Теоретико-методологічні аспекти системи управління підприємством

Курсова робота

На тему: Система управління підприємством в сучасних умовах

Студента III курсу групи МЕ-31

Жовніра Олега Івановича

Керівник: Кучер Л. Р.

Оцінка:

Національна шкала_____________

Шкала ECTS___Кількість балів___

Львів 2015

Зміст

Вступ. 3

1. Теоретико-методологічні аспекти системи управління підприємством. 5

2. Управління підприємством як соціально-економічною системою: функціональний підхід. 11

3.Транспортний Комплекс України…………………………………………….14

3.1 Загальні відомості…………………………………………………………14

3.2 Залізничний транспорт……………………………………………………17

3.3 Автомобільний транспорт………………………………………………..19

3.4 Трубопровідний транспорт……………………………………………....22

3.5 Річковий транспорт………………………………………………………..23

3.6 Морський транспорт………………………………………………………24

3.7 Авіаційний транспорт…………………………………………………….25

4. Транспортний комплекс Львову……………………………………..………27

5. Висновок……………………………………………………………………….36

6. Список літератури…………………………………………………………….37

7. Додатки………………………………………………………………………38

Вступ

В умовах розвитку ринкових відносин, зростання конкуренції великого значення набувають питання убезпечення функціонування господарюючих суб’єктів від наявних і потенційних загроз, створення системи захисту їх від впливу можливих негативних факторів.

Складні умови функціонування, зміни форми власності, конкуренція, економічна самостійність підприємств вимагає від керівників усіх рівнів управління нових знань і навичок, які б відповідали вимогам часу. Адже для того, щоб забезпечити ефективну діяльність підприємства, необхідно кваліфікаційно орієнтуватись у кон’юнктурі ринку, передбачити дії конкурентів, грамотно оцінювати своє положення на ринку і здійснювати ефективний відбір варіантів економічних, технічних господарських проектних і управлінських рішень.

Тому в сучасних умовах великого значення набуває розвиток особливого способу мислення, планування, організації, управління на підприємстві, що називається стратегічним управлінням. Особливе значення в якому надається стратегії підприємства, яка виводиться на головній позиції при прийнятті будь-яких управлінських рішень.

Менеджмент представляє собою комплексну програму дій спрямовану на ефективну виробничу, науково-дослідну, комерційну, фінансову та іншу діяльність, реалізація якої забезпечує здійснення місії і досягнення цілей підприємства.

Саме поняття менеджмент посідає центральне місце в теорії стратегічного управління. Вона є важливим чинником розвитку підприємства. Адже менеджмент є основною управління всім підприємством, що передбачає встановлення конкретних цілей підприємства, підтримання взаємовідносин із зовнішнім середовищем, що допомагає досягти поставлених цілей, відповідає потенціалу та можливостям підприємства і дає змогу гнучко реагувати на зовнішні зміни.

Життєва необхідність у використанні менеджменту, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин, позитивними зрушеннями в економіці, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку.

Об'єктом дослідження даної роботи є процес здійснення управління організацією на прикладі транспорту України.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти управління організацією в сучасних умовах.

Метою даної курсової роботи є ознайомлення з передовою теоретичною думкою в плані управління організацією на конкретному прикладі з метою аналізу стилів, принципів і методів управління і на основі цього аналізу запропонувати напрями їх вдосконалення.

Теоретико-методологічні аспекти системи управління підприємством

В ринкових умовах необхідно здійснювати ефективне управління, а значить швидко приймати та своєчасно реалізовувати управлінські рішення.

Управління являє собою цілеспрямовану координацію суспільного виробництва.

Управління підприємством - це постійний і системний вплив на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

Управлінська діяльність одна з найважливіших факторів функціонування й розвитку промислових компаній в умовах ринкової економіки. Ця діяльність постійно вдосконалюється відповідно до об'єктивних вимог виробництва й реалізації товарів, ускладненням господарських зв'язків, підвищенням ролі споживача.

Управління промисловим підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління промисловим підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Уразі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до законодавства.

На всіх підприємствах, де використовується наймана праця, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, що розглянуто у темі 10 "Колективні договори та угоди".

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з промисловим підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні промисловим підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами.

Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, розробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів.

Сучасне управління - особлива форма економічних відносин, що має свою логіку розвитку, зміну і розвиток концепцій.

Існують наступні концепції управління промисловим підприємством.

Раціоналістична концепція. Суть її в тому, що успіх підприємства залежить від раціональної організації виробництва та ефективності використання ресурсів, тобто від внутрішніх факторів. Підприємство розглядається як закрита система, мета і завдання якої є заданими і стабільними протягом тривалого часу. Основа стратегії підприємства - поглиблення спеціалізації виробництва, побудова організаційної структури за функціональним принципом, вирішальне значення надається контролю.

Неформальна концепція має за основу ситуаційний підхід до управління. Підприємство розглядається як відкрита система і головна передумова її успіху лежить поза нею. Успіх пов'язується з тим, наскільки успішно підприємство пристосовується до зовнішнього середовища.

Процес управління на промисловому підприємстві - це неперервна взаємодія та координація дій персоналу з виконання функцій управління для досягнення мети господарської діяльності.

Управлінські рішення не можна розглядати як довільну дію. Передумовою підготовки та прийняття управлінського рішення завжди є наявність проблеми, тобто встановлення невідповідності між фактичним і бажаним станом діяльності виробничого, комерційного чи іншого суб'єкта, яка перешкоджає його ефективному функціонуванню та розвитку.

Методи та функції управління промисловим підприємством

Методи управління - способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, що необхідні для досягнення цілей підприємства.

Розрізняють наступні методи управління:

• економічні - це методи, що реалізують матеріальні інтереси участі персоналу у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин та економічних важелів.

Економічні методи мають два аспекти реалізації:

Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні економічного сегмента зовнішнього середовища (система оподаткування, амортизаційна політика, мінімальний рівень заробітної плати тощо).

Другий аспект пов'язаний з управлінням, зорієнтованим на використання різноманітних економічних важелів (фінансування, кредитування, ціноутворення, економічні санкції тощо);

• соціально-психологічні - реалізують мотиви соціальної поведінки персоналу (змістовність праці, можливості для прояву ініціативи, моральне заохочення, суспільне визнання тощо);

• організаційні методи базуються на мотивах примусового впливу на людей, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Вони поділяються на регламентні та розпорядчі.

Сутність регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності працівникам, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методичної, інструктивної та іншої допомоги виконавцям.

Розпорядчі методи управління охоплюють оперативну (поточну) організаційну роботу, тобто визначення і розподіл конкретних завдань виконавцям, контроль за їх виконанням, проведення нарад тощо.

Під функцією управління розуміють відособлений вид управлінської праці, що виникає на основі її поділу всередині процесу управління. Функція управління - це будь-яка дія, що здійснюється в системі управління і спрямована на зміну стану об'єкта управління відповідно до поставленої мети.

Основними загальними функціями управління промисловим підприємством є планування, організація, координація, регулювання, мотивація і контроль.

Планування - визначення мети розвитку господарюючого суб'єкта та засобів її досягнення, передбачення плану дій трудового колективу на певний період часу.

В управлінській діяльності планування слугує основою для прийняття управлінських рішень.

Прогнозування в управлінському циклі передує плануванню, тому його можна розглядати як підфункцію. Завдання прогнозування полягає в науковому передбаченні розвитку виробництва та пошуку рішень, які забезпечать його розвиток в оптимальному режимі.

Організація - це діяльність, що направлена на створення та розвиток об'єкта управління, включає регламентацію окремих елементів процесу управління і в залежності від об'єкта поділяється на організацію виробництва, організацію праці і організацію управління.

Завданням координації є забезпечення необхідної узгодженості дій працівників підприємства, тобто координація їх дій відповідно до плану.

Функція регулювання полягає в збереженні режиму функціонування об'єкта управління, забезпеченні нормального проходження виробничих процесів на підприємстві.

Мотивація - процес стимулювання трудового колективу або окремого працівника до діяльності, що забезпечує досягнення найкращих її результатів.

Контроль - процес перевірки виконання прийнятих рішень та оцінки досягнутих за певний період результатів, порівняння досягнутого з очікуваним і поточне коригування діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань на належному рівні.

До процесів контролю включають:

· визначення результатів діяльності на основі співставлення результатів

· здійснення рішень із запланованими;

· порівняння показників очікуваного і фактичного виконання планів;

· аналіз ймовірних відхилень від запланованих показників;

· перевірка припущень;

· перевірка методичної та змістової узгодженості планового процесу.

Важливо усвідомити, що інституціональний аспект організації управління вирішує завдання формування складу і змісту зв’язків між функціональними елементами системи. Внаслідок чого формується структура управління. Під структурою управління розуміють впорядковану сукупність стійких взаємопов’язаних елементів, які забезпечують функціонування і розвиток організації. Слід також запам’ятати, що основними поняттями структур управління є: елементи, зв’язки, рівні, повноваження.

Друге ключове питання цієї теми присвячене здійсненню процесу формування організаційної структури управління (ОСУ). Він передбачає перш за все налагодження зв’язків між елементами системи. Встановлення зв’язку являє собою регламентацію певних відносин між елементами системи чи тих, що протікають між цими процесами. Фіксується така регламентація за допомогою норм, стандартів, посадових інструкцій тощо.

Крім того, необхідно зрозуміти, що на практиці процес формування організаційної структури, як правило, здійснюється через організаційне проектування, яке включає в себе три етапи (діагностика зв’язків, власне розробка проекту, його реалізація).

Таким чином, управління - сукупність взаємопов'язаних процесів планування, організації, координації, регулювання, мотивації та контролю, які забезпечують практичну реалізацію цілей підприємства.

Дата добавления: 2015-09-06