Звільнення у зв'язку із систематичним невиконанням трудових обов'язків

Для звільнення працівника у зв'язку із систематичним невиконанням необхідна наявність таких умов:

— протиправність його дій;

— його провина;

— систематичний характер порушень.

Відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов'язків (крім випадків виробничої необхід­ності або простою), не є порушенням трудової дисципліни. Тому такі дії не дають підстав для його звільнення за п. З ст. 40 КЗпП України.

До порушень трудової дисципліни, пов'язаних із невико­нанням з вини працівника обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, належать:

— відсутність працівника на роботі без поважних причин більше 3 годин протягом робочого дня;

— відмова або ухилення без поважних причин від обов'яз­кового медичного огляду;

— відмова працівника від проходження в робочий час спе­ціального навчання і складання екзаменів з охорони праці й техніки безпеки, правил експлуатації устаткування, якщо це є обов'язковою умовою допуску його до роботи.

На передбачених п. З ст. 40 КЗпП України підставах пра­цівника може бути звільнено тільки за проступок на роботі, зроблений після накладення на нього дисциплінарного або суспільного стягнення.

При цьому враховуються ті міри дисциплінарного стягнен­ня, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної чинності за давністю або не зняті достроково, а також ті суспільні стягнення, які накладалися на працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до колективно­го договору або статуту організації і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Працівник, звільнений за систематичне невиконання (без поважних причин) трудових обов'язків, втрачає стаж безпе­рервної роботи.

Для звільнення працівника на цій підставі необхідна згода профспілкового органу (ч. 1 ст. 43 КЗпП України).

Звільнення за прогул (у тому числі за відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня без поважної причини)

"Зуміти змінити стан справ — головна властивість керівника. А змінювати його раніше від інших — характерна ознака творчої особистості" (Перший закон керівництва Джея).

Прогулом вважається нез'явлення на роботу протягом усього робочого дня або відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня без поважних причин. Він розцінюєть­ся як один із найбільш тяжких дисциплінарних проступків.

З огляду на ступінь тяжкості наслідків прогулу власник або уповноважений ним орган мають право звільнити праців­ника і за одноразовий прогул, однак тільки за згодою проф­спілкового органу. На практиці бувають такі форми прогулу:

— використання відпустки або відгулів без дозволу влас­ника або уповноваженого ним органу;

— залишення роботи працівником до закінчення 2-тижне­вого терміну при розірванні трудового договору, укладеного на невизначений термін, без дозволу власника або уповнова­женого ним органу;

— розірвання трудового договору особою, направленою на роботу після закінчення навчального закладу, без згоди влас­ника або уповноваженого ним органу;

— ігнорування працівником без поважних причин роботи у вихідний день, якщо цей день відповідно до наказу власни­ка або уповноваженого ним органу за погодженням із проф­спілковим органом було оголошено робочим днем і наказ до­ведено до працівника під розписку;

— направлення у медвитверезник та ін. Не можуть бути прогулом такі порушення:

— відмова працівника від переведення на іншу роботу в разі виробничої необхідності або простою, якщо така робота протипоказана йому за станом здоров'я;

— нез'явлення на роботу з поважних причин (за згодою власника або уповноваженого ним органу, у разі захворюван­ня, при догляді за хворим членом сім'ї, що підтверджується медичною довідкою або лікарняним листком);

— відмова працівника від переведення на іншу роботу, що потребує укладення з ним договору про матеріальну відпові­дальність;

— відмова працівника від переведення на легшу роботу, яку слід надати йому відповідно до медичного висновку, та ін.

При звільненні за прогул власник або уповноважений ним орган зобов'язані взяти від працівника письмове пояснення причини невиходу на роботу. У разі відмови працівника пояс­нити причини прогулу складається акт. Для звільнення пра­цівника за п. 4 ст. 40 КЗпП України власник або уповноваже­ний ним орган має попередньо дістати згоду профспілкового органу.

У разі відсутності працівника на роботі без поважних при­чин протягом тривалого часу днем звільнення за прогули вва­жається перший день його фактичного прогулу, якщо до ви­дання наказу про звільнення він не приступив до роботи.

Працівник, звільнений за прогул без поважних причин, втрачає стаж безперервної роботи.

Дата добавления: 2015-10-13