Транспортний комплекс Львову

Львів — важливий центр автомобільних перевезень, який лежить на шляху з центральної та північної України в Центральну Європу. Через Львів проходять міжнародні автошляхи М06 (Київ — Чоп; на Київ та Будапешт),М09(Львів — Рава-Руська, на Варшаву),М10 (Львів —Краковець, на Краків),М11 (Львів — Шегині, на Краків), національні автошляхи Н02 (Львів — Тернопіль),Н09 (Львів — Івано-Франківськ — Мукачеве),Н13 (Львів — Самбір — Ужгород),Н17 (Львів — Луцьк). Через Львів проходять також європейські маршрути Е40 (Кале —Ріддер), Е372 (Варшава — Львів),Е471(Мукачеве — Львів). В найближчому майбутньому (до Євро-2012) планується спорудження платного автобану «Київ — Краковець», який стане частиною пан'європейського транспортного коридору «Київ — Берлін». Навколо Львова збудована незамкнена об'їзна дорога. Великою проблемою для міста є автомобільні затори та незадовільний стан дорожнього покриття.

Можна виділити наступні причини транспортних проблем міста:

· Через особливості архітектури міста та його забудови, вулиці в центральній частині Львова є переважно вузькими. Через це розповсюдженим у Львові явищем є вулиці з одностороннім рухом.

· Складність рельєфу, який зумовлює проходження основних транспортних потоків через центр Львова.

· Стрімке збільшення кількості автомобілів, що спричинене зростанням купівельної спроможності громадян.

· Через те, що значна кількість магістральних вулиць міста вимощена бруківкою, перекладання якої дорожче за заміну асфальту, покриття на деяких, в тому числі центральних, вулицях перебуває в жахливому стані.

· Недостатня кількість паркінгів, в тому числі багаторівневих.

· Значна кількість маршрутних таксі, що становлять найбільшу частку громадського транспорту міста.

· Порушення водіями ПДР, зокрема правил паркування.

Авіаційний транспорт поєднує область з Києвом, Москвою, Варшавою, Прагою, Санкт-Петербургом, Тбілісі, Сімферополем і ін. Пасажирські повітряні перевезення у Львові здійснюються через міжнародний аеропорт «Львів», який знаходиться в межах міста на відстані 6 км від Львівської опери, що знаходиться на Проспекті Свободи в центральній частині міста. Повітряні рейси прямують до різних міст України, Росії, Польщі, Італії, Ізраїлю, Німеччини, Іспанії та Туреччини. Аеропорт приймає такі літаки: Ан-12, Ан-24, Ан-26, Ан-30, Іл-14, Іл-18,Іл-76(130т), Ту-134, Ту-154, Як-40, Як-42, модифікації Боїнгів, Аеробусів Airbus та МакДонел-Дугласів. Розміри злітно-посадкової смуги — 2510 на 45 метрів. До чемпіонату Євро-2012 планується реконструкція злітно-посадкової смуги та будівництво нового терміналу. Новий термінал, «А», має пропускну здатність 2000 пасажирів на годину. На першому поверсі розміщуються зали очікування та реєстрації пасажирів, обробка багажу, а на другому й третьому поверхах — митний, прикордонний контроль та контроль з авіаційної безпеки. Аеровокзал має 29 стійок реєстрації, 18 стійок паспортного контролю, 9 пунктів контролю проходження на авіаційну безпеку. В холі на першому поверсі стоїть бюст королю Данилові Галицькому. Старий термінал здатний пропускати 300 пасажирів на годину на приліт і 220 на відліт. В ньому діє VIP-зала. Злітно-посадкова смуга довжиною 3305 метрів здатна приймати літаки типу D. Можливе здійснення 20 вильотів на годину літаків типу D. Перевезення пасажирів від/до літаків здійснюється автобусами AeroLAZ 12 та Neoplan Apron. Поблизу аеропорту знаходиться кінцева зупинка тролейбусного маршруту № 9 та автобусного маршруту № 48

Також по області проходить нафтопровід «Дружба», газопроводи Івацевичі-Долина, Уренгой-Ужгород і місцеві лінії транспортування природного газу із Рудок у Польщу, у Львів, Стрий, попутного газу з Долини (Івано-Франківська область) в Дрогобич. Єдина система магістральних нафтопроводів «Дружба» — найбільший у світі нафтопровід. Збудований для транспортування нафти з Росії в країни Центральної та Західної Європи. Будівництво нафтопроводу почалося 10 грудня 1960 року, а 15 жовтня 1964 року відбулася офіційна церемонія запуску магістралі. Загальна довжина — близько 5200 км.

Його маршрут проходить від Альметьєвська через Самару, Брянськ (Росія) до Мозиря (Білорусь), де розгалужується на дві гілки: північну (через Білорусь, Польщу та Німеччину) і південну (через Україну, Чехію,Словаччину й Угорщину). Російський відрізок нафтопроводу експлуатує компанія «Транснефть»; словацький — компанія Transpetrol, український — ВАТ «Укртранснафта».

Львівський трамвай — система електричного трамвая Львова, єдина в Західній Україні трамвайна система, найбільша середвузькоколійних трамвайних систем України. З 1880 по 1908 роки використовувалася кінна тяга, з 1894 — електрична. Це перша на території сучасної України система кінного трамвая. Найбільшого розквіту досяг напередодні Другої світової війни, коли був основним транспортом міста; з середини XX століттяпоступово втрачає позиції. Станом на 1 січня 2011 року налічує 9 маршрутів і експлуатується комунальним підприємством«Львівелектротранс». У 2010 році на трамваї припадало 24,3% пасажирських перевезень у місті. Планується, що в майбутньому трамвай стане пріоритетним видом транспорту у Львові. Сьогодні господарство ЛКП «Львівелектротранс» налічує близько 30 км двостороннього шляху. 30 % (близько 9 км) — колія, покладена на безшумну основу. Варто зазначити, що Львів — перше місто України, де було застосовано цю технологію (на ділянці по вул. Личаківськійпоблизу Винниківського базару). 15 % (близько 4,5 км) — полотно, прокладене за стандартами швидкісного трамвая, тобто відділене від проїжджої смуги. У Львові немає перетинів трамвайної і залізничної колій. Також у місті відсутнє дублювання ділянок трамвайних маршрутівтролейбусними. На зупинках львівського трамвая ще перед Першою світовою війною встановлювалися криті павільйони. Цікаво, що всі зупинки були обладнані урнами для використаних квитків. До середини 1970-их років у Львові існували зупинки-острівці посеред проїжджої частини. Їх було демонтовано після трамвайної аварії 1972 року. Сьогодні маршрути Львова нараховують 10 розворотних кілець та близько 100 зупинок (в односторонньому режимі), всі з яких обладнані розпізнавальними знаками, на яких вказано також інтервали руху маршрутів, що зупиняються на даній зупинці. 2005 року у Львові була споруджена перша в Україні крита зупинка-термінал «Головна пошта». У 2006 році оператор мобільного зв'язку «djuice» обладнав на зупинці «Львівська Політехніка» перший в Україні bluetooth-портал. Сьогодні у Львові немає трамвайно-залізничних гейтів, проте до недавнього часу, а саме до побудови Львівського приміського вокзалу, на його місці був розташований естакадно-тупиковий гейт. Під'їзна трамвайна гілка до нього не була електрифікована, тому для перетягування трамваїв використовувався тягач. Основною проблемою львівського трамвая сьогодні є його збитковість, спровокована тим, що міською владоювідшкодовується лише 60 % вартості перевезення пільгових категорій пасажирів. Збитковість експлуатуючого підприємства призводить до ситуації, коли не вистачає грошей на якісний капітальний ремонт вагонів, і замість нього проводиться лише косметичний ремонт. Це призводить до швидшого зношення рухомого складу. Якщо додати до цього той факт, що востаннє нові трамваї купувалися 20 років тому, дуже гостро постає потреба в оновленні рухомого складу. На території колишнього СРСР сьогодні не виготовляють трамвайні вагони для систем з шириною колії 1000 мм, натомість, вагони, що виготовляються на Заході, коштують від 2 млн євро, проте це надто великі кошти для міста. У поганому стані перебувають і деякі трамвайні лінії. Проте, ця проблема вирішується: за останні 15 років у Львовіреконструйовано близько 20 % трамвайного полотна. Великою вадою львівського трамвая є те, що після Другої світової війни мережа ліній практично не розвивалася — окрім невеликих ділянок, за цей період відкрито хіба що лінію по вулицях Сахарова та Княгині Ольги. Якщо не враховувати цю лінію, трамвайна мережа не виходить за межі міста станом 1939 року, а більшість нових спальних районів, збудованих за роки радянської влади, не мають трамвайного сполучення. Це призвело до того, що сьогодні річний обсяг пасажирських перевезень, порівняно з 1990 роком, скоротився більш, ніж удвічі і складає, станом на2010 рік, 49.2 млн осіб.

Рис. 1.1Схема маршрутів львівського трамваю

Львівський тролейбус — тролейбусна система Львова, що обслуговується комунальним підприємством «Львівелектротранс» і налічує 10 маршрутів. На сьогодні тролейбусний парк налічує близько 60 машин типів ЛАЗ-Е183, ЛАЗ-52522, Шкода-ТР14 та Богдан Т601-1. Вартість проїзду, незалежно від відстані, становить 1,50 грн. (повна вартість проїзду) та 0,75 грн. (пільгова вартість проїзду). Проїзні квитки можна придбати у газетних кіосках та у водіїв тролейбусів під час зупинки вагону без решти. Куплений квиток потрібно обов'язково закомпостувати — покласти квиток у один з компостерів, що висять на стінах, та пробити його. Штраф за безквитковий проїзд (чи за проїзд із незакомпостованим квитком) у 20 разів перевищує вартість проїзду і становить 30 гривень.

Львівський авто́бус — система громадського автобусного транспорту Львова, що обслуговується автобусами надвеликої, великої та середньої місткості, які працюють у режимі маршрутного таксі і є основним видом міського громадського транспорту за пасажиропотоками, кількістю маршрутів та одиниць рухомого складу. Станом на 1 січня 2013 року діє 52 міських маршрути, які обслуговують 5 перевізників. Через Львів також проходить 28 приміських маршрутів. За 2010 рік автобусним транспортом в місті перевезено 128,9 мільйонів пасажирів, що становить 63,1 % всіх пасажирських перевезень у місті. На початку 2011 року на замовлення міської ради французька компанія «Луї Бергер» спільно з Львівською політехнікоюрозробила нову транспортну систему для Львова. Вони запропонували скоротити кількість автобусних маршрутів з 78 до 46, розвантажити центральну частину міста і скасувати маршрути, які дублюються. 6 автобусних маршрутів пропонувалося зробити радіальними: вони напряму мали би з'єднувати кільце проспект Свободи — площа Галицька — вулиця Підвальна з околицями міста: Галицьким перехрестям, кінцем вулиці Городоцької, торговим центром «King Cross Leopolis», Санта-Барбарою, Винниками і Рясне-2; інші 40 маршрутів мали бути хордовими — оминати центральне кільце, головно проспект Свободи. Нову мережу міських автобусних маршрутів пропонувалося впровадити разом з системою контролю руху громадського транспорту через GPS та єдиним електронним квитком на всі види транспорту, який мав би полегшити пересадки, здійснення яких передбачено новою системою. У серпні запрацював перший радіальний маршрут — 1А, а також були введені тимчасові трансферні квитки, які давали можливість здійснювати пересадки між ним і маршрутами 3, 5 та 11 (які тоді дублювали сучасні радіальні 6А, 4А і 3А). У вересні Виконком Львівської міської ради затвердив нову мережу та порядок проведення конкурсу між перевізниками на обслуговування маршрутів за новою схемою. У листопаді міська рада скасувала постанову про порядок проведення конкурсу, а також подолала вето, яке міський голова Садовий наклав на це скасування. Також в листопаді запрацював новий радіальний маршрут 5А. 25 листопада міське Управління транспорту все ж оголосило про проведення конкурсу. Однією з його умов була мінімальна місткість автобусів у 35 пасажирів, що усунуло з маршрутів перероблені «мерседеси» та малі автобуси на кшталт БАЗ 2215 Дельфін. За результатами конкурсу 46 маршрутів було розділено між чотирма перевізниками. Восени 2011 року було проведено конкурс на визначення компанії, яка його впроваджуватиме електронний квиток. В ньому перемогло ТзОВ «Ригас Карте», яке обслуговує електронний квиток у Ризі. Передбачалося, що комунальне АТП № 1 і Ригас Карте створять спільне підприємство «Леокард» для впровадження е-квитка у Львові. Це питання потребує затвердження Львівською міською радою, однак депутати двічі голосували проти. Нова система маршрутів впроваджена з 1 січня 2012 року з деякими змінами. Зокрема, додано радіальний маршрут на Пасічну, який дещо дублює два інших радіальних марштути, і ще 4 хордових маршрути — тимчасові угоди на їх обслуговування було укладено з компанією, яка програла конкурс. Впродовж перших місяців роботи схема маршрутів суттєва коригувалася кілька разів. Наприкінці квітня запрацював хордовий маршрут 54, який проходить проспектом Свободи і повністю дублює два радіальні маршрути; влітку проспектом Свободи пустили ще кілька хордових маршрутів, а радіальний 2А, навпаки, перестав курсувати центральним кільцем і змінив маршрут. Нову схему руху львів'яни сприйняли неоднозначно, зокрема, біля ратуші було проведено кілька мітингів, а міська рада кілька разів зі скандалами розглядала це питання на сесії. Через значні коригування маршрутів, які, до великої міри, повернули схему до передреформового стану, невпровадженість електронного квитка та системи контролю за рухом через GPS, деякі ЗМІ назвали реформу провальною, зазначивши, що єдина її користь полягала у впровадженні руху автобусів великої місткості. Наприкінці жовтня 2012 відкрито Центр управління дорожнім рухом, з якого буде здійснюватися контроль за курсуванням автобусів в режимі реального часу. Для цього у 2012-2013роках всі транспортні засоби буде обладнано пристроями GPS-навігації. Експерти і пасажири відзначають також низьку культуру поведінки водіїв. Її покращення ускладнюється тим, що пасажири переважно не пишуть скарг на грубу поведінку водіїв. Так, за 2008 рік до мерії надійшло 55 скарг, а за 2009 рік лише 33. Існує також проблема невиконання окремими водіями останніх вечірніх рейсів у спальні райони. Надзвичайно розповсюдженими є факти порушень водіями Правил дорожнього руху. За даними соціологічного опитування, проведеного навесні 2011 року, 67,5% респондентів не задоволені якістю перевезень у маршрутних таксі; задоволені лише 13%.

Львівський міський рейковий автобус (поїзд № 852) — лінія рейкового автобуса у Львові, що сполучала Сихівський масив, головний залізничний вокзал і мікрорайон Підзамче; перший міський рейковий автобус в Україні, відкритий 1 грудня 2009 року за участю прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко. Закритий після шести місяців роботи через нерентабельність. Рейковий автобус у Львові було впроваджено для швидшого і комфортнішого сполучення головного спального району міста, центрального залізничного вокзалу та однієї з найбільших у Львові промзон і розвантаження вуличного громадського транспорту у цих напрямках. Маршрут обслуговувався одиничним вагоном-автомотрисою PESA 620M-004 польського виробництва. Вагон такого типу розрахований на 90 сидячих місць. Вартість проїзду, яка оплачувалася безпосередньо в автобусі, становила 1 гривню 50 копійок. Для порівняння, згідно з приміськими тарифами вартість становила би 4 гривні 50 копійок. Тому рейковий автобус міг по праву називатись соціальним та доступним видом транспорту. Існували також різні комбінації абонементних квитків. Шлях від Сихова до Підзамча рейковий автобус долав за 45-48 хвилин. Рейковий автобус курсував щоденно, здійснюючи по 7 рейсів в обох напрямках. Початок роботи о 05:50; обідня перерва з 14:27 до 16:37; кінець роботи о 22:21. Проте зважаючи на малий попит та прибутки, які не покривали збитків (такий висновок зробила Львівська залізниця), керівництво залізниці вирішило скасувати деякі непопулярні рейси. Тож з 10 квітня 2010 року обідня перерва була з 11:29 до 16:37, а кінець роботи о 21:35. На своєму шляху рейковий автобус здійснював такі зупинки: Сихів — Зубрівська — Персенківка — Княгині Ольги — Коновальця —Городоцька — Львів-Головний (залізничний вокзал) — Гната Хоткевича — Підзамче. Планувалося відкриття другої черги рейкового автобуса, яка мала з'єднати головний вокзал і Рясне. Упродовж півроку ним скористалось 67 903 пасажири, що становить 84 879 гривень виручки. Натомість витрати на експлуатацію склали 1 256 000 гривень. Таким чином збитки Львівської залізниці через курсування рейкового автобуса склали 1 181 000 гривень. 15 червня 2010року рейковий автобус скасували.

Висновок Транспортний комплекс є важливою складовою економіки Львівщини, адже його розвиток та ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації та економічного зростання. У той же час стан економіки впливає на транспортну галузь, оскільки обсяги торгівлі, продукції промисловості, сільського господарства, будівництва – визначають завантаженість транспортної системи. Найбільша частка перевезень вантажів та пасажирів в загально обласних перевезеннях належить автомобільному транспорту. На території Львівщини електротранспорт курсує на території лише одного населеного пункуту – обласного центру. Частка Львівської області у пасажирських перевезеннях електротранспортом України складає понад 3%. Парк електротранспорту є застарілим. Поріняння обсягів перевезення вантажів за 9 місяців 2013 року з аналогічним періодом 2012 року, коли було досягнуто значних показників росту, пов’язаних з підготовкою проведення Євро-2012 є однією з основних причин падіння обсягів перевезення вантажів. Список використаної літератури 1. Географічна Енциклопедія України.-К.:УРЕ, 1991. Том 1-3 2. Жупанський Я. І. Історія географії в Україні.-Львів Світ.-1997. 3. Лущай Ю.В. Дослідження і тенденції розвитку транспортної системи 4. Сучасні географічні проблеми Української РСР.-К.-1990. 5. Шаблійо.І. Володимир Кубійович.-Париж-Львів-т. 1-2.-1996. 6. Шаблій О.І. Професор Опанас Ващенко. – Львів. – 2002. 7. Шаблій О.І. Основи суспільної географії. – Львів. – 2003. 8. http://proukraine.net.ua/transport/transport.htm 9. http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2013/tz/vp/vp_u/vp0313_u.htm 10. http://http//uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82_%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96

Дата добавления: 2015-09-06