Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладе­ний на невизначений термін, незалежно від займаної посади, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за 2 тижні. Закон не пов'язує розірвання трудового договору з наявністю визначених причин. Тому працівник може взагалі не вказати причин звільнення.

Сезонні й тимчасові працівники також можуть у будь-який час звільнитися з роботи за власним бажанням, письмово по­передивши про це власника або уповноважений ним орган за 3 дні.

При розірванні трудового договору з поважних причин власник або уповноважений ним орган має розірвати договір у термін, про який просить працівник.

Поважними причинами при звільненні за власним бажан­ням є такі:

— переїзд на нове місце проживання;

— переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу міс­цевість;

— вступ до навчального закладу;

— неможливість проживання у певній місцевості, підтвер­джена медичним висновком;

— вагітність;

— догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або за дитиною-інвалідом;

— догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи;

— вихід на пенсію;

— прийняття на роботу за конкурсом;

— інші поважні причини.

Якщо в заяві працівника не зазначено день, з якого він просить його звільнити, то таким днем вважається день, що настає через 2 тижні після подання заяви про звільнення.

Термін попередження про звільнення вираховується за ка­лендарем з наступного дня після подання заяви. Якщо закін­чення терміну попередження припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робо­чий день.

Якщо працівник по закінченні терміну попередження про звільнення не закінчив роботу і не потребує розірвання трудо­вого договору, власник або уповноважений ним орган не має права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випад­ків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укла­данні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним термін розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує вимог законодавства про охорону праці або умови колективного договору з цих пи­тань (ст. 38 КЗпП України).

Жодна заборгованість перед підприємством, установою, організацією не може бути підставою для затримки розрахун­ку з працівником. Протизаконним є також покладання на працівника обов'язку знайти собі заміну.

При розірванні трудового договору з ініціативи працівни­ка з поважних причин, з якими в законі пов'язані пільгові терміни збереження безперервного виробничого стажу, запис про звільнення вноситься в трудову книжку із зазначенням цих причин.

Строковий трудовий договір (п. 2, 3 ст. 23 КЗпП України) підлягає розірванню достроково:

— на вимогу працівника у разі його захворювання або інва­лідності, що перешкоджають виконанню роботи за договором;

— у випадку порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або тру­дового договору, а також з інших поважних причин (ст. 39 КЗпП України).

Поданий перелік поважних причин не є вичерпним. Тобто залежно від обставин поважними в кожному конкретному ви­падку може бути названо й інші причини.

Якщо після закінчення терміну трудового договору (п. 2, З ст. 23 КЗпП України) трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія такого догово­ру вважається продовженою на невизначений термін.

Трудові договори, які було переукладено один або кілька разів (за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України), вважаються укладеними на невизначений термін (ст. 39 КЗпП України).

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирі­шуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Дата добавления: 2015-10-13