслідок денітрифікації, вимивання чи площинного змивання.

Азотні добрива доцільно вносити восени під передпосівну культивацію чи під час сівби близько 30 кг/га д.р. у разі, коли перед сівбою в одному шарі грунту вміст мінерального азоту (сума аміачного і нітратного) становить до 30 кг/га. Внесення певної кількості азотних добрив восени є виправданим у разі запізнення з сівбою, коли рослини відстають у рості, коли не внесено добрив до сівби чи під сівби виникає потреба в осінньому підживленні пшениці. Підживлення азотом у пізньоосінній період (за 15-20 днів до завершення вегетації) доцільне також у тому разі, коли вміст загального азоту в листках пшениці на початку кущіння становить менше 4%. Водночас з азотними добривами за потреби вносять фосфорні і калійні з розрахунку 20-30 кг/га д.р., що посилить ріст і розвиток рослин, сприятиме формуванню кращої морфологічної конструкції посіву в осінній період.

Класична схема підживлення озимої пшениці азотними добривами передбачає їх внесення почастково в три прийоми: на 3 етапі органогенезу (весняне кущіння), 4 етапі (вихід в трубку) і 7 етапі органогенезу (цвітіння).

Метою першого підживлення, яке називають вегетаційним, є стимулювання відродження рослин та кущіння. Воно має велике значення для ослаблених, слабо розкщених посівів. Друге підживлення азотом називають репродуктивним. Його завдання полягає в тому, щоб не допустити редукції стеблостою і достатньо забезпечити азотом кожен продуктивний пагін. Значимість другого підживлення обумовлена тим, що пшениця в даний період споживає 45% азоту від річної потреби. Третє підживлення називають якісним. Його мета – достатньо забезпечити рослину азотом для формування високої якості зерна (високий вміст білка, клейковини, нормально виповненість зерна). Доцільно проводити на посівах нормальної конструкції на VII-IХ етапі органогенезу, якщо вміст азоту в рослинах у фазу трубкування перебуває в інтервалі 2-3%. При цьому співвідношення N: Р становить менше 3:1. На нормально розвинутих посівах при відновленні вегетації в терміни, близькі до середньобагаторічних, оптимальна схема підживлення азотними добривами така: перше підживлення – 30%, друге – 50%, третє – 20% загальної норми азоту. В решті випадків схеми підживлень визначають, враховуючи стан посіву, час відновлення вегетації, вологість грунту і розвиток погодної ситуації та наявність добрив.

При визначенні схеми підживлення озимої пшениці азотними добривами навесні варто провести інтегральну весняну діагностику, яка враховує:

· Кількість життєздатних рослин на 1 м²,

· Кількість пагонів на 1 м²,

· Біологічну властивість сорту до кущіння,

· Терміни відновлення весняної вегетації,

· Запаси мінерального азоту в грунті,

· Вологість грунту.

При визначенні доз азотних добрив для підживлення озимої пшениці зручно використовувати також метод грунтової діагностики, запропонований Центральним інститутом агрохімічного обслуговування.

Першого підживлення можна не робити на тих площах, де запаси мінерального азоту в шарі грунту 0-60 см становлять понад 160 кг/га, а також при ранньому відновленні весняної вегетації, коли густота стеблостою становить понад 1000 пагонів на 1 м ². Краще 70-80% загальної норми азоту на таких площах внести в друге і 20-30% в третє підживлення. Проте в разі пошкодження листя морозом, за повільного наростання температури, значних її добових амплітуд (навіть за вказаної щільності пагонів) доцільно внести 20-30 кг/га азоту для стимулювання відростання кореневої системи ти листкового апарату.

При обмежених ресурсах азотних добрив (30-50 кг/га) підживлення бажано виконати в кінці третього – на початку четвертого етапу органогенезу. Фізіологічно ослаблені, недостатньо розкущені посіви підживлюють азотом якомога раніше по, так званому, мерзлоталому грунті до відновлення вегетації.

На перерослих посівах, на посівах, вражених сніговою пліснявою та іншими хворобами, крім азотних, доцільно внести калійні добрива з розрахунку 30-40 кг/га діючої речовини у будь якій формі, включаючи каїніт. Вказане добриво вносять в разі утворення льодової кірки на посівах взимку.

В якості азотних добрив застосовують аміачну селітру, вапняково-аміачну селітру, сечовину. При застосуванні сечовини потрібно, щоб вона мала гарантований контакт з грунтовою вологою. Навіть короткотривале перебування сечовини на поверхні сухого грунту обумовлює значнінепродуктивні витрати азоту в газоподібному вигляді. Аміачна та вапняково-аміачна селітри матимуть також більший ефект при надійному контакті з вологим грунтом. Тому при достатній зволоженості грунту підживлення пшениці виконують розкидним способом, за дефіциту вологи використовують дискові сівалки, загортаючи добрива на глибину 2-3 см, або одночасно з внесенням добрив посіви боронують. З метою покращення якості зерна (вміст білка, клейковини та пов'язані з ними інші технологічні якості) застосовують позакореневі підживлення азотом на VII-IХ етапах органогенезу. При цьому традиційно застосовують сечовину або суміш сечовини та аміачної селітри (плав). Норма внесення азоту при цьому становить 20-30 кг/га діючої речовини, концентрація робочого розчину – 10-20%. Розчини нижчої концентрації застосовують за ранніх термінів підживлення.

В останні роки великої популярності в західних країнах набув метод позакорневого застосування макро: і мікродобрив. Наприклад, система "Еколист" фірми "Екоплон" передбачає трикратне позакореневе внесення вказаних добрив, в яких, крім основних макроелементів, містяться мікроелементи: В, Си, Fе, Мin, Mg, Zn. Причому, елементи живлення перебувають в халатній формі, добре закріплюються і проникають в тканини рослини.

Позакореневе внесення добрив Еколист поєднують із застосуванням (за необхідності) фунгіцидів, інсектицидів без зниження цільового ефекту останніх. Норма витрати робочого розчину – 200-300 л/га. Добрива Еколист бажано доповнювати сечовиною з розрахунку 20-30 кг/га навесні в фазі кущіння, 12-18 кг/га – в фазі виходу в трубку і 8-12 кг/га – в фазі колосіння (додаток 2).

На підставі розрахунків гранично можливого рівня продуктивності культури за ФАР, вологозабезпеченістю, генетичним потенціалом сорту встановлюється величина запрограмованого врожаю.

Враховуючи дані про винос поживних речовин одиницню врожаю, наявності їх у грунті та коефіцієнтів використання з грунту та добрив, визначаються загальні норми внесення мінеральних добрив на запланований урожай за формулою:

Н_Д = ,

де Н_Д – норма добрива, кг/га діючої речовини;

У - величина запрограмованого врожаю;

В – винос одним центнером основної та побічної продукції азоту, фосфору і калію, кг;

30 – коефіцієнт переводу мг/100г поживної речовини, кг/га;

П – вміст NPK у грунті, мг/100г;

К_п – коефіцієнт використання поживної речовини з грунту, %;

О_д – норма органічних добрив, т/га;

С_о – вміст в одній тонні органічного добрива поживної речовини, кг;

К_о – коефіцієнт використання поживної речовини з органічного добрива, %;

К_м – коефіцієнт використання поживної речовини з мінеральних добрив, %.

Н_N = = = = = 145,5 кг/га

Н_Р = = = = = 116,4 кг/га

Н_К = = = = = 138,6 кг/га

Таблиця № 8 Система застосування мінеральних добрив під озиму пшеницю

Дата добавления: 2015-09-07