Методи та засоби захисту від шуму

Із метою захисту працівників від негативного впливу шуму на підприємствах та в установах проводять комплекс інженерно-технічних та організаційних заходів. Захист від шуму повинен досягатися шляхом створення шумобезпечної техніки (ГОСТ 12.1.003 -83, ДСН 3.3.6.037-99), застосування методів і засобів колективного захисту (ГОСТ 12.1.029 -80), індивідуального захисту, застосування архітектурно-планувальних методів. Розробка заходів щодо боротьби із шумом повинна починатися на стадії проектування виробничих приміщень, технологічних процесів і машин. Методи й засоби захисту від шуму поділяють на колективні та індивідуальні. Серед перших виділяють такі, що знижують шум у джерелі його виникнення, і такі, що сприяють зниженню шуму під час його поширення. Ці заходи спрямовані на зменшення шуму вібраційного (механічного), аеродинамічного та електромагнітного походження. Залежно від способу їх реалізації розрізнюють організаційно-технічні, архітектурно-планувальні і акустичні. Останні, у свою чергу, поділяють на засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляції, демпфування і глушники. Зменшення шуму в джерелі його виникнення можливе за рахунок якісного монтажу технологічного устаткування і машин, їх правильної експлуатації. Зокрема, усунення в процесі експлуатації устаткування розбалансування деталей, перекосів у частинах, які пересуваються. Зниження шуму в джерелі можна досягти шляхом впровадження технологічних процесів та устаткування, які не створюють надмірного шуму. Ефективними є застосування електрофізичних методів металообробки, створення нерознімних з'єднань за допомогою зварювання, склеювання, а також із використанням безударних спеціальних заклепок, профільне шліфування; застосування гідравлічного приводу замість пневматичного. Організаційно-технічні методи колективного захисту від шуму згідно ГОСТ 12.1.029-80 передбачають застосування малошумних технологічних процесів, оснащення машин засобами дистанційного керування та автоматичного контролю, використання малошумних машин, зміни конструктивних елементів машин, своєчасне проведення ремонту та обслуговування машин і обладнання, а в шумних цехах – організацію раціональних режимів праці й відпочинку робітників.

Архітектурно-планувальні методи засновані на реалізації раціональних акустичних рішень щодо планування будівель і опрацювання генеральних планів заводів; зон і режиму руху транспорту, розміщення технологічного устаткування, машин і механізмів, а також робочих місць. Складаючи генеральний план заводу, слід уникати розташування об'єктів, які потребують захисту від шуму (адміністративні приміщення, лабораторії, конструкторські бюро, медпункти), у безпосередній близькості від цехів з інтенсивними джерелами шуму. Відстань 100 м між шумними й тихими цехами, як правило, забезпечує потрібне зниження шуму. У разі розміщення заводу в межах міста найбільш шумні цехи необхідно планувати в глибині підприємства, якомога далі від заселеної території.

Причиною шуму в цехах є як внутрішні, так і зовнішні джерела. До внутрішніх джерел шуму належать інженерне та санітарно-технічне обладнання, до зовнішніми – обладнання сусіднього цеху, рух транспорту тощо. Ефективність зменшення шуму залежить від звукоізолюючої здатності акустичних екранів та загороджень – відбивної властивості конструкції, ослаблення звукової енергії. Наприклад, використання сталевого листа товщиною 3 мм дає змогу зменшити рівень шуму на 30 дБ, а застосування силікатного скла такої ж товщини —лише на 18 дБ. Використання двошарової конструкції, яка складається з мінераловатної плити (80 мм) та сталевого листа (5 мм), дає змогу зменшити рівень шуму на 49 дБ.

Від впливу прямого звуку операторів машин можна захистити за допомогою акустичних екранів, які встановлюються між робочим місцем і шумним устаткуванням. Ослаблення шуму в цьому випадку залежить від розмірів екрана, співвідношення тисків прямого й відбитого звуків. Використовувати екрани доцільно, коли на робочому місці тиск прямого звуку набагато перевищує тиск відбитого. Екрани переважно виготовляють зі сталевих або алюмінієвих листів завтовшки 1,5–2 мм, які з обох боків облицьовують звукопоглинальним матеріалом товщиною не менше 50 мм.

Ефективним засобом захисту людей від шуму, який створює устаткування, є звукоізолюючі кабіни дистанційного керування, спостереження або відпочинку. Такі кабіни повинні відповідати вимогам: достатньо освітлені та забезпечені обміном повітря. Ефективність захисту звукоізолюючої кабіни становить від 40 до 55 дБА.

Звукопоглинання – це властивість акустично оброблених поверхонь зменшувати інтенсивність відбитих ними хвиль завдяки перетворенню звукової енергії на теплову. Звукопоглинання матеріалу характеризує коефіцієнт звукопоглинання, який дорівнює відношенню звукової енергії, поглинутої матеріалом, до звукової енергії, що падає на поверхню конструкції. Звукопоглинальне покриття звичайно розміщують на стелі та верхніх частинах стін. Максимальне поглинання звуку можна одержати, облицювавши не менше 60 % загальної площі поверхонь. Звукопоглинальна конструкція може бути зроблена з використанням звукопоглинальних пористих матеріалів у вигляді облицювання з перфорованим зовнішнім покриттям, захисних оболонок із тканини або об'ємних елементів різних форм. Зменшення рівнів звукового тиску на робочому місці за умов раціонального використання звукопоглинання може становити 15—30 дБА.

Засоби індивідуального захисту залежно від конструктивного виконання поділяються на протишумові навушники, протишумові вкладиші в вуха, шоломи та каски, костюми.

Дата добавления: 2015-10-13